- •1.2Елементи зміщень та їх ознаки.
- •1.3. Геометричні параметри диз’юнктивів.
- •1.4. Геометрична класифікація диз’юнктивів.
- •1.5. Виявлення тектонічних порушень.
- •2.1. Загальна характеристика та класифікація тріщин.
- •2.2. Параметри тріщинуватості.
- •2.3 Опрацювання спостережень і документування тріщинуватості.
- •2.4 Вплив тріщинуватості масиву на проведення гірничих робіт.
- •3.1. Види і методи геометризації.
- •3.2 Геометризація вугільних родовищ корисних копалин.
- •4.1. Загальні відомості та класифікація підрахунку запасів.
- •4.3. Методи підрахунку площ.
- •4.4. Способи підрахунку запасів родовищ корисних копалин.
- •5.1. Загальні поняття.
- •5. 2. Класифікація втрат.
- •Висновок
- •Література
- •Додаток 6. Карта-схема розподілу концентрацій корисного компоненту по пласту у межах шахтніх полів, мг/кг.
- •Додаток 9. Використання твердотільної моделі для визначення кінцевих контурів відпрацювання родовища рудних корисних копалин.
5.1. Загальні поняття.
Незважаючи на високу забезпеченість нашої держави мінеральною сировиною, слід завжди мати на увазі, що вона невідтворна, а тому раціональне її використання без допущення невиправдано високих втрат набуває великої актуальності.
Втрати корисних копалин - частина балансових запасів твердих корисних копалин, яка неминуче втрачається при розробці родовищ і переробці корисних копалин.
Перед тим, як розглянути визначення, облік втрат і збіднювання корисної копалини в процесі її видобування, попередньо необхідно мати уявлення про класифікацію втрат. Класифікація втрат твердих корисних копалин при розробці родовищ, особливості і деталі її подаються в галузевих інструкціях.
Класифікацію втрат твердих корисних копалин проводять з метою:
– однакового обліку втрат корисних копалин за класами, групами і видами в процесі розробки родовищ;
– контролю за повнотою і якістю видобування корисної копалини з надр на різних стадіях технологічного процесу видобування;
– розв’язування практичних задач з раціонального і економного використання надр: порівняння рівня і аналізу видів втрат на різних підприємствах і за різних гірничо-геологічних умов розробки, виявлення економічних наслідків, зумовлених втратами, встановлення нормативів втрат тощо.
5. 2. Класифікація втрат.
В процесі видобування і переробки корисних копалин мають місце такі втрати:
– втрати і збіднювання при видобуванні;
– втрати корисної копалини при її збагаченні;
– втрати при металургійній переробці.
Розглянемо детальніше перший вид втрат. Класифікація втрат наведена на схемі (рис.6.1).
Рис. 5.1. Класифікація втрат корисної копалини
Загальні втрати – сума втрат, зумовлених всіма причинами.
Проектні втрати – втрати, передбачені проектом розробки родовища або його частини. Ці втрати поділяють на нормативні – норми втрат, розраховані і затверджені в установленому порядку по басейнах, районах, родовищах тощо для застосовуваних систем розробки і їх різновидів, і на планові – передбачені календарним (річним чи квартальним) планом розвитку гірничих робіт відповідно до уточнених геологічних і гірничотехнічних умов експлуатації родовища згідно з нормативами втрат.
Фактичні – втрати, зумовлені процесом розробки родовища.
Втрати і збіднювання корисних копалин при видобуванні поділяють на два класи:
– загальнорудні (загальношахтні) – втрати в запобіжних ціликах, які залишають біля капітальних гірничих виробок різного призначення, під наземними і підземними будинками і спорудами, водоймами, в ціликах біля бурових свердловин і великих тектонічних порушень, в бар’єрних ціликах між шахтними полями, біля меж безпечного проведення гірничих робіт;
– експлуатаційні втрати і збіднювання. За фізичним станом їх поділяють на дві групи: втрати корисної копалини у масиві і втрати відбитої корисної копалини. Збіднювання поділяють теж на дві групи – первинне, яке відбувається в процесі відокремлення корисної копалини від масиву, і вторинне, утворюване при випуску і транспортуванні корисної копалини з блоку, при екскавації, навантажуванні і складуванні.
За джерелами виникнення розрізняють наступні види експлуатаційних втрат і збіднювання:
– при підземній розробці – втрати по площі в ціликах біля підготовчих виробок (міжблокових, надштрекових, підштрекових) і в опорних ціликах
всередині виїмкових ділянок; у виклинених частинах або апофізах рудних тіл; по потужності – в пачках корисної копалини, залишених в підошві чи покрівлі, між шарами при шаровій або селективній розробці; відбитої корисної копалини у виробленому просторі і в закладці, а також вивезеного разом з породою у відвали; збіднювання внаслідок прирізки бокових порід для створення необхідної ширини очисного простору; через включення в контур відпрацьовуваного блока прошарків порід, не віднесених до
запасів блока; при випуску руди на контакті її з обваленими породами відпрацьованих блоків (секцій); спільна поява втрат і збіднювання при розробці тектонічно порушених ділянок покладів (пластів) і рудних тіл (вугільних пластів) складної конфігурації; через складність контакту корисної копалини під обваленими і налягаючими породами;
– при відкритій розробці – втрати при екскавації, навантаженні і транспортуванні; спільна поява втрат і збіднювання при видобуванні в приконтурних зонах; на контактах корисної копалини з породними прошарками, які не включені у підраховані запаси; при підривних роботах.
Всі перераховані вище види втрат і збіднювання підлягають визначенню, нормуванню, плануванню та обліку.
Втрати і збіднювання визначають за допомогою графоаналітичного аналізу розміщення корисних копалин в надрах за даними експлуатаційної розвідки чи даними опробування буропідривних свердловин, виходячи з параметрів технічно можливих варіантів відпрацювання запасів блока (ділянки). Підрахунки втрат і збіднювання виконують в блокових картах чи в книгах оперативного обліку, за якими двічі на рік складають звіти.