1.3. Геометричні параметри диз’юнктивів.
Геометричними параметрами диз’юнктиву називають лінійні і кутові величини, які характеризують розміри, форму і положення розривної структури в надрах. Крила К і К', зміщувач З і лінії їх перетину s і s' – це складові частини порушення. Елементи залягання цих складових частин диз’юнктиву, величину і напрям відносного переміщення крил визначають геометричні параметри розривного порушення.
|
|
|
Рис. 1.4. Геометричні параметри диз’юнктивів
До кутових величин відносять:
– елементи залягання крил (К||К'): простягання a і кут падіння d. На вертикальних розрізах І-І, побудованих вхрест простягання зміщувача, спостерігається видимий кут падінняd'пласта(d¢<d') (рис.1.4, а). Розріз ІІ-ІІ (рис. 1.4, б) – вхрест простягання крил. Елементи залягання a і d пласта (крил) систематично визначають в гірничих виробках і відображають на маркшейдерських планах;
– елементи залягання зміщувача З – простягання А і кут падіння ∆. Їх безпосередньо вимірюють або посередньо знаходять кожний раз при зустрічі зі зміщувачем у виробках;
– елементи залягання лінії схрещення (s||s'): простягання aо і кут нахилу до горизонту dо вимірюють безпосередньо або найчастіше знаходяться посередньо за елементами залягання крил і зміщувача. Використовуються для зображення зміщувача на плані у вигляді ліній обрізу пласта;
– кут диз’юнктиву V – двогранний кут між крилом і зміщувачем в бік відносного переміщення крила. На плані зображується кутом V², заключеним між ізогіпсами крила і зміщувача, а на вертикальному розрізі – кутом V' між тими ж елементами. Дійсна величина кута зміщення V матиме місце в площині розрізу, перпендикулярній лінії обрізу пласта. Кут V знаходиться із побудов. Він є важливою класифікаційною ознакою;
– напрям відносного переміщення крила aR. Для визначеності береться напрям відносного переміщення висячого крила, як це показано стрілками на рис.1.4. При цьому використовується дійсне (істинне) чи умовне відносне переміщення. Першим користуються при наявності ознак, які спостерігаються в площині або зоні зміщувача. Якщо ж установити вказані ознаки неможливо, то беруть умовний напрям відносного переміщення крила в площині зміщувача, який перпендикулярний до лінії обрізу пласта.
До лінійних величин відносять потужність зони зміщувача і амплітуди диз’юнктиву (рис. 1.5).
Потужність зони зміщувача установлюють за допомогою виробок, що перетинають цю зону.
Амплітуда характеризує відстань одного крила відносно іншого в тому чи іншому напрямі. До таких характерних напрямів відносяться:
– напрям по нормалі до крил (рис. 1.5, а);
– по горизонтальному напряму d вхрест простягання крил співпадає з напрямом квершлажних виробок;
– по вертикалі h співпадає з напрямом вертикальних виробок;
– по горизонтальному напряму l, паралельному лінії простягання зміщувача (рис.1.5, б).
Рис. 1.5. Геометричні параметри порушень (лінійні)
1.4. Геометрична класифікація диз’юнктивів.
Геометрична класифікація диз’юнктивів – це групування диз’юнктивів за основними геометричними ознаками з метою систематизації їх і впорядкування термінології стосовно умов і вимог експлуатаційної розвідки і розробки родовищ корисних копалин.
Незважаючи на різні підходи до групування розривних порушень, обов’язковими геометричними ознаками для всіх геометричних класифікацій є характер схрещення
площин, які перетинаються, і напрям відносного переміщення крил (блоків).
Класифікація диз’юнктивів за геометричними ознаками має бути простою, яка б допомагала документуванню і систематизації різноманітних за формою і проявленням розривних дислокацій, а також сприяла розв’язуванню геометричних задач при розвідці і розробці порушених ділянок.
І. М. Ушаков запропонував простішу для практичного використання класифікацію порушень. Суть її полягає в тому, що диз’юнктиви, які зустрічаються в природі, за напрямом відносного переміщення висячого боку можна поділити на два типи – підкиди і скиди, а за кутом диз’юнктиву, в свою чергу, в кожному типі можна виділити два типи – тупокутні і гострокутні (рис. 1.6).
Рис. 1.6. Геометрична класифікація порушень за І. М. Ушаковим