
- •2. Предмет і об`єкт економічної теорії.
- •3. Функції економічної теорії
- •4. Методи економічного дослідження
- •3. Технологічні можливості суспільства. Альтернативна вартість. Крива трансформації.
- •Тема 3 економічні системи суспільства
- •2. Типи економічних систем
- •3 Пит. Власність та її роль в економічній системі.
- •Тема 4. Ринок як форма організації суспільного виробництва.
- •2 Питання. Конкуренція та її значення. Типи конкуренції.
- •Види конкуренції
- •Тема 5. Інфраструктура ринку
3 Пит. Власність та її роль в економічній системі.
Власність – це закріплення права контролю економічних ресурсів іжиттєвих благ за суб єктами. Саме власність робить процес отримання вигоди невільним.
Власність – це сукупність відносин між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання благ, що характеризуються привласненням засобів виробництва і результатів виробництва.
Право контролю- це право володіння, розпорядження і користування об єктом власності.
Володіння- характеризує необмежену в часі належність об єкта власності суб єкту, фактичне панування суб єкта над об єктом.
Розпорядження- здійснене власником або делеговане ним іншому право прийняття управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об” єкта власності.
Користування- процес виробничого застосування чи споживання корисних властивостей об єкта власності.
Закріплення права контролю ресурсів і життєвих благ за певними суб єктами може здійснюватися різними способами:
силою (війна, грабіж, насилля)
досягненою згодою (погодження, визнати особливі права, когось зних над об’єктом).
юридичними нормами.( законодавче закріплення певних правил і норм поведінки для всіх і здійснення державного контролю над їх дотриманням.)
Значення власності в економічному житті:
Упорядковує економічні взаємовідносини у суспільстві;
Створює зацікавленість в ефективному використанні економічних ресурсів;
Від власника залежить характер використання предметів власності;
Приватна власність-одна з умов підприємницсва;
Власність створює економічну захищеність людини, сім ї, підприємства. Власність-це стимул.
Відносини власності в Україні регулюються “Законом про власність”від 26. 03. 91. Згідно з яким маєть право на існування різноманітні форми власності. Всі вони юридично рівноправні, реалізуються в єдиному економічному просторі в рівних економічних умовах.
За суб єктами, тобто носіями і реалізаторами відносин власності, розрізняють: індивідуальну, колективну та державну. З розвитком суспільства відбувається кількісне і якісне зростання суб єктів власності.
Значення багатьох форм власності:
ускладнюється структура форм господарювання і забезпечується свобода економічного вибору форм господарювання;
створюються умови для запровадження ринкових відносин;
ускладнюється система розподілу доходів,
утворюється ринок факторів виробництва;
вертикальні зв язки замінюються горизонтальними;
створюється підгрунтя для підприємницької діяльності.
пит. СУТЬ ПОТРЕБ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ
“Рій процвітає доки бджолами керує любов до матеріальних благ взагалі і до розкоші зокрема. Щойно бджоли стануть поводиться тихенько економно і тверезо, тобто доброчесно, їхня економіка почне занепадати. Причиною процвітання є не тільки аморальність, а й бездуховність. Економіка не лише відділена від моралі, а ми ще й бачимо певну несумісність між мораллю і процвітанням.”
Потреба - це ставлення людей до умов їх життєдіяльності.Економічні потреби-це передумова і спонукальні мотиви розвитку матеріального і духовного виробництва. Будучи усвідомленими вони перетворюються в економічні інтереси. Завдяки економічним потребам здійснюється взаємозв язок цілей. За суб єктами потреби поділяються: індивідуальні, колективні, суспільні. За об єктами: економічні, соціальні та духовні. (піраміда Маслоу.) Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію 2 законів суспільного розвитку- закону зростання потреб і закону економії праці.
Потреби також можна класифікувати на абсолютні, дійсні ( відповідають оптимальному розвитку виробництва, фактичні (виступають у формі задоволення попиту)
Аналіз взаємодії потреб і попиту здійснили представники маржиналізму: Менгер, Візер, Бем-Баверк, Маршалл.