31. Батуринський переворот 1672 року

Дем'ян Многогрішний прийняв титул «гетьмана Сіверського» Становище його було складне: Дорошенко його не визнав, Сіверщина була фактично в московських руках. Під владу Мвогогрішного вступили полки -- Прилуцький і Переяславський. Замирився з ним і Дорошенко. Вони були однодумці в політичних справах, головно у відношенні до Москви.

Бувши гетьманом Лівобережної України-Гетьманщини, як називали Многогрішний намагався встановити порядок і спокій. Він приборкував повстання, головним чином, з допомогою «компанійців» -- найманого війська, боровся зі старшинською олігархією. Він сам призначав та зміняв полковників, сотників, без суду їх карав, накладав податки на старшину, духовенство. В тих умовах тільки твердою владою можнабулопривернути лад. Завдяки йому «Гетьманщина скінчила часи Руїни і ввійшла в новий період миру й добробуту», -- характеризує правління Многогрішного І. Холмський.

Самовладність, різкість Многогрішного, його абсолютизм викликали незадоволення старшини. Можливо, обурювало також старшину бажаивя гетьмана закріпити владу за своїм родом: так, у 1671 році він призначив наказним гетьманом свого брата, Василя. Проти Многогрішного почали снувати змову, писали доноси. 1672 року гетьмана з усією родиною ув'язнено. Гетьмана привезли до Москви, де в середині квітня 1672 року над ним розпочався суд. Його звинуватили в державній зраді, піддали тортурам, а потім засудили до страти, яку згодом замінили на довічне заслання. Разом з родиною і товаришами ніжинським полковником Матвієм Гвинтовкою і осавулом П. Грибовичем гетьмана вивезли до Сибіру й ув'язнили в Іркутському острозі. Згодом він був переведений до Селенгінська, а 1688 року Дем'яна Многогрішного звільнили. Сталося це за надзвичайних обставин: протягом одинадцяти (за іншими відомостями -- тринадцяти) тижнів Селенгінськ осаджували монголи, чиї війська значно перебільшували чисельність селенгінського гарнізону. Колишній гетьман, якого утримували в селенгінській острожній в'язниці, став одним з керівників оборони міста, особисто брав участь у вилазках та сутичках, а у вирішальний момент очолив зведений загін стрільців, козаків та засланців. Настала кривава битва, яка закінчилася перемогою оборонців міста. Долина під Селенгінськом, де відбувалася битва, й досі має назву Убиєнної. Цікаво відзначити, що аналогічна історія трапилася з його братом Василем, ув'язненим у Красноярську.

Поширивши свою владу на всю Лівобережну Україну, гетьман Д.Многогрішний намагався суттєво зміцнити свої позиції та приборкати старшинське свавілля й прояви отаманства. Многогрішний своїми діями налаштовував проти себе впливову козацьку старшину та не зумів здобути підтримку широкого козацького загалу, що мало для нього трагічні наслідки. Як правило, гетьман самочинно роздавав старшинські уряди, посилив владу гетьмана, постабив Старшину, продовжував політику Дорошенка на об’єднання укр. Земель, без санкції військового суду карав винних козаків і старшин, провадив переговори з правобережними гетьманами та російськими посланцями. – 1 укр. Політв’язень.

1672 року московські війська оточилиБатурин, арештували гетьмана й, після тортур у Москві, заслали доСибіру. На новій козацькій раді, що проходила на московській території біляПутивля, воточенні московських вояків, було обрано нового гетьмана — генерального писаря ІванаСамойловича, одного з донощиків на Многогрішного. Він підписав нові Конотопські статті, якіпозбавляли Гетьманщину права здійснювати самостійну зовнішню політику і позбавляли простих козаків права обирати гетьмана.

27