Тема 5проблеми макроекономічної рівноваги: споживання, заощадження, інвестиції

При аналізі макроекономічної рівноваги принциповими є положення кейнсианськой теорії:

1. У короткостроковому періоді ставки заробітної плати і ціни стабільні. Тому ринковий механізм без державного втручання не в змозі самостійно збалансувати економіку, одночасно забезпечуючи і повну зайнятість, і повне використання засобів виробництва.

2. Рушієм економічного росту виступає сукупний попит, тому що в короткостроковому періоді сукупна пропозиція незмінна і орієнтується на очікуваний сукупний попит.

3. Обсяг інвестицій визначають рівень доходу і зайнятості. Збільшення рівноважного доходу завжди більше приросту інвестицій і його розмір визначається за допомогою мультиплікатора ЧНП.

4. На динаміку рівноважного ЧНП (якщо мова йде про відкриту економіку) впливає розмір і зміна чистого експорту.

Рівноважний ЧНП можна визначити двома методами: підсумовуванням сукупних витрат (ЧНП = С + I_n або ЧНП = С + I_n + G + Хп) і шляхом «вилучень-ін'єкцій» (I_n = S).

Споживчі витрати діляться на автономні і залежні від динаміки особистого доходу домогосподарств після сплати податків. Ця залежність фіксується функцією споживання. Споживання – це витрати домогосподарств на придбання товарів та послуг. До товарів відносяться: товари поточного споживання; товари довгострокового споживання. Принципової різниці немає. Споживчі витрати залежать від наступних факторів:

1. Розмір особистого доходу після сплати податків – як джерело споживчих витрат, вони ростуть при зменшенні податків, збільшенні доходу;

2. Очікування споживачів – споживчі витрати будуть зростати при очікуванні інфляції, тобто люди будуть намагатися встигнути витратити гроші до підвищення цін. При очікуванні безробіття споживчі витрати будуть зменшуватися на користь збільшення заощаджень;

3. Реклама та зміна уподобань споживачів – не тільки змінює структуру споживання, а й може збільшити розмір споживання;

4. Заборгованість споживачів – при високій заборгованості споживачі зменшують споживчі витрати, а доходи витрачають на погашення боргів, тобто на заощадження.

Заощадження - це частина доходу домогосподарств після сплати податків, яка не використовується для споживчих витрат. Доход, що йде у заощадження, не є носієм безпосереднього споживчого попиту. Суб'єктом заощаджень є домогооподарства. Джерелом заощаджень є особистий доход домогосподарств після сплати податків. Заощадження ускладнюють дію закону Сея, тому що вони виходять з обігу доходу.

Форми заощаджень домогосподарств: готівка (приріст запасів грошей у населення); депозити з банках, в тому числі внески в страхові фонди; цінні папери; погашення боргів.

Мета заощаджень домогосподарств: великі покупки; страховий запас; традиція; відсутність потреби витрачати гроші; накопичення капіталу.

Розмір заощаджень не залежить відвідсрткової ставки. В деяких випадках при зростанні проценту розмір заощаджень навіть зменшуються (при заощадженні з метою сформувати капітал). Розмір заощаджень знаходиться в прямій залежності від рівня доходу домогосподарств.

Основні характеристики споживання та заощадження:

• Середня схильність до споживання /APC/ - частка споживання в ОДt. По мірі зростання доходу APC зменшується: APC = C / ОДt.

• Середня схильність до заощадження /APS/ - частка заощаджен­ня в ОДt. По мірі збільшення ОДt зростає. АРS = S / ОДt. APC + АРS = 1.

• Гранична схильність до споживання /MPC/ - відношення при­росту споживання до відповідного приросту доходу. МРС = С / ОДt.

• Гранична схильність до заощадження /MPS/- відношення при­росту заощадження до відповідного приросту доходу. МРS = S / ОДt. МРС + МРS = 1.

Інвестиції - це витрати на придбання засобів виробництва та зміну матеріальних запасів. Форми інвестицій: придбання нових засобів виробництва, в тому числі будівництво нових підприємств, виробництв, інфраструктури, встановлення обладнання; зміна розміру запасів виробленої продукції.

Суб'єкт інвестицій - фірми. Джерела інвестицій - заощадження, нерозподілений прибуток фірм, банківські кредити, кошти держбюджету, іноземних резидентів. Мета інвестицій – отримання прибутку.

Рівень інвестицій залежить від двох факторів: 1) очікувана норма прибутку; 2) рівень проценту (альтернативне використання коштів або джерело). Інвестиції практично не залежать від розміру поточного ВНП, а, головним чином, від очікуваного різня ділової активності, тоб­то від проценту.

Від'ємний нахил кривої інвестицій зумовлюєть­ся тим, що інвестиційні проекти реалізуються лише до точки, в якій очікуваний прибуток дорівнює ставці проценту.

Фактори, що впливають на розмір інвестицій (зокрема, очікування інвесторів та рівень процента) в реальному житті змінюються дуже швидко і це робить інвестиції найбільш рухомою частиною сукуп­них витрат. Інвестиції можуть бути і від'ємними, тобто із знаком мінус, це має місце тоді, коли у економіці спад і вилучаються амортизаційні відрахування на споживання.

Фінансовий ринок - це ринок, де здійснюється купівля-продаж грошей. Фінансовий ринок - це посередник між заощадженнями та інвестиціями. Основним регулятором фінансового ринку є процент, тобто ціна грошей. При S = I_n на фінансовому ринку буде рівновага. Проте, згідно із кейнсіанською теорією, між заощадженнями та інвестиціями є не­співпадання. Розмір заощаджень та інвестицій можуть між собою не збігатися з наступних причин: 1) суб'єкти заощаджень та інвестицій - різні особи (домогосподарства та фірми); 2) різні мотиви заощаджень та інвестицій: заощадження - фінан­суванню в кінцевому рахунку споживчих витрат /відкладення попиту/, інвестиції - отримання прибутку;

Мультиплікатор ЧНП - це співвідношення відхилення рівноважного ЧНП та вихідної зміни у витратах, що викликали ці зміни. Мультиплікатор для інвестицій: М = ЧНП / In. Мультиплікатор діє у обох напрямах - при збільшенні або при зменшенні сукупних витрат. Суть мультиплікатора - невелике збіль­шення або зменшення інвестицій викликає досить суттєві зміни у ЧНП. Числове значення М = 1 / MPS. Значення мультиплікатора полягає у посиленні коливань ділової активності в залежності від коливань інвестицій. Під дію мультиплікатора в принципі попадає будь-яка зміна в сукупних витратах споживання, інвестиції, державні витрати, чистий експорт.

Ефект мультиплікатора є основою так званого парадоксу заощад­ливості.

Суть його полягає в тому, що якщо люди будуть більше заощаджувати без росту інвестицій, то ці заощадження в майбутньому будуть мати менше можливостей (купівельної спроможності; відсоток на банківські внески тощо). У домогосподарств бажання заощаджувати виникає саме в той момент, коли економіці потрібні гроші /попит/: перед спадом, безробіттям та очікуванням зменшення доходів.