Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
этика бизнеса / Конспект лекцй Редагування.doc
Скачиваний:
70
Добавлен:
18.02.2016
Размер:
607.23 Кб
Скачать

2.Моральні проблеми вертикалі і організаційної культури.

2.1.Керівник і його місце в моральному житті колективу: стилі і принципи керівництва.

Стиль управління колективом - це інтегральна характеристика індиві-дуальних особливостей керівника, а також найчастіше застосовуваних ним стилів і принципів управлінської діяльності, які характеризують його здатності рішення управлінських завдань. У літературі по теорії й практиці управління колективом ми знаходимо досить широкий спектр стилів сучасного керівника. Виберемо загальноприйняті.

Авторитарний. Стиль, для якого характерна єдиноначальність керівника в рішенні як більших, так і малих завдань. Ініціатива і останнє слово в даному стилі управління, як правило, залишається за керівником, як і усе найбільш знаними вказівки й розпорядження. У цьому змісті, авторитарний стиль керів-ництва придушує ініціативу й творчі починання, які йдуть знизу і це - голов-ний його мінус. Однак, здатність керівника взяти на себе персональну відпові-дальність, особливо в критичній ситуації, - це безсумнівне його достоїнство ав-торитарного стилю. Колегіальний. Для керівника, якому характерний цей стиль, важливим є слово й рішення колектив. Поряд з очевидними достоїнст-вами в рамках цього стилю є й недоліки. Суть їх особливо проявляється в тих ситуаціях, коли навіть питання, що не вимагають детального обговорення, час-то виносяться на колективне обговорення. Ліберальний. Цей стиль керівництва допускає рішення питань підлеглими. Переважно вони самі не тільки вирішу-ють виникаючі перед ними проблеми, але і мають можливість не дуже зва-жати на думку свого керівника. При всіх очевидних недоліках цього стилю позити-вним є те, що ініціатива підлеглих не придушується. Консервативний. Це стиль керівника, що у главу кута ставить непорушність традицій і раз і назав-жди встановлених стандартів і принципів рішення управлінських завдань. При очевидному негативному характері даного стилю, в ньому є й деякі позитивні елементи. Він несе впевненість у стабільності, стійкості колективу. Лідерський. Стиль характеризується тим, що керівник захоплює колектив на рішення тих проблем, у які він глибоко вірить й у можливість рішення яких йому вдається переконати, якщо не всіх, то більшість членів колективу. Якщо лідер до того ж має високий рівень творчих здатностей, то він стає творчим керівником колек-тиву. До недоліків лідерського типу варто віднести те, що лідер часто зневажає адміністративними засобами керівництва колективом, і це, як правило, приво-дить до того, що не всі резервні можливості колективу і особливо ініціативних членів колективу залишаються використаними. Творчий стиль. Для творчого стилю керування найвищою мірою характерне варіювання стилів залежно від новизни й самого характеру виникаючої управлінської проблеми. Відзначимо найбільш значимі вміння керівника творчого стилю керування: мислити ши-роко, масштабно, системно й комплексно, бачачи одночасно розвиток своєї організації на більшу перспективу, не упускаючи поточних справ і завдань. 

В обговоренні даного питання торкнемося найбільше важливих принци-пів управління, проходження яких дадуть керівникові можливість уміло й гра-мотно управляти колективом: 1). Принцип інструкції. Управляти шанобливо за допомогою правил й інструкцій, а не наказів і розпоряджень. 2).Принцип близькості. Питання повинні вирішуватися якнайближче до того рівня, на яко-му вони виникли. 3). Принцип оперативності. Керівник повинен оперативно реагувати на що відбувається, щоб підлеглі постійно відчували, як їхні дії оці-нюються керівником 4). Принцип виховання Керівник повинен постійно вихо-вувати підлеглих - словом і справою. 5). Принцип делегування. Делегування повноважень продуктивно тільки тоді, коли управлінська відповідальність за-лишається за керівником. 6). Принцип терпіння. У взаєминах з підлеглими керівник повинен проявляти нескінченне терпіння. 7). Принцип відповідаль-ності. Працівник повинен відповідати тільки за те, на що він затверджував та робив.