Модуль 1. Етика як основа сучасного бізнесу

Тема 1. Вступ до дисципліни: етика та бізнес

1.Етика як галузь філософського знання. Основні категорії та моральні

цінності етики як імператив поведінки, іх місце в житті людини та бізнесу.

2.Прикладна та професійна етика. Етика бізнесу як галузі сучасної науки.

3.Моральні відносини у сфері бізнесу: обов’язок, відповідальність, вимога, санкція.

Ключеві терміни та поняття: Етика, мораль, моральні цінності, професійна етика, етика бізнесу, моральні відносини в бізнесу (обов’язок, відповідаль-ність, вимога, санкція) .

Література: Основна [1,3,4,6]. Додаткова [8,10, 20,23,24,31,35,48,52]

1.Етика як галузь філософського знання. Основні категорії та моральні цінності етики як імператив поведінки,іх місце в житті людини та бізнесу.

Становленню етики як наукової дисципліни сприяли ідеї Сократа, Пла-тона й Аристотеля. Сократ поставив знак рівності між досконалістю людини, її знаннями й чеснотами. Взявши за основу слово ethos у значенні «характер», да-вньогрецький філософ Аристотель (384-322 до н. є.) утворив прикметник «ети-чний» для позначення чеснот людської вдачі, душевних якостей. Науку, яка вивчає етичні чесноти, він назвав етикою. Аристотель присвятив їм праці - «Нікомахова етика», «Ведемова етика», «Велика етика». У результаті ети-ка як практична філософія відокремилася від теоретичної філософії (метафі-зики). На думку Платона, для встановлення соціальної гармонії та справедли-вості, довіривши управління суспільством мудрецям – філософам, необхідно пізнати ідею блага.

Давньоримський філософ Марк Тулій Цицерон (106-43 до н. є.) запрова-див термін moralis («моральний»), який означав характер, темперамент, зви-чай, покрій одягу, моду тощо. Він вивчав моральну філософію, маючи на увазі сферу знання, яку раніше Аристотель назвав етикою. Пізніше, у IV ст. н. є., завдяки Цицерону, остаточно закріпився термін moralis - «мораль». Так, обидва терміна («етика» і «мораль») увійшли до новоєвропейських мов: етикою стали називати одну з філософських наук, а мораллю - реальні процеси, які вивчає ця наука.

Загалом етика є філософська наука, яка досліджує мораль, з’ясовує її сутність, природу, походження, історичний розвиток, місце в системі суспіль-них відносин, сутність та особливості моральної свідомості, досліджує сус-пільно-політичні, психологічні механізми, за допомогою яких реалізуються мо-ральні норми, судження та оцінки.

Об’єктом етики є людина й людські відносини. Предметом етики є мораль як форма спеціфічної свідомості та буття у двох аспектах, як харак-теристика: 1) особистості та 2) суспільства. Основним протиріччям моралі

є то, що повинно бути (ідеальною вимогою моралі) а не то, що є насправді. Дуже часто ми знаємо, як потрібно поводити себе, але робимо інакше. Метою

етики є раціональне обґрунтування моралі і виявлення її природи, сутності, місця і значення у розвитку людини та суспільства.

Структура етики як науки складається з п’ятьох розділів: 1.Емпірична етика - описує та аналізує звичаї, моральні чесноти представників різних наро-дів і народностей, соціальних груп та спільнот. 2 .Загальна теорія моралі, або нормативна етика - де розглядаються походження моралі, її сутність, струк-тура, специфіка, поняття і категорії, звід вимог, принципів суспільства і стерео-типів поведінки особистості, її моральних якостей, що відповідають суспіль-ним моральним нормам (нормативна етика виступає своєрідною формою зв’яз-ку теоретичної етики і практичної моралі). 3.Теорія морального виховання, або педагогічна етика - забезпечує засвоєння індивідами встановлених моральних зразків поведінки. 4. Професійна етика - описує і обґрунтовує особливості мо-ралі різних професійних груп, виходячи зі специфіки їх діяльності. 5. Історія етичної думки - аналізує, як поглиблювалося розуміння природи моралі, її при-значення, суспільних функцій, закономірностей,розвитку і функціонування про-тягом історії людства.

Етичні категорії - це основні поняття етики, які відбивають сторони та елементи моралі. Категорії етики поділяються на структурні (або абстрактні) та сутнісні (або конкретні). Структурні категорії етики характеризують мораль із погляду взаємозв’язку її компонентів. До сутнісних категорій етики належать такі категорії, як добро та зло, обов’язок, зобов’я-зання, совість, справедливість, користь, дружба, любов.

Добро - найвища цінність для індивіда, позитивне значення явищ та по-дій стосовно ідеалу. Добро наближає до ідеалу, зло - віддаляє. Зло - це проти-лежність добра. Добро - одне з найважливіших понять моральної свідомості та категорій етики.

Зло - це також поняття моральної свідомості, яке являє собою узагальне-не вираження уявлень про аморальне, про те, що суперечить вимогам моралі, заслуговує на засудження. Злом вважаються такі негативні якості людини, як

заздрість, гординя, помста, пихатість. Проявом зла є заздрість. Почуття заздрості спотворює особистість і відносини між людьми, пробуджує поба-жання для інших зазнати невдачі, нещастя, тому людина показує себе не з кра-щого боку перед колегами, керівником, друзями. Пихатість також вважається злом і характеризується неповажливим, презирливим ставленням до людей. Помста завжди спрямована у минуле, то­му вона нічого не може змінити. Іноді її метою є дії не лише проти того, хто заподіяв зло, а й проти його рідних, бли-зьких людей. Більше того, будь-які цінності можуть бути як добром, так і злом залежно від того, як індивід переживає свій конкретний досвід «засвоєння» да-них цінностей стосовно ідеалу, вищого блага.

Обов’язок - обов’язок являє со­бою безумовне слідування моральному ідеалу, тобто за допомогою доброчесності не допускати порочності й у такий спосіб протистояти злу. Це добровільне зобов’язання, яке бере на себе людина.

Совість - це здатність людини критично оцінювати свої вчинки, думки, бажання, усвідомлювати і переживати свою недосконалість, невиконання обов’язку, свою невідповідність ідеалу, тому, що має бути. Совість зобов’язує бути чесним навіть тоді, коли ніхто не може контролювати, таємне не стане явним, коли про вчинок ніхто не дізнається.

Дружба - етична категорія і поняття моральної свідомості, що відбиває форму міжособистісних відносин, заснованих на спільних інтересах і взаєм-ній симпатії. Поняття дружби пов’язане з відповідальністю, обов’язком, а та-кож із товариством, братерством, любов’ю. Дружба - це відкритість, здатність за певних обставин жертвувати своїми інтересами, поділяти внутрішні пере-живання іншої людини, прийти на допомогу й безкорисно радіти успіхам іншої людини. Роль друга дуже важлива в житті людини, особливо у кризові моме-нти життя. Як сила, що поєднує людей, дружба в усі часи вважалась важ-ливою соціальною і моральною цінністю.

Отже, сутнісні категорії етики характеризують мораль з боку її змісту, розкривають характер відносин людей у суспільстві, знайомлять з рисами хара-ктеру людей, їх духовною сутністю.

Цінності являють собою значимі для людини об’єкти (матеріальні та іде-альні). У широкому значенні цінностями називають узагальнені, стійкі уявле-ння що відповідають певним потребам, інтересам, намірам, цілям людини, групи людей та суспільства. Цінності різняться: 1) за змістом: насолода, користь, слава, влада, безпека, краса, істина, добро, любов. 2) знаком (оцінкою -пози-тивною й негативною): насолода - страждання, користь - шкода, слава - ганьба, добро - зло, любов – ненависть. Одні цінності вважають практични-ми, інші - духовними. Розрізняють також вищі цінності (позитивні) та нижчі (негативні). Найважливіші цінності людини визначають її «систему коорди-нат», або - систему ціннісних орієнтацій.

Благо - загальне поняття, що використовують для зазначення позитивної цінності предметів і явищ. Під благом розуміють усе те, що слугує задоволен-ню матеріальних та духовних потреб людини Блага поділяються: 1) Матеріа-льні (засоби задоволення первинних потреб) і духовні (задовольняють вторинні потреби). 2) Реальні (об’єктивна і суб’єктивна оцінка збігаються) і вдавані (об’єктивна оцінка - негативна, а суб’єктивна - позитивна). 3) Особисті та сус-пільні. У сучасній аксіології (вчення про цінності) та етиці вище благо нази-вають ідеалом.

Моральний ідеал - це: 1) Найповніше, універсальне, абсолютне моральне уявлення про благо та обов’язок. 2) Образ досконалості у відносинах між людь-ми або у формі суспільного ідеалу - такий устрій суспільства, який спромо-жний забезпечити цю досконалість. 3)Безумовний вищий взірець моральної особистості. Ідеал - загальний нормативно-ціннісний стандарт, універса-льний критерій суджень та дій..

Моральна свідомість формулює моральну норму у виді наказу, який од-наково стосується всіх людей і виконувати його потрібно неухильно в різних ситуаціях. Прикладом моральної норми є декалог та моральні заповіді світових релігій. Моральна вимога може усвідомлюватися як «суворий обов’язок», «за-борона», але висувається вона у формі рекомендації, не погрожує фізичним чи організаційним обмеженням.

Норма - одна з простих форм моральної вимоги. Моральна норма є: 1) елементом моральних відносин. 2) Формою моральної свідомості.

Моральні вимоги, що виражається у виді норм, відбивається і в мораль-ній свідомості як звід відповідних правил, заповідей