3. Виготовлення препаратів.

В залежності від будови об’єкта зрізи можуть бути поперечним радіальними, тангентальними. Так, стебло, корінь вивчають у трьох взаємно перпендикулярних площинах; поперечній – площина зрізу проходить поперек осі; поздовжно-радіальній – зріз роблять по радіусу; поздовжно-тангентальній – площина зрізу перпендикулярна радіусу.

Зрізи для препаратів виготовляють за допомогою мікротому або вручну. Ніж мікротому чи леза безпечної або звичайної бритв мусять бути бездоганно гострими. На товстому зрізі (у два шари клітин і більше) вивчати досліджуваний об’єкт важко, навіть зовсім неможливо. Якщо зрізи виготовляють мікротомом, то найчастіше об’єкти дослідження завчасно заливають у парафін за спеціальною методикою. При виготовленні зрізу вручну тонкі та ніжні об’єкти затискують у серцевину бузини або у шматок пінопласту, або у шматок коренеплоду моркви. Коли зрізи роблять вручну, то об’єкти дослідження (попередньо затиснуті у згадані допоміжні матеріали) тримають у лівій руці на рівні грудей вверх кінцем, з якого мають робити зріз. Лезо чи бритву тримають у правій руці й одним рухом руки навскіс на себе і зліва направо роблять кілька зрізів. Для полегшення роботи лезо та об’єкт постійно слід змочувати водою. Не завжди треба робити зрізи на всю товщу об’єкта. Буває досить половини, або й меншої частини його (сектора) щоб побачити досліджувані тканини.

Перед тим як приступити до виготовлення зрізів слід протерти шматком чистої фланелі або марлі предметне та покривне скельце, тримаючи їх за бокові грані. Не можна брати пальцями скельця за їх широку площину, бо які б чисті пальці не були. Вони завжди залишають сліди. Покривне скельце дуже ламке, а тому його обережно, не натискаючи, протирають м’якою тканиною, розміщуючи її між двома пальцями правої руки (великим та вказівним, тримаючи скло за бокові грані лівою рукою.

На середину чистого предметного скла наносять краплю води або гліцерину. Змоченим у воді пензликом треба обережно перенести у цю краплю один-два зрізи і накрити їх покривним скельцем. Покривне скельце спочатку ставлять на предметне скло до зіткнення з краплею (у воду) під кутом приблизно 45° тримаючи його двома пальцями за грані, й повільним рухом опускають на краплю зі зрізами. Такий спосіб накривання зрізів запобігає утворенню під покривним скельцем повітряних пухирців, які в полі зору мікроскопа мають вигляд чорних кілець. Крапля води, що заповнює простір між скельцями, не повинна розтікатися. Зайву воду збирають смужками фільтрувального паперу. Тимчасово препарат можна зберегти 1-2 дні. Для цього за допомогою нагрітого скальпеля слід нанести парафін по краях покривного скельця або обережно замінити воду на краплю гліцерину. Інколи виникав необхідність упевнитися в придатності матеріалу не накладаючи скельця. Робоча відстань об’єктива малого збільшення дозволяє це зробити. Тобто, перевіряють препарати у краплині води і заливають найбільш придатні для подальшого вивчення.

4. Фіксація препаратів та матеріалів

Мета фіксації – запобігти появі змін, які спотворюють анатомічну будову тканин. Тому матеріал занурюють у розчин фіксатора з метою швидкого умертвіння клітин і тканин зі збереженням їхньої структури. Для цього використовують етиловий спирт, формалін, оцтову та хромову кислоти. Частіше матеріал фіксують та зберігають у 96º етиловому спирті. Успіх залежить від розміру та форми матеріалу. Стебла, корені. Кореневища розрізають перпендикулярно до осі органа гострим скальпелем на шматочки розміром 0,5 см для зрізів на мікротомі та 2-4 см – для зрізів бритвою чи лезом. Пластинчасті листки розрізають на частки теж перпендикулярно до серединної жилки. Для зберігання матеріалу найчастіше використовують 70º-75º етиловий спирт та розбавлений формалін (1:9). Дуже здерев’янілі об’єкти зберігають у спирті кілька днів, потім добавляють гліцерин до одної третини від об’єму спирту. Існує багато рецептів фіксаторів анатомічного матеріалу для вивчення локалізації неорганічних та органічних речовин у клітинах.

ЗАВДАННЯ 2. Виготовити мікропрепарат із шкірки соковитої луски цибулі. На малому та великому збільшенні розглянути будову клітин. Замалювати 1-2 клітини і на малюнку позначити: оболонку клітини, пори, серединну пластинку, цитоплазму, ядро, ядерце, вакуолю, плазмолему, тонопласт.

Зняти за допомогою препарувальної голки із зовнішньої або внутрішньої сторони м’ясистої луски цибулі прозору плівку і шматочок помістити на предметне скло. Обережно розправити епідерму препарувальною голкою, накрити покривним скельцем так, щоб під ним не задивилося пухирців повітря.

Розглянути препарат при малому та великому збільшенні мікроскопа. Звернути увагу на оболонку клітин, ядро і цитоплазму.

Забарвити препарат розчином йоду у калії йодиду. Для цього піпеткою або скляною паличкою нанести біля покривного скельця 2-3 краплі реактиву і з протилежної сторони смужкою фільтрувального паперу відсмоктати воду. На її місце зайде розчин йоду. Цим реактивом цитоплазма забарвиться у світло-жовтий, а ядро – у темно-жовтий колір.