«Патологія IX, X, XI, XII пар черепних нервів. Бульбарний і псевдобульбарний синдроми»

1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ.

Беручи до уваги, що порушення каудальної групи нервів, а саме, IX і X пар, веде до розладу життєвоважливих функцій (дихальної та серцево-судинної сис­те­ми), яка потребує екстренної реанімаційної допомоги, стає зрозумілою постійна актуальність проблеми. Вміти діагностувати син­д­ром бульбарного параліча повинен не тільки лікар-невролог, але й лікар-клініцист лю­бого профілю.

2. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ДОМАШНЬОЇ ПІДГОТОВКИ.

Повторити будову стовбура мозку, анатомію, функції каудальної групи ЧМН. Вивчити симптоми ураження IX, X, XI, XII пар ЧМН, методику їх дослідження, синдромокомплекси ураження (бульбарний та псевдобульбарний паралічі).

3.ГОЛОВНІ ПИТАННЯ ТЕМИ.

1. Методика обстеження функцій і симптомів ізольованого ураження каудальної групи ЧМН

2. Топіко-діагностична оцінка симптомів і синдромів ураженя каудальної групи ЧМН.

4. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ.

1. Чому при односторонньому уражені корково-ядерних шляхів функція IX і X пар ЧМН ковтання не порушується?

2. Чому при альтернуючому синдромі Джексона, Авелліса, Шмідта відповідні нерви стра­ждають за периферичним типом, а геміплегія протилежних кінцівок розвивається за це­н­т­ральним типом?

3. Чи буде картина псевдобульбарного параліча при односторонньому ураженні ко­р­ково-ядерних шляхів?

4. До чого призводить повне двостороннє ураження IX, X пар ЧМН?

Тести вихідного рівня знань та контроль кінцевого рівня знань додаються.

Рекомендована література.

1. Конспект лекцій.

2. Богородинский Д.К. Руководство к практическим занятиям по нервным болезням. М., 1974.

3. Мартынов Ю.С. с соавт., Практикум по нервным болезням и нейро­хи­ру­р­гии», М.-1988.-С.37-44.

4. Мисюк Н.С. Основы топической диагностики заболеваний нервной системы. Минск, 1974.

5. Неймарк Б.З. Семиотика и топическая диагностика заболеваний нервной системы.К.,1987.

6. Пулатов А.М. Пропедевтика нервных болезней. Ташкент,1979.

7. Ромоданов А.В. с соавт. Атлас топической диагностики заболеваний нервной системы. - Киев. - 1987.

8. Скоромец А.А. Топическая диагностика заболеваний нервной системы. - Москва. - 1990.

9. Триумфов А.В. Топическая диагностика заболеваний нервной системы. - Москва. - Техлит. - 1996.

10. Ярош О.А. Нервові хвороби. - Київ. - Здоров’я - 1995.

10. Віничук С.М., Дубенко Є.Г. Нервові хвороби. - Київ. - Здоров’я. - 2001.

Методичну розробку підготувала ___________________ ас. Ткачук Н. П..

Методична розробка затверджена на засіданні кафедри неврології №1

Протокол № від „___” ________ 200 р.

IX пара. Язикоглотковий нерв (n. Glossopharingeus). Нерв змішаний, оскільки містить в своєму складі рухові, вегетативні та чутливі волокна, причому чутливі волокна як спеціальної чутливості (смакової), так і загальної чутливості. Відповідно до цього нерв має чотири ядра, які розміщуються в довгастому мозку:

1. Рухове ядро(n. ambiguus), спільне з блукаючим нервом

2. Ядро загальної чутливості (ядро сірого крила), спільне з блукаючим нервом

3. Ядро спеціальної чутливості (ядро одинокого шляху), спільне з проміжним нервом (система лицевого нерву)

4. Вегетативне парасимпатичне ядро (нижнє слиновидільне ядро)

Нерв виходить з порожнини черепа крізь яремний отвір. Язико­глотковий нерв забезпечує чутливу іннервацію слизової оболонки верхньої частини глотки, м'якого піднебіння, задньої третини язи­ка і рухову іннервацію м'язів глотки, беручи участь у ковтанні й артикуляції.

Секреторні (парасимпатичні) волокна язикоглоткового нерва закінчуються у привушній слинній залозі, попередньо переключившись на вушному вузлі, де знаходяться другі нейрони парасимпатичної інервації привушної залози. Смакові во­локна іннервують задню третину язика.

X пара. Блукаючий нерв (n. Vagus). Нерв змішаний, має в своєму складі рухові, чутливі та вегетативні волокна. Відповідно має три ядра:

1. Рухове ядро (n. ambiguus), спільне з язикогорловим нервом

2. Ядро загальної чутливості (ядро сірого крила), спільне з язикогорловим нервом

3. Вегетативне парасимпатичне ядро – спільне ядро блукаючого нерву.

Блукаючий нерв — найдовший з усіх черепних нервів, бо сфера його іннервації поширюється від твердої оболонки голов­ного мозку до ободової сигмоподібної кишки. До речі за таку свою особливість він і отримав назву блукаючого. Виходить з порож­нини черепа разом з язикоглотковим і додатковим нервами крізь яремний отвір (foramen jugulare).

Блукаючий нерв має дуже велике значення, оскіль­ки він забезпечує чутливу і вегетативну (парасимпатичну) іннер­вацію всіх внутрішніх органів, крім органів малого таза; іннервує значну частину травного каналу (до ободової сигмоподібної киш­ки), серце, м'язову оболонку судин, трахею і легені, залози слизо­вої оболонки стравоходу, шлунка і кишок, печінку, підшлункову залозу, нирки. Чутливі волокна блукаючого нерва іннервують та­кож деякі відділи твердої оболонки головного мозку і зовнішній слуховий прохід з вушною раковиною. Рухові волокна блукаючого нерва забезпечують довільні рухи м'язів глотки, м'якого піднебін­ня і гортані.

Отже, блукаючий нерв здійснює нервову регуляцію таких жит­тєво важливих функцій, як дихання і серцево-судинна діяльність, а також бере участь у здійсненні актів ковтання і фонації.

XI пара. Додатковий нерв (n. Accessorius). Нерв чисто руховий нерв, складається з двох частин — черепної і спинномозкової. черепна частина нерву починається з спільного ядра, яке є спільним з язикогорловим та блукаючим нервами. Ядро спинномозкової частини додаткового нерва лежить лежить в сірій речовині передніх ро­гів спинного мозку на рівні 1—6 шийних сегментів. Аксони клітин цих ядер — спинномозкові корінці — крізь великий потиличний отвір (foramen occipitale magnum) проникають у порожнину черепа, де з'єднуються з черепними корінцями — волокнами спільного ядра. У результаті цього утворюється спільний стовбур додаткового нерва, який залишає порожнину черепа крізь яремний отвір і поділяється на дві гілки. Внутрішня гілка приєд­нується до стовбура блукаючого нерва як його рухова частина, а зовнішня (власне додатковий нерв) іннервує грудинно-ключично-сосковий і трапецієподібний м'язи. Таким чином, при участі до­даткового нерву здійснюється згинання голови вперед, поворот го­лови в протилежну сторону, потиснення плечима, відведення пле­чового поясу назад, приведення лопатки до хребта, піднімання плечима вище горизонтальної лінії.

XII пара. Під'язиковий нерв. (n. Hypoglossus).Нерв чисто руховий. Його ядро лежить у довгастому мозку, на дні ромбоподібної ямки, у задній частині її. Аксони клітин ядра у вигляді кількох корінців виходять на основу мозку — між оливою і пірамідою. Зливаючись, корінці утворюють стовбур під'язикового нерва, який виходить з черепа через одно­йменний канал потиличної кістки (canalis hypoglossi) і розпадається на численні гілки, які іннервують м'язи язика на своїй стороні, із яких особливо велике значення має м'яз, який висуває язик вперед (m. genioglossus).

Центральний нейрон XII пари (як і всіх рухових черепно-мозкових нервів) починається від нижніх відділів передньої цен­тральної закрутки, йде в складі coronae radiatae, коліно внут­рішньої капсули, в основі стовбуру над ядром здійснює повністю перехрест.

Дослідження функцій язикогорлового та блукаючого нервів.

Оскільки язикогорловий та блукаючий нерви мають багато спільного в своїй будові, зокрема мають спільні ядра, то їх функція в клініці досліджується одночасно.

Функції блукаючого і язиковогорлового нервів зручніше обсте­жувати в сидячому положенні. Для цього лікар просить хворого:

а) відкрити рот і вимовити звук «а». При цьому звертають увагу на скорочення м’якого піднебіння і розташування язичка. В нормі м'яке піднебіння розташоване симетрично, язичок розташований по середній лінії;

б) вимовити в слух декілька фраз. При цьому не повинно бути носового відтінку мови;

в) випити декілька ковтків води, ковтання повинно бути віль­ним.

Крім того перевіряють пульс, діяльність шлунково-кишкового тракту.

Дослідження функцій додаткового нерву

Функції додаткового нерву зручніше досліджувати в положен­ні стоячи або сидячи. Для цього хворого просять:

а) нагнути голову вперед;

б) повернути її в сторону;

в) потиснути плечима;

г) підняти плечі вище горизонталі;

д) привести лопатки до хребта.

В нормі всі ці рухи виконуються без будь-яких утруднень.

Дослідження функцій під’язикового нерву

Функцію під'язичного нерву можна досліджувати як в поло­женні хворого стоячи, сидячи чи навіть лежачи. Лікар пропонує хворому висунути язик. В нормі язик повинен бути розташованим по середній лінії.