23. Основи здорового способу життя.

Сьогодні майже 90% дітей дошкільного віку, учнів і студентів мають відхилення у здоров’ї. Тільки за останні 5 років на 41% збільшилася кількість учнівської молоді, віднесеної за станом здоров’я до спеціальних медичних груп. На 60% зросла кількість неповнолітніх, які вживають наркотики, палять, п’ють.

Людина сьогодні звикла сподіватися не на захисні сили свого організму, а на могутність медицини. Академік Амосов стверджував: «Щоб бути здоровим, потрібні власні зусилля, постійні і значні. Замінити їх не можна нічим».

Звичайного виконання певних правил, що забезпечують гармонійний розвиток, високу працездатність, духовну рівновагу та здоров’я людини. В основі здорового способу життя лежить індивідуальна система поведінки й звичок кожної окремої людини, що забезпечує їй потрібний рівень життєдіяльності й здорове довголіття. Здоровий спосіб життя – це практичні дії, спрямовані на запобігання захворювань, зміцнення всіх систем організм й поліпшення загального самопочуття людини.

Головне – замислитися про наслідки своїх дій. Зрозуміло, що для того, аби бути здоровим, потрібно докласти певних зусиль і не набувати шкідливих звичок. Якщо є із якихось причин вони вже є, то треба ужити всіх заходів, аби їх позбутися.

В основі здорового способу життя лежать такі принципи:

• раціональне харчування;

• оптимальний руховий режим;

• загартування організму;

• особиста гігієна;

• відсутність шкідливих звичок;

• позитивні емоції;

• інтелектуальний розвиток;

• моральний і духовний розвиток;

• формування розвиток вольових якостей.

Раціональне харчування має п’ять основних вимог:

Кількість їжі – це стільки, щоб вона забезпечила добові енерговитрати організму;

Якість їжі – правильне співвідношення жирів, білків, вуглеводів, вітамінів, мікроелементів, води відповідно до вікових періодів дитини;

Правильно організований режим прийому їжі;

Засвоєння їжі – створення приємної обстановки при прийомі їжі;

Щоб їжа не була шкідливою.

Найкорисніший час для сну - з 21 до 3, тобто 6:00. Це час, коли активність сонця мінімальна, розум розслаблений і неактивний, і тіло може повноцінно відпочивати. З 22 до 2 обов'язково потрібно поспати, так як сон в цей період часу неможливо замінити відпочинком в будь який інший час, особливо денний.

Вранці краще вставати не пізніше сходу сонця. Ранкове час - найкращий для гарних думок, для позитивного настрою на весь день. У ранковий час розум дуже сприйнятливий до будь-якої інформації, і вона глибоко відкладається в пам'яті. Намагайтеся присвятити ранок позитиву.

Після пробудження потрібно зробити зарядку (розминку) і прийняти душ, бажано холодний або прохолодний. Почати можна з теплого або гарячого, а закінчити прохолодним або холодним.

6-7 ранку - найкращий час для сніданку. Сніданок повинен бути легкий, бо травлення працює ще слабо, і важка їжа перетравитися як слід не зможе.

12 дня - кращий час для обіду. Сонце в зеніті (максимально активне), а від нього залежить сила травлення. З 10 ранку до 14 дня постарайтеся пообідати.

Вечеря - не пізніше 19 години. Сонце заходить, травлення слабшає, їжа не повинна бути важкою.

Приблизно в 21 або 22 бажано лягти спати.

Намагайтеся по можливості дотримуватися такого режиму дня, це піде Вам на користь, як і правильне харчування.

Загартовування— це система тренування, спрямована на пристосування організму до добових, сезонних, періодичних або раптових змін температури, освітлення, магнітного і електричного полів Землі. Заняття фізичними вправами, як правило, супроводжуються супутніми діями природних факторів — повітря, води і сонця, які є головними засобами загартовування організму. Однак це не єдиний механізм підвищення стійкості організму до перепадів температури. Переважний розвиток тих чи інших фізичних якостей веде до зміни реактивності системи терморегуляції. Якщо розвиток швидкісно-силових якостей практично не проявляється ефектом загартовування, то удосконалення загальної витривалості, в основі якої лежать аеробні механізми енергоутворення, є прямим шляхом до підвищення опірності організму.

Розрізняють пасивнеіактивнезагартовування. Пасивне загартовування відбувається незалежно від волі людини. Влітку люди ходять у легкому одязі, багато часу проводять на відкритому повітрі, купаються, ходять босі тощо.

Активне загартовування — це систематичне застосування штучно створених і строго дозованих холодових впливів, які спрямовані на підвищення стійкості організму до холоду. Сюди належать спеціальні процедури і комплекс процедур у цілому.

Поняття «гартуючий комплекс» включає в себе оптимальний мікроклімат приміщень, одяг, що відповідає сезону та погоді, і спеціальні гартуючі процедури.

Заходи щодо загартовування організму повинні бути багатоплановими і підвищувати стійкість організму до різних метеорологічних і геліофізичних впливів. Загартовування організму найкраще проводити в ранкові і вечірні години.

Основні принципи загартовування такі: 1) поступове збільшення дози загартовуючих впливів; 2) регулярність загартовування; 3) урахування індивідуальних особливостей організму; 4) використання декількох-фізичних агентів: холоду, тепла, опромінювання ультрафіолетовими та інфрачервоними променями, механічної дії руху повітря, води та ін.; 5) тренування організму слід проводити із застосуванням сильних і слабких, коротких і сповільнених чинників; 6) проведення загартовування на різному рівні теплопродукції організму, як у спокої, так і при руховій діяльності різної активності; 7) місцева адаптація різних частин тіла не означає загального пристосування організму до дії холоду чи спеки — оптимальна стійкість досягається при загартовуванні всього організму; 8) виконання кожної наступної процедури лише за умови повного відновлення температури тіла; 9) зменшення дози загартовуючого агента, враховуючи сумарну дію несприятливих реакцій організму на незвичайні навантаження.