Курація інфекція укр
.docМетодика обстеження інфекційних хворих
Учбово-цільове завдання: навчити студентів клінічному обстеженню інфекційного хворого, а також уміти записати перебіг хвороби у формі звітів про курацію, щоденників і температурного листа.
Учбовий час: 2 години.
Місце проведення заняття : відділення клініки
Учбово-матеріальне забезпечення: хворі з типовими проявами інфекційного захворювання.
Технічні засоби навчання: стетофонендоскоп, неврологічний молоток, манометр, лампа-рефлектор, шпателі.
В результаті проведеного заняття студенти повинні уміти провести клінічне обстеження хворого інфекційним захворюванням, у тому числі:
- зібрати анамнез захворювання і епідеміологічний анамнез;
- зробити об'єктивне клінічне обстеження хворого;
- систематизувати суб'єктивні і об'єктивні ознаки хвороби в клініко-патогенетичні синдроми, оцінити їх інформативність, визначити передбачувану нозологічну форму захворювання;
- сформулювати попередній розгорнутий клінічний діагноз інфекційного захворювання;
- обгрунтувати план лабораторного і інструментального обтеження хворого.
Діагностика інфекційної хвороби вимагає клініко-епідеміологічного підходу до рішення цієї задачі. Під цим мається на увазі рання діагностика інфекційного захворювання, виявлення конкретного джерела хвороби і з'ясування можливих шляхів передачі.
Ранньою прийнято називати діагностику інфекційного захворювання в початковому періоді хвороби (до формування повної клінічної картини з її типовими проявами).
Клінічна діагностика грунтується в першу чергу на виявленні клінічної картини хвороби.
Опитування хворого. Необхідно з'ясувати коли і як почалося захворювання - поступово, гостро або несподівано, чи були озноби і поти і якої сили; при нагоді встановлюється міра і характер температурної реакції (типи температурних кривих).
Скарги хворого. Дати детальну характеристику скарг (локалізація, інтенсивність, динаміка протягом доби або періоду хвороби та ін.). При первинному огляді доцільно дати можливість хворому їх довільного викладу. Потім активним опитуванням по органах і системах необхідно виявити основні і другорядні ознаки захворювання, характеризуючи їх за часом, інтенсивністю, тривалістю і так далі. Доцільно на початку представити скарги, що характеризують захворювання як інфекційне: головний біль, загальна слабість, розбитість, болі в м'язах, порушення сну. Об'єктивним критерієм інтоксикації являється підвищення температури тіла, її добові коливання, наявність ознобів, потів. Надалі слідує викласти скарги, пов'язані з ураженням центральної нервової системи, шлунково-кишкового тракту, системи органів дихання, а також з ураженням шкіри і слизових оболонок.
Анамнез хвороби. Цей анамнез включає детальну історію справжнього захворювання. Шляхом опитування необхідно виявити в хронологічній послідовності розвиток усіх суб'єктивних і об'єктивних проявів хвороби, характер температурної кривої, терміни появи і зникнення окремих симптомів хвороби. Особливу увагу звернути на циклічність захворювання, характерну для інфекційної патології.
Діагностично важливо виявити перші ознаки початкового періоду хвороби, під яким розуміється період від початку хвороби до формування повної клінічної картини з її типовими проявами.
Гострий початок інфекційного захворювання характеризується бурхливим проявом клінічних симптомів від декількох годин до діб (грип, менінгококовий менінгіт та ін.). Про підгострий початковий період прийнято вказувати у випадках, коли типові синдроми хвороби проявляються впродовж 1 - 3 діб. Якщо ж початок захворювання розтягуються від 4 до 7 і більше діб, то це свідчить про поступовий розвиток. Динаміка перебігу хвороби відзначається по днях хвороби, а не по календарних датах. Доцільно виділити провідний синдром, а також уточнити лікування хворого, що проводилося до гос-піталізації.
Анамнез життя. Окрім загальних даних, необхідно уточнити перенесені інфекційні хвороби, наявність супутніх захворювань, щеплення і їх переносимість. Алергологічний анамнез - особливо переносимість антибіотиків і хіміопрепаратів.
Епідеміологічний анамнез (ЕА) є специфічною частиною історії хвороби інфекційного хворого. Він дозволяє отримати істотну додаткову інформацію для діагностики інфекційного захворювання, грунтуючись на клініко-епідеміологічних даних.
Метою ЕА є встановлення вірогідних джерел інфекції, шляхів її передачі, механізмів зараження і чинників, що їм сприяють. Епідеміологічний анамнез має бути завжди конкретизований, виходячи з передбачуваного захворювання у пацієнта. Необхідно враховувати тривалість інкубаційного періоду, можливість латентно протікаючої хвороби, хронічний або рецидивуючий перебіг деяких інфекцій. Крім того ЕА включає відомості про санітарно-епідеміологічний стан частини, району розміщення, захворюваності місцевого населення, перебування в ендемічній місцевості по тому або іншому інфекційному захворюванню (малярія, бореліоз, кліщовий енцефаліт, туляремія).
Дані об'єктивного дослідження. Об'єктивне дослідження інфекційного хворого проводиться за загальноприйнятою в терапевтичній клініці методикою за наступною схемою:
загальний стан хворого
вираженість інтоксикації і лихоманки
шкірні покриви і слизові оболонки
лімфатичні вузли, опорно-руховий апарат
органи дихання
серцево-судинна система
органи травлення, печінка і селезінка
сечостатева система
нервова система і залози внутрішньої секреції.
Ця схема допомагає не пропустити чого-небудь як при обстеженні хворого, так і при викладі отриманих даних в історії хвороби.
Огляд завершується попереднім клінічним діагнозом хвороби, який включає:
- нозологічну форму інфекційного захворювання;
- клінічну форму хвороби;
- ступінь тяжкості захворювання;
- період хвороби.
Ускладнення основного захворювання, супутні захворювання. Ускладненнями основного захворювання є такі патологічні процеси, синдроми, нозологічні форми, які з ним пов'язані патогенетично і посилюють його клінічний перебіг.
До супутніх відносять захворювання, які етіологічно і патогенетично не пов'язані з основним захворюванням. Деякі з них є чинниками ризику важкого, несприятливого перебігу основного захворювання або можливого розвитку критичного стану.
Попередній клінічний діагноз хвороби ставиться після детального аналізу усіх об'єктивних даних, отриманих в результаті клінічного обстеження інфекційного хворого, а також систематизації і узагальнення клініко-патогенетичних синдромів, виявлених у хворого.
План обстеження
План обстеження хворого, складений лікарем у відповідності з діагнозом захворювання, повинен відрізнятися конкретністю, вибором найбільш інформативних методів в потрібній послідовності.
1. Загальноклінічні дослідження, які проводяться усім стаціонарним хворим:
- загальноклінічні аналізи крові і сечі;
- дослідження випорожнень на яйця глистів і прості;
- рентгенографія органів грудної клітки (флюорограма).
2. Обов'язкові дослідження на Віл-інфекцію і сифіліс за епідеміологічними і клінічними показниками.
3. Дослідження для підтвердження попереднього діагнозу :
- бактеріологічні;
- вірусологічні;
- серологічні;
- алергологічні та ін.
4. Дослідження для виключення інфекційних захворювань зі схожими синдромами. Вони включають відповідні (див. вище) мікробіологічні та інші методи.
Бактеріологічні дослідження включають посіви крові, випорожнень, відокремлюваного з піднебінних мигдалин, мокроти та ін. Їх необхідно починати до призначення етіотропних засобів лікування. Серологічні дослідження повинні проводитися в парних сироватках (при вступі і через 7 - 10 днів).
5. Спеціальні інструментальні, біохімічні, рентгенологічні та інші методи дослідження за відповідними клінічними свідченнями.
План лікування
При визначенні тактики лікування інфекційного хворого необхідно у кожному конкретному випадку визначити головну ланку патогенезу, дія на яке буде вирішальною. У плані лікування необхідно відбити наступні заходи:
- лікувальне харчування;
- особливості відходу і режим хворого;
- етіотропна терапія;
- патогенетична терапія;
- симптоматична терапія.
В період реконвалесценції призначаються засоби, що сприяють відновленню порушених функцій і систем (реабілітаційна терапія).
Усі призначення мають бути обгрунтовані. У плані лікування необхідно обов'язково враховувати невідкладні заходи.
ПЛАН-СХЕМА
курації інфекційного хворого
1. П. І. Б., вік, спеціальність.
2. Попередній розгорнутий діагноз хвороби: нозологічна форма, клінічна форма хвороби, ступінь тяжкості, період хвороби.
Ускладнення. Супутні захворювання.
3. Синдромальне обгрунтування основного захворювання: виділити і розкрити основні патогенетичні синдроми захворювання.
4. Епідеміологічний анамнез: відомості про можливі джерела інфекції, шляхи її передачі, відомості про санітарно-епідеміологічний стан в навчальному закладі, організованому колективі,території їх розміщення.
5. План обстеження хворого: загальноклінічні, біохімічні, бактеріоскопічні, бактеріологічні методи, серологічні методи. Рентгенологічні, інструментальні та інші методи обстеження.
6. План лікування: місце лікування інфекційного хворого, режим, дієта; етіотропна, патогенетична і симптоматична терапія.
7. Критерії виписки хворого, диспансерне спостереження.