BANK_testiv_psihu

б) виділяють спадкові і екзогенні форми;

в) це виключно спадкове аутосомно-рецесивного типу захворювання;

г) це виключно екзогенне захворювання, спричинене нестачою йоду;

д) дисплазії і аномалії внутрішніх органів нехарактерні.

3. Для гіперкінетичного розладу властиві наступні критерії:

а) наявність рухових і мовних стереотипій;

б) часта зміна одного виду діяльності на інший;

в) порушення уваги, особливо в ситуаціях, що її потребують;

г) агресивність, безглузді руйнівні вчинки;

д) відсутність прив’язаності до рідних.

3. Діагностичні критерії викличного опозиційного розладу включають:

а) характерне для дітей молодше 9-10 років;

б) постійно негативі стична, ворожа поведінка;

в) ненормальна поведінка обмежується колом сім’ї;

г) порушення взаємостосунків з іншими дітьми при збереженні добрих стосунків з дорослими;

д) адекватні стосунки з однолітками, здебільшого погані стосунки з дорослими, наділеними владою.

3. До специфічних розладів розвитку мови і мовлення відносяться наступні, крім:

а) едективний мутизм;

б) заїкання;

в) розлад експресивної мови;

г) розлад рецептивної мови;

д)набута афазія з епілепсією (синдром Ландау-Клефнера).

3. Щодо синдрому Клайнфельтера вірними є наступні ствердження:

а) зустрічається лише у хлопчиків;

б) у більшості хворих інтелект знижений до дебільності;

в) можливий нормальний розвиток інтелекту;

г) діагностується зазвичай одразу після народження;

д) хворі не піддаються навчанню і набуттю навичок.

3. Щодо синдрому Шерешевського-Тернера вірними є наступні ствердження:

а) зустрічається лише у дівчаток;

б) характерні пасивність, апатичність, астенізованість;

в) у більшості хворих інтелект знижений до дебільності;

г) діагностується зазвичай в дошкільному віці;

д) хворі не піддаються навчанню і набуттю навичок.

3. Щодо синдрому Мартіна-Белла вірними є наступні ствердження:

а) інтелектуальний недорозвиток легкого і помірного ступеню;

б) відносна збереженість емоційної сфери;

в) у 40% хворих виявляють шизофреноподібну симптоматику;

г) зустрічається з однаковою частотою у дівчаток і хлопчиків;

д) характерна мікроцефалія.

3. Для раннього дитячого аутизму характерно:

а) відсутність соціо-емоційної взаємності;

б) у хлопчиків розвивається в 3-4 рази частіше, ніж у дівчаток;

в) моторні стереотипії;

г) наявність попереднього безумовно нормального розвитку;

д) значне поглиблення розумового дефекту з часом.

3. Діагностична група дитячого аутизму за МКХ-10 включає наступні діагностичні категорії, крім:

а) аутистичний розлад;

б) інфантильний аутизм;

в) синдром Канера;

г) синдром Аспергера;

д) порушення прив’язаності дитячого віку.

ІНВОЛЮЦІЯ

1. Класичним синдромом для інволюційної меланхолії вважається:

а) ажитована депресія;

б) іпохондричний;

в) субдепресивний;

г) анестетична депресія;

д) прихована депресія.

2. Інволюційний параноїд згідно МКХ-10 включений до рубрики:

а) хронічний маячний розлад;

б) органічний маячний розлад;

в) параноїдна шизофренія;

г) параноїчний розлад особистості;

д) не включений до жодної рубрики.

2. Поява афато-агнозо-апрактичного синдрому дає підставу для діагностики:

а) хвороби Альцгеймера;

б) хвороби Піка;

в) хореї Гентінгтона;

г) хвороби Крейтцфельда-Якоба;

д) хвороби Паркінсона.

2. Палілалія, ехомімія, аутизм, амімія характерні для кінцевої стадії:

а) хвороби Піка;

б) хвороби Альцгеймера;

в) хореї Гентінгтона;

г) хвороби Крейтцфельда-Якобса;

д) хвороби Паркінсона.

2. Щодо хвороби Піка вірними є наступні ствердження, крім:

а) властивае дрібномасштабне маячення збитків, ревнощів;

б) дебютує в 45-50 років;

в) локалізація атрофії в лобних і скроневих частках;

г) розлади особистості на початку хвороби переважають над розладами пам’яті;

д) характерна втрата здатності до спонтанної мовної продукції.

2. Логорея з дизартричними і логолонічними проявами більш властива для:

а) хвороби Альцгеймера;

б) хвороби Піка;

в) хореї Гентінгтона;

г) хвороби Паркінсона;

д) сенільного недоумства.

2. Щодо судинної деменції вірними є наступні ствердження, крім:

а) порушення особистості і поведінки передують порушенням пам’яті і інтелекту;

б) розвивається внаслідок судинних церебральних криз;

в) частіше виникає у чоловіків 60-70 років;

г) проявляється переважно дисмнестичними розладами, емоційною лабільністю;

д) характерним є загострення преморбідних рис особистості.

2. Щодо хвороби Паркінсона вірними є наступні ствердження:

а) початок розладу у віці 45-70 років;

б) психічні порушення спостерігаються в 50% випадків;

в) швидко розвивається інтелектуально-мнестичний дефект;

г) хворіють виключно чоловіки;

д) рідко зустрічаються депресивні прояви.

2. Найбільш типовими психічними розладами, що виникають на фоні розладів мозкового кровопостачання є:

а) судинна деменція;

б) делірій;

в) хорея Гентінгтона;

г) хвороба Альцгеймера;

д) систематизована парафренія.

2. Типовими ознаками сенільного делірію є:

а) бідність ілюзорних і галюцинаторних проявів;

б) нічна метушливість з дезорієнтацією і зсувом в минуле;

в) вираженість психтичної симптоматики не має добових коливань;

г) різкий початок і закінчення;

д) часто поєднується з епілептиформними розладами.

2. Найбільш частими психічними порушеннями в результаті пройому деяких ліків (скополамін, очні краплі, що містять атропін, ібупрофен тощо) у літніх людей є:

а) депресія;

б) ажитація;

в) значне поглиблення розумового дефекту;

г) делірій;

д) моторні стереотипії.

2. Для похилого віку найбільш типовими видами маячення за змістом є:

а) отруєння;

б) збітків;

в) ревнощів;

г) особливого походження;

д) впливу.

2. Щодо пресбіофренії Верніке вірними є наступні ствердження:

а) це форма старечого психозу;

б) супроводжується ейфорією, жвавістю;

в) характерна конфабуляторна сплутаність;

г) характерні страх і галюцинаторне збудження;

д) критика до свого стану збережена.

2. Щодо хореї Гентінгтона вірними є наступні ствердження:

а) дегенеративні зміни в базальних ядрах;

б) неглибоке порушення інтелекту;

в) схильність до депресії, самогубства;

г) характерні екстрапірамідні розлади;

д) загальна тривалість не більше 5-10 років.

2. Щодо хвороби Альцгеймера вірними є наступні ствердження:

а) порушення пам’яті на початку хвороби;

б) атрофічний процес переважно в скроневих і тім’яних частках;

в) епілептиформні напади бувають у 30% хворих;

г) втрата критики на самому початку хвороби;

д) початок в старечому віці прогностично менш сприятливий.

23