Способи пломбування кореневого каналу(Курякіна н.В.,2001р.)

- пломбування пастою або цементом

- спосіб пломбування під культову вкладку

- спосіб центрального штифта(одного конуса)

- багатоконусні способи:

- холодна латеральна конденсація гуттаперчі

- гаряча(тепла) латеральна конденсація гуттаперчі

- вертикальна конденсація „розігрітої” гуттаперчі

-обтурація каналу термопластифікованою гутаперчею, нанесеною на титановий стержень (система „Термофіл”)

-обтурація системою „Квік-філ”

Усі матеріали для пломбування кореневих каналів поділяються на силери - ті, що закупорюють кореневі канали і філери - наповнювачі кореневих каналів.

Методика пломбування кореневого каналу пастами і цементом

Перед пломбуванням кореневого каналу підбирають розмір каналонаповнювача за розміром останнього файлу, який застосовується для розширення апікальної частини кореневого каналу. Бажано, щоб діаметр каналонаповнювача був менше просвіту кореневого каналу. Це попереджає повітряну емболію і поломку каналонаповнювача в кореневому каналі. Після підготовки пасти або цементу каналонаповнювач занурюють в пломбувальний матеріал так, щоб на спіралі затрималася невелика кількість матеріалу. Потім обережним рухом каналонаповнювач занурюють в кореневий канал до верхівки, включають мікромотор. В період обертання каналонаповнювача із швидкістю 600-800 об/хв відбувається розподіл пломбувального матеріалу по стінках каналу. Через 10-15 секунд каналонаповнювач, що обертається, витягують з каналу.

Ця методика є найпростішою, часто застосовується в клінічній практиці, але має недолік, оскільки не дозволяє добре заповнити силером всі мікровідгалуження каналу.

Спосіб центрального штифта або одного конуса

Ця методика застосовується в зубах з круглим просвітом кореневого каналу. Як силер застосовують один з різновидів паст, епоксидні смоли або цементи. Як філер застосовують різні види штифтів (срібні, титанові, гутаперчеві, пластмасові).

Спочатку підбирають потрібного розміру штифт (за розміром останнього інструменту для розширення апікальної частини кореневого каналу), на якому за допомогою насічки відзначають довжину кореневого каналу. Спочатку в кореневий канал вводять силер за допомогою каналонаповнювача, як описано в попередній методиці. Після цього в канал вводять штифт, заздалегідь занурений в силер, і просувають його до верхівки коріння за допомогою пінцета. Віддавлений з гирла каналу надлишок пломбувального матеріалу видаляють, а виступаючий в порожнину зуба кінець штифта обломлюють декількома перегинаючими рухами (перелом відбувається у області заздалегідь створеної насічки металевого штифта). При застосуванні срібного штифта важливо, щоб штифт був повністю оточений кореневим цементом, особливо в апікальній частині, оскільки без цього надалі може розвинутися корозія штифта. У разі застосування гутаперчевого штифта його надлишок відрізують розігрітим екскаватором і після цього накладають пломбу.

Перевага даного методу пломбування полягає в щільному заповненні апікальної частини каналу навіть в дуже сильно вигнутих кореневих каналах.