Пломбування кореневих каналів

Пломбування включає наступні етапи:

1. Вибір методу пломбування.

2. Підготовка матеріалу і інструментів.

3. Ізоляція зуба від слини.

4. Антисептична обробка.

5. Висушування каналу.

6. Пломбування каналу.

7.. Рентгенівський контроль пломбування.

8. Пломбування порожнини.

В даний час стоматологи мають в своєму розпорядженні широкий арсенал засобів для обтурації кореневих каналів, і уміння лікаря зробити правильний, обґрунтований вибір препарату, якісно зробити пломбування каналу є однією з найважливіших умов ефективного ендодонтичного лікування.

При обтурації кореневого каналу будь-яким з вибраних методів першими порціями вводиться пломбувальна паста. Звичайно на початку «приміряють» каналонаповнювач, вводячи його в просвіт каналу по осі. Потім, набравши на нього пломбувальну пасту, тим же чином вводять інструмент в канал.

В той же час, враховуючи невелику тонкість, можна виконати цю маніпуляцію точніше. А саме, вільною від пасти поверхнею конуса каналонаповнювачем треба притиснутися до стінки каналу, щоб вводити в нього не стільки сам інструмент, скільки пасту на ньому.

Акуратне і правильне введення пасти в просвіт каналу дозволяє візуально проконтролювати її кількість, не офарбувати стінки зуба, точно адресувати її введення на визначений лікарем рівень каналу. .

Коренева пломба повинна щільно заповнювати просвіт каналу і розташовуватися на 1-1,5 мм не доходячи до рентгенологічної верхівки коріння зуба. Виведення пломбувального матеріалу за верхівку, навіть при деструктивних формах періодонтиту, недоцільне. Всі лікувальні маніпуляції повинні бути безболісними.

Рентгенологічне дослідження в процесі ендодонтичного лікування обов'язкове. Всього в період лікування коріння одного зуба доводиться робити в середньому 4 рентгенограми:

- діагностичну;

- «вимірювальну» рентгенограму для визначення робочої довжини кореневого каналу, оскільки застосування інших методів, у тому числі і апекс-локатора

(Жохова Н.С., 1997), не дає повної гарантії точного визначення апікального отвору;

- для підтвердження якості ендодонтичного лікування;

- у віддалені терміни: через 3-6-9 або-12 місяців для визначення ефективності ендодонтичного лікування.

Саме в ці терміни за допомогою рентгенологічного методу можна встановити стан періапікальних тканин. Ендодонтичне лікування тільки тоді може вважатись ефективним, коли після депульпування інтактного зуба або лікування пульпіту і гострого періодонтиту в цих тканинах не виявлені деструктивні процеси, а після лікування хронічного періодонтиту відбулася регенерація в періапікальному вогнищі деструкції.

Тільки такий рентгенологічний контроль може бути неупередженим арбітром у виборі матеріалів для обтурації кореневих каналів.

Таким чином, високі і різноманітні вимоги, що пред'являються до пломбувальних матеріалів, специфічність умов порожнини рота, в яких функціонує пломба, до певної міри пояснюють той факт, що до теперішнього часу немає ідеального матеріалу для пломбування. Будь-який пломбувальний матеріал володіє як позитивними властивостями, так і рядом істотних недоліків, що є однієї з причин незадовільного стану пломб разом з погрішностями, що допускаються в роботі лікаря. Тому, знаючи ці властивості матеріалу, важливо вибрати найбільш відповідний у кожному конкретному випадку матеріал, і крім того, грамотно і якісно провести всі етапи лікування зуба.