4. Сили і засоби психологічного забезпечення

Стаття 13. Психологічний захист

Запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги забезпечуються шляхом здійснення таких заходів:

• планування діяльності та використання існуючих сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально установленого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

• своєчасне застосування психопрофілактичних методів;

• виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;

• використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.

Сьогодні Україна на шляху входження в число держав, які відносяться до гуманістичних. На перше місце ставиться життя й здоров'я людини, а не які-небудь матеріальні цінності. Саме тому увага психічному здоров'ю працівників екстремального виду діяльності приділяється підвищена увага. Рятувальники, як ніхто, практично щодня зіштовхуються із ситуаціями реальної загрози життю, здоров'я людей. На їх очах дуже часто гинуть діти, дорослі люди, трапляються різноманітні кризові ситуації. Працівник практично завжди зіштовхується з людськими стражданнями, втратами, горем…

Зростання числа екстремальних ситуацій (техногенних і природних катастроф, міжнаціональних конфліктів, терористичних актів) у нашій країні за останні роки диктує необхідність підготовки фахівців, здатних надавати екстрену психологічну допомогу жертвам подібних ситуацій.

Як показав час, сьогодні служба психологічного забезпечення Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи вкрай необхідна та затребувана. Підтвердженням цьому є дії практичних психологів при виникненні екстремальних ситуацій, наприклад, події в Новобогданівці, резонансні вибухи у Харкові, проведення рятувальних робіт у Західній Україні, катастрофа російського літака ТУ-154 на Донеччині, підтоплення у Миколаївській області.

На жаль зараз склалася ситуація, коли практичне використання психологами своїх знань за деяких обставин неможливе. Водночас з цим іноді керівники не зовсім розуміють роль та можливості психолога.

Я спробую окреслити два основних напрямки, в яких діяльність психологів найбільш доцільна та ефективна.

У результаті здійснення великої дослідницької програми німецькі психологи розробили ряд рекомендацій для психолога, іншого фахівця або добровольця, що працюють в екстремальній ситуації.

Правила для співробітників рятувальних служб:

1.  Сповістіть потерпілому, що ви поруч і що вже приймаються заходи щодо порятунку.

Потерпілий повинен почувати, що в ситуації, що створилася, він не самотній. Підійдіть до потерпілого й скажіть, наприклад: «Я залишуся з вами, поки не приїде «Швидка допомога». Потерпілий також повинен бути проінформований про те, що зараз відбувається: «Швидка допомога» уже в шляху».

2.  Постарайтеся позбавити потерпілого від сторонніх поглядів.

Цікаві погляди дуже неприємні людині в кризовій ситуації. Якщо «зіваки» не йдуть, дайте їм яке-небудь доручення, наприклад, відігнати цікавих від місця події.

3.  Обережно встановлюйте тілесний контакт.

Легкий тілесний контакт звичайно заспокоює потерпілих. Тому візьміть потерпілого за руку або поплескайте по плечу. Доторкатися до голови або інших частин тіла не рекомендується. Займіть положення на тім же рівні, що й потерпілий. Навіть надаючи медичну допомогу, намагайтеся перебувати на одному рівні з потерпілим.

4.  Говорите й слухайте.

Уважно слухайте, не перебивайте, будьте терплячі, виконуючи свої обов'язки. Говорите й самі, бажано спокійним тоном, навіть якщо потерпілий непритомніє. Не проявляйте нервозності. Уникайте докорів. Запитаєте потерпілого: « чи можу я що-небудь для вас зробити?» Якщо ви випробовуєте почуття жалю, не соромтеся про це сказати.