Устав (Конституция) Всемирной организации здравоохранения

Государства, принявшие сообща настоящий Устав (Конституцию) в соответствии с Уставом Объединенных Наций, провозглашают, что нижеследующие принципы являются основными для счастья, гармоничных отношений между всеми народами и для их безопасности.

Здоровье является состоянием полного физического, душевного и социального благополучия, а не только отсутствием болезней и физических дефектов.

Обладание наивысшим достижимым уровнем здоровья является одним из основных прав всякого человека без различия расы, религии, политических убеждений, экономического или социального положения.

Здоровье всех народов является основным фактором в достижении мира и безопасности и зависит от самого полного сотрудничества отдельных лиц и государств.

Генеральною асамблеєю ООН 10.12.1948р. була прийнята Загальна декларація прав людини, яка відіграла вирішальну роль в утвердженні права на здоров»я як одного з соціальних прав людини у міжнародному законодавстві.

Загальна декларація прав людини

Стаття 1

Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.

Стаття 2

Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.

Отже, врахування міжнародних зобов»язань, взятих на себе відповідними державами, є надзвичайно важливими для формування їхньої політики в галузі охорони здоров»я. При ратифікації міжнародних угод країни часто розробляють і приймають певні національні показники, які стосуються прав людини. Основоположні права і цінності, закріплені в міжнародних документах і законах, допомагають сформувати у працівників медичної галузі шанобливе ставлення до пацієнтів, попередити можливу дискримінацію, особливо щодо вразливих та маргінальних груп населення, сприяють реалізації невід»ємного права людини на здоров»я на його належну охорону.

Право на охорону здоров»я володіє сильним статусом у міжнародному праві. Проблема права на охорону здоров»я знаходиться не у сфері його міжнародної кодифікації, а у забезпеченні його реалізації на міжнародному та національному рівнях, на що повинні бути спрямовані зусилля світової спільноти урядів держав і суспільства.

23