Загальні методичні вказівки

Навчальна дисципліна «Ґрунтознавство з основами меліорації» займає важливе місце в підготовці бакалаврів за напрямом «Геодезія, картографія та землеустрій».

Дисципліну освоюють у 3-му семестрі. На вивчення курсу відведено таку кількість годин: лекції – 18, лабораторні заняття – 36, самостійна робота – 46. Загальна кількість годин – 100. Підсумковий контроль – залік.

Лабораторний практикум містить основні теоретичні відомості, порядок виконання роботи, вихідні дані, контрольні питання.

Запропоновані лабораторні заняття охоплюють основні питання ґрунтознавства і меліорації ґрунтів (структури і складу ґрунту й ґрунтоутворюючих порід), а також генетико-морфологічної будови і властивостей ґрунтів агроґрунтових зон України. Знання законів зональних і регіональних особливостей ґрунтового покриву потрібне для раціонального використання земельних ресурсів, охорони та меліорації ґрунтів.

Навчальний процес з курсу «Ґрунтознавство з основами меліорації» передбачає такі форми контролю: виконання та захист лабораторних робіт – 40 балів, структурні контролі на основі лекційного матеріалу – 60 балів.

При оформленні лабораторних робіт включають такі елементи:

• титульна сторінка;

• мета роботи;

• вихідні дані;

• теоретичні відомості;

• порядок і результати виконання роботи;

• висновки;

• відповіді на контрольні питання (за вказівкою викладача).

Лабораторний практикум складений з використанням робіт [1-5].

Лабораторна робота №1

Тема. Основні ґрунтоутворюючі породи

1 Мета роботи. Ознайомлення з процесом формування і характеристикою основних ґрунтоутворюючих порід.

Вихідні дані:

Перелік основних ґрунтоутворюючих порід (таблиця 1.1).

Тривалість роботи– 2 год.

2 Теоретичні відомості

Ґрунтоутворюючими, або материнськими, породами називають поверхневі горизонти гірських порід, на яких утворюються ґрунти.

Гірські породи поділяють на магматичні, осадові й метаморфічні.

Магматичні породи утворюються при охолодженні розтопленої рідкої маси. Вона може бути всередині земної кори (глибинна або інтрузивна), або ж у вигляді витоків лави на земній поверхні (ефузивна). Магматичні породи мають кристалічну будову. На великій глибині породи утворюються з великих кристалів (граніт). На поверхні породи утворюють закриті кристалічні структури із включенням окремих великих кристалів. Магматичні породи складають 96 % літосфери, іноді вони трапляються як ґрунтоутворюючі породи (Крим, Кавказ).

Осадові породи утворились на земній поверхні шляхом вивітрювання й поревідкладення продуктів вивітрювання магматичних і метаморфічних порід або з відкладень різних організмів. Вони поділяються на три групи: уламкові, хімічні та біогенні. Уламкові або кристалічні породи являють собою продукти механічного руйнування різних порід. Серед осадових порід хімічного та біогенного походження важливу роль у ґрунтоутворенні відіграють карбонатні відклади: вапняки, мергелі, доломіти.

Метаморфічні породи утворюються з осадових у глибоких шарах земної кори під впливом високих температур і високого тиску. До них належать гнейси, різні сланці (глинисті, слюдяні, кремнієві), мармури (утворені з вапняків), кварцити (утворені з піщаників).

Усі гірські породи за віком поділяють на дві великі групи: давні (дочетвертинні) тачетвертинні,або сучасні пухкі осадові породи континентального й морського походження.

За генезисомґрунтоутворюючі породи поділяють на такі категорії: елювіальні, делювіальні, колювіальні, пролювіальні, алювіальні, озерні, льодовикові, водно-льодовикові, озерно-льодовикові, еолові, леси і лесовидні суглинки, морські.

Елювіальні відклади (елювій)– продукти вивітрювання корінних гірських порід, що залишились на місці свого утворення. Здебільшого ці породи поширені в гірських районах.

Делювіальні відклади (делювій) – наноси, що накопичились на схилах або біля підніжжя височин і є продуктами вивітрювання гірських порід (глина, пісок, щебінь та ін.), змиті дощовими чи талими водами з місця їх утворення.

Колювіальні породи (колювій) – відклади на схилах чи біля підніжжя гір у вигляді осипів або обвалів.

Пролювіальні відклади (пролювій) формуються в результаті дії потужних, але короткочасних потоків талих або зливових вод (селеві потоки). Займають пригірні похилі рівнини.

Алювіальні відклади утворюються внаслідок постійних водних потоків у долинах річок.

Озерні відклади заповнюють пониження давнього рельєфу й відрізняються оглиненням і шаруватістю, важким гранулометричним складом.

Льодовикові відклади (морена) – продукти вивітрювання різних порід, які переміщені або перевідкладені льодовиком.

Водно-льодовикові (флювіогляціальні) – відклади, пов`язані з великими льодовиковими потоками. На відміну від льодовикових відкладів, характеризуються відсутністю валунів і безкарбонатністю .

Озерно-льодовикові відклади – утворились на місці прильодовикових озер,які виникли в різних котловинах і виїмках, перезаглиблених льодовиком.

Еолові відклади утворюються за рахунок діяльності вітру – розвіювання й акумуляції дрібнозему.

Леси і лесовидні суглинки – найбільш поширені ґрунтоутворюючі породи, які покривають межиріччя та давні тераси.

Лес –однорідна тонкозерниста, здебільшого неверствувата гірська порода. Переважно утворений із найдрібніших зерен кварцу і польових шпатів та карбонатів.

Лесовидні суглинки – карбонатна глиниста порода з великим вмістом піску, яка подібно до лесу має велику шпаруватість.

Морські відклади формуються внаслідок переміщення берегової лінії морів, явищ трансгресії й регресії.

Глинирізного походження на території України теж часто є ґрунтоутворюючими породами. Здебільшого вони поширені на схилах балок, терас, в долинах річок. Найпоширенішими в Україні є: червоно-бурі, строкаті, балтські, тортонські, майкопські (морські), сарматські, карбонові і пермотріасові, каолінові глини.