Література

1. Руководство к лабораторным работам по курсу «Петрофизика». М., Недра, 1982.

Лабораторна робота №6 Визначення коефіцієнта відкритої пористості

1.Мета і завдання роботи

Метою роботи єознайомлення з методикою визначення коефіцієнта відкритої пористості.

Завдання роботи– для даної групи взірців гірських порід визначити коефіцієнт відкритої пористості.

2. Основні положення

Коефіцієнт відкритої пористості визначається обємом пор, які зєднані між собою в породі і з оточуючим середовищем. Відкриту пористість можна визначити ваговим, обємно-ваговим, обємним способами. Найбільш точним є ваговий спосіб. Суть способу полягає у визначенні маси сухого і насиченого нафтою взірця з наступним знаходженням обєму парафінованого взірця шляхом зважування його у нафті (метод Преображенського)

, (1)

де: - обєм пор, що заповнені нафтою;

V_c– обєм сухого взірця.

3.Прилади і матеріали

1. Ваги з гирьками.

2. Чистий парафін.

3. Посудина з нафтою.

4. Дріт.

4.Порядок виконання роботи

4.1.Визначити масу сухого взірця на вагах у повітрі (m_c).

4.2.Аналогічно визначити масу дроту (m_др).

4.3. Прикріпити дріт до взірця і останній опустити в посудину з нафтою. Час насичення – доки не перестануть зявлятися повітряні бульбашки з взірця.

4.4.Визначити масу взірця, насиченого нафтою, у повітрі разом з проводом ().

4.5.Визначити масу насиченого взірця, зваживши його у нафті ().

4.6.Виконати розрахунки за формулами:

а) обєм сухого взірця

, (2)

де: _н– густина нафти (приняти рівною 0,710^-3кгм³).

б) обєм відкритих пор

, (3)

в) визначити коефіцієнт відкритої пористості за формулою (1).

4.7.Визначити коефіцієнт закритої пористості

, (4)

де: - коефіцієнт загальної пористості.

4.8.Результати вимірювань і розрахунків оформити в таблицю.

По-ро-да	mс (г)	m(г)	m (г)	Vс (см3)	V (см3)	k(%)	k (%)	k (%)	При-міт-ка

5.Питання для самоконтролю

1. Суть вагового способу визначення відкритої пористості?

2.Як можна визначити коефіцієнт закритої пористості?

Література

1. 1. Руководство к лабораторным работам по курсу «Петрофизика». М., Недра, 1982.

Лабораторна робота №7 Визначення коефіцієнта загальної пористості ваговим способом

1.Мета і завдання роботи

Метою роботи єзасвоєння теоретичного матеріалу, ознайомлення з методами визначення коефіцієнта пористості.

Завдання роботи– визначити коефіцієнт загальної пористості ваговим способом для виданих взірців порід і похибку вимірювань.

2.Основні положення

Гірські породи, мінерали не являються суцільними тілами. Вони мають пустоти (пори), тріщини, які в природних умовах заповнені пластовою водою, нафтою, газами, або сумішю цих флюідів.

По походженню пори діляться на первинні, які сформувались в момент утворення гірської породи в процесі його літогенезу.

По формі пори бувають: близькими до ромбовидних; близькими до тетраідних; каферновидні; тріщинуваті; пузирчаті; каналовидні; близькими до форми зерен кристалічної породи і інші.

За розмірами пори класифікуються на: 1) зверхкапілярні; 2) капілярні; 3) субкапілярні. Деколи пори ще діляться на мікро- і макропори.

На практиці розрізняють загальну, відкриту, закриту, ефективну, статичну і динамічну пористість гірських порід.

Кількісно обєм всіх пор і пустот в гірській породі принято оцінювати відношенням обєму всіх пор до обєму сухої породи

, (1)

де: - коефіцієнт загальної пористості;

V_п – обєм пор;

V_с- обєм сухої породи.

Для визначення коефіцієнта загальної пористості необхідно виміряти обєм всіх пор (V_п) і повний обєм сухого взірця (V_с). Практично виміряти обєм всіх пор неможливо, тому що частина з них не звязані одні з другими. У звязку з цим коефіцієнт загальної пористості визначають з співвідношення

, (2)

де: V_т- обєм твердої фази породи;

V_с- обєм сухого взірця;

m_т,m_с– відповідно маса твердої фази і сухої породи;

- густина твердої фази і сухої породи.

Коефіцієнт загальної пористості в лабораторних умовах визначається ваговим способом (способом Мельчера). Суть способу полягає у визначенні густини твердої фази () і сухого взірця (). Підставивши визначені параметри у формулу (2), розраховують коефіцієнт загальної пористості. Даний спосіб використовують для густинних і слабозцементованих взірців пісково-глинистих порід.

3.Прилади і матеріали

1. Технічні ваги з гирьками.

2. Посудина з дистильованою водою.

3. Металічна ступка з металевою посудиною.

4. Сито з діаметром отворів 0,1 і 0,25 мм.

5. Пікнометр (вмісткістю 25 і 50 мл).

6. Склянна воронка.

4.Порядок виконання роботи

4.1.На вагах визначити масу сухого пікнометра (m_п).

4.2.Заповнити пікнометр водою і зважити його ().

4.3.Металевою ступкою подрібнити взірець і просіяти через сито.

4.4.У сухий пікнометр висипати подрібнений взірець на 13 частину і на вагах визначити масу пікнометра з породою ().

4.5.У пікнометр з породою влити дистильованої води до мітки. На вагах визначити масу пікнометра з породою і водою ().

4.6.Розрахувати густину твердої фази за формулою

, (3)

де: _в– густина дистильованої води (110^-3кгм³).

4.7.Густину сухого взірця визначити способом, що описаний у лабораторній роботі №2 (пункти 1-7).

4.8.Масу твердої фази породи визначають за формулою

. (4)

4.9.Коефіцієнт загальної пористості визначити за формулою (2).

4.10.Визначити похибки вимірювань.

4.11. Звітні матеріали: розрахункові формули; результати вимірювань оформити у вигляді таблиці

Порода	mт, (г)	mс (г)	т, (гсм3)	с, (гсм3)	k, (%)	Примітка

5.Питання для самоконтролю

1. Як класифікуються пори за розмірами, формою, походженням?

2. Як класифікується пористість гірських порід?

3. Як можна визначити загальну пористість в лабораторних умовах?