- •З м і с т
- •Передмова
- •Звернення до Користувача
- •Синопсис
- •1 Рекомендації Ради Європи в їх політичному та освітньому контекстах
- •1.1 Що таке Рекомендації Ради Європи?
- •1.2 Цілі та завдання мовної політики Ради Європи
- •1.3 Що таке "плюрилінгвізм"?
- •1.4 Для чого потрібні ррє?
- •1.5 Для чого можуть бути використані ррє?
- •1.6 Яким критеріям відповідають ррє?
- •2 Підхід, прийнятий у ррє
- •2.1 Діяльнісно-орієнтований підхід
- •2.2 Рекомендовані рівні володіння мовою
- •2.3 Вивчення та викладання мови
- •2.4 Оцінювання мовних досягнень
- •З Рекомендовані рівні володіння мовою
- •3.1 Дескриптивні критерії рівнів володіння
- •3.2 Рекомендовані рівні володіння мовою ррє
- •3.3 Презентація загальнорекомендованих рвм
- •3.4 Ілюстративні дескриптори
- •3.5 Гнучкість у розгалуженому підході
- •3.6 Узгодженість компонентів змісту в загальнорекомендованих рвм
- •3.7 Як читати шкали ілюстративних дескрипторів
- •3.8 Як користуватись шкалами дескрипторів рвм
- •3.9 Рвм і ступені досягнень
- •4 Користування мовою та користувач / той, хто вивчає мову
- •4.1 Контекст користування мовою
- •4.2 Теми спілкування
- •4.3 Комунікативні завдання і цілі
- •4.4 Комунікативні мовленнєві види діяльності і стратегії
- •4.5 Процеси мовленнєвого спілкування
- •4.6 Тексти
- •5 Компетенції користувача/того, хто вивчає мову
- •5.1 Загальні компетенції
- •5.2 Комунікативні мовленнєві компетенції
- •6 Процеси вивчення і викладання мови
- •6.1 Чого саме учні повинні вчитись або чим володіти?
- •6.2 Процеси вивчення мови
- •6.3 Що може зробити кожен користувач Рекомендацій для полегшення вивчення мови?
- •6.4 Деякі методологічні напрями вивчення та викладання сучасних мов
- •6.5 Типові і випадкові помилки
- •7 Завдання та їх роль у навчанні мови
- •7.1 Характеристика завдань
- •7.2 Виконання завдання
- •7.3 Складність завдання
- •8 Лінгвістична диверсифікація і програма
- •8.1 Дефініція та основний підхід
- •8.2 Напрями у складанні програм
- •8.3 До процедури складання програм
- •8.4 Оцінювання і шкільне, позашкільне та післяшкільне навчання
- •9 Контроль
- •9.1 Вступ
- •9.2 Рекомендації як довідник для реалізації контролю
- •9.3 Типи контролю
- •9.3.11 Глобальний/аналітичний контроль
- •9.4 Прийнятний контроль і метасистема
- •Загальна бібліографія
- •Додаток а: Розробка дескрипторів рівнів володіння мовою
- •Додаток б: Ілюстративні шкали дескрипторів
- •Додаток в: шкали dialang
- •Iнші шкали dialang, основані на Загальноєвропейських Рекомендаціях
- •Додаток г: Твердження "Може робити" за alte
1.3 Що таке "плюрилінгвізм"?
В останні роки зросло значення поняття "плюрилінгвізм" у межах підходу РЄ до навчання мов у окремому суспільстві. Плюрилінгвізм відрізняється від мультилінгвізму, що є знанням певної кількості мов або співіснуванням різних мов у окремому суспільстві. Мультилінгвізм може бути досягнутий шляхом простої диверсифікації (урізноманітнення) мов, що пропонуються для вивчення, в окремій школі чи освітній системі, або шляхом заохочення учнів вивчати більш ніж одну іноземну мову, або ж через послаблення домінуючої ролі англійської мови як засобу міжнародного спілкування. На відміну від цього плюрилінгвальний підхід припускає той факт, що у процесі розширення індивідуального мовного досвіду особистості в його культурних аспектах від рівня побутового мовлення до мови спільноти у широкому смислі і далі до мов інших народів (під час навчання у школі чи коледжі, або ж при безпосередньому оволодінні в Україні), він або вона не сприймають ці мови у вигляді чітко розмежованих розумових блоків, проте у них формується комунікативна компетенція, всередині якої усі мовні знання і досвід є складниками, та в якій мови переплітаються і взаємодіють.
В різних ситуаціях людина може гнучко використовувати різні складники цієї компетенції з метою досягнення ефективного спілкування з певним співрозмовником. Наприклад, партнери можуть переключатись з однієї мови або діалекту на іншу (-ий); або ж людина може використовувати знання кількох мов для розуміння смислу тексту, письмового або навіть усного, поданого на невідомій мові, впізнаючи слова із спільного інтернаціонального запасу по-новому. Люди, що мають якісь знання, навіть незначні, можуть застосувати їх для того, щоб допомогти тим, у кого їх немає зовсім;
спілкуватись, будучи посередниками між індивідами, які не володіють жодною спільною мовою. Навіть без посередника такі люди можуть все ж досягти певного рівня спілкування, використовуючи усе їх лінгвістичне "знаряддя", експериментуючи з альтернативними формами висловлювання на різних мовах та діалектах, застосовуючи паралінгвістичні засоби (міміку, жести, вираз обличчя і т.д.) та докорінно спрощуючи своє використання мови.
З позицій такої перспективи мета навчання мови докорінно змінюється. Ще недавно вона трактувалась як просте досягнення ''майстерності" у спілкуванні однією. двома або навіть трьома мовами, кожна, з яких розглядалась ізольовано, з "ідеальним носієм мови" в ролі однозначного зразка.
Замість цього сформульована нова мета - розвивати лінгвістичний репертуар, в якому присутні усі мовні здібності. При цьому передбачається, звичайно, що мови, які пропонуються для вивчення в освітніх установах, повинні бути урізноманітненні, а студентам слід надавати більше можливостей для. розвитку їх плюрилінгвальної компетенції. Більше того, визнавши, що вивчення мови - це завдання упродовж усього життя, центрального значення набуває розвиток мотивації, умінь та впевненості молодих людей при контакті з новим мовним досвідом у їх позашкільному житті. Звичайно, відповідальність освітніх органів влади, екзаменаційних структур та викладачів не може полягати - яким би важливим це не було - просто у досягненні певного рівня володіння окремою мовою в окремий період часу.
Повне втілення такої парадигматичної зміни вже розроблене і почало діяти. Останні зміни у мовній програмі РЄ були зроблені з метою озброєння усіх членів процесу навчання мов засобами для запровадження плюрилінгвізму. Зокрема, Європейський Мовний Портфель (ЄМП) пропонує рамки для опису та формального визнання процесу вивчення мови і міжкультурного досвіду самого різного роду. З цією метою РРЄ не лише пропонують шкалу вимірювання рівнів володіння певною мовою, але й компонентний склад процесу використання мови та мовних компетенцій, що полегшить на практиці уточнення цілей навчання та описання різного роду досягнень згідно з різноманітними потребами, характерами та здібностями тих, хто вивчає мову.