
- •Морфологія
- •Частини мови. Принципи виділення їх
- •Іменник
- •Іменники - назви істот і неістот
- •Власні і загальні іменники
- •Конкретні й абстрактні іменники
- •Збірні іменники
- •Категорія роду
- •Категорія числа
- •Категорія відмінка
- •Відміни іменників
- •Поділ на групи і відмінювання іменників першої відміни
- •Відмінювання іменників III відміни
- •Відмінювання іменників четвертої відміни
- •Відмінювання іменників, що мають лише форму множини
- •Незмінювані іменники
- •Значення і граматичні ознаки прикметника
- •Розряди прикметників за значенням
- •Ступені порівняння якісних прикметників
- •Відмінювання прикметників
- •Значення числівника і його граматичні ознаки
- •Групи числівників за будовою
- •Розряди числівників за значенням
- •Відмінювання числівників Особливості відмінювання кількісних числівників
- •Особливості відмінювання порядкових числівників
- •Синтаксичні зв'язки числівників з іменниками
- •Значення займенників
- •Групи займенників за значенням
- •Відмінювання займенників
- •1.Відмінювання займенників, співвідносних з іменниками.
- •2. Відмінювання займенників, співвідносних з прикметниками
- •3. Відмінювання займенників, співвідносних з числівниками.
- •Значення і граматичні ознаки дієслова
- •Інфінітив дієслова
- •Категорія виду
- •Категорія перехідності/неперехідності
- •Категорія стану
- •Категорія способу
- •Категорія часу
- •Категорія особи
- •Безособові дієслова
- •Безособові форми на -но,-то
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •Значення прислівника, його граматичні ознаки
- •Розряди прислівників за значенням
- •Службові частини мови
- •Прийменник
- •Походження прийменників і їх склад
- •Сполучники
- •Синтаксичні функції сполучників
- •Поділ сполучників за походженням, складом та способом уживання
- •Предмет синтаксису
- •Словосполучення
- •Прості і складні словосполучення
- •Типи словосполучень за спаяністю компонентів
- •Сполуки слів
- •Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова
- •Типи словосполучень за семантико синтаксичними відношеннями між головним і залежним словами
- •Граматичні зв'язки слів у словосполученні
- •Речення як основна синтаксична одиниця
- •Типи речень
- •Головні члени речення.Підмет
- •Головні члени речення.Присудок
- •Зв'язок присудка з підметом
- •Другорядні члени речення
- •Додаток
- •Означення
- •Прикладка
- •Обставина
- •Односкладне речення в системі простого речення
- •Типи односкладних речень
- •Означено-особові речення
- •Неозначено-особові речення
- •Узагальнено-особові речення
- •Безособові речення
- •Інфінітивні речення
- •Номінативні (називні) речення
- •Неповні двоскладні й односкладні речення
- •Просте ускладнене речення
- •Речення з однорідними членами
- •Речення з відокремленими членами
- •Речення зі звертаннями, вставними і вставленими конструкціями
- •Звертання як синтаксична категорія
- •Вставні слова, словосполучення і речення. Вставлені компоненти
- •Складне речення як синтаксична одиниця
- •Засоби зв'язку частин складного речення
- •Типи складних речень
- •Складносурядні речення
- •Складнопідрядні речення
- •Складнопідрядні речення нерозчленованої структури
- •Складнопідрядні речення розчленованої структури
- •Безсполучникові складні речення
- •Типи багатокомпонентних складних речень
- •Пряма мова
- •Непряма мова
- •Складне синтаксичне ціле
- •Структурні типи складних синтаксичих цілих
- •Тире між підметом і присудком
- •Тире на місці пропущеного члена
- •Розділові знаки у реченнях з однорідними членами
- •Тире і крапка з комою між однорідними членами
- •Розділові знаки при узагальнювальних словах
- •Відокремлені означення
- •Відокремлені прикладки
- •Відокремлені обставини
- •Відокремлені додатки
- •Відокремлені уточнювальні члени речення
- •Розділові знаки у реченнях зі звертаннями
- •Розділові знаки у реченнях зі вставними і вставленими конструкціями
- •Розділові знаки у складносурядних реченнях
- •Розділові знаки в складнопідрядних реченнях
- •Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях
- •Розділові знаки у реченнях із прямою мовою
Відокремлені уточнювальні члени речення
Уточнювальні відокремлені члени речення конкретизують або пояснюють той член речення, з яким вони пов'язані однією синтаксичною функцією. З уточнювальними словами пов'язуються лише інтонацією й пояснювальними словами тобто, або, цебто, а саме тощо.
Відокремлюватись можуть:
1) означення, що уточнюють попередні означення: Море синє, аж чорне, тільки білою піною б 'є об берег .
2) обставини (місця, часу та ін.), виражені прислівниками чи іменниками з прийменниками, які уточнюють попередні обставини: Ще мить - і вибух десь тут, зовсім поруч.
3) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомогою слів або, тобто, себто, а саме, наприклад: На Поліссі трапляються "вижари", тобто болота, які ніколи не замерзають;
4) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомоги слів навіть, зокрема, у тому числі, особливо: Приємно було всім, особливо переможцям конкурсу.
Розділові знаки у реченнях зі звертаннями
1. Якщо звертання вживається на початку речення й вимовляється без окличної інтонації, після нього ставиться кома: Зброє моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам .
2. Якщо звертання вживається вкінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього - той знак, якого вимагає інтонація речення загалом: Будь щаслива та здорова, чорноброва .
3. Якщо звертання вживається в середині речення, то воно з обох боків виділяється комами: Як ти любиш, серце моє рвійне, почуттями тільки і живеш, то радієш ти, а то спокійне, тую печаль в тобі без краю й меж .
4. Якщо звертання, що стоїть на початку речення, вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а наступне слово починається з великої літери: Юначе! Хай буде для неї твій сміх і сльози, і все до загину... Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!.. .
5. Якщо перед звертанням стоять вигуки о, ой, то вони від звертання комами не відділяються: О дні зими, зливайтесь в день один! Хай непомітно час для мене лине .
6. Якщо звертання повторюються чи є однорідними, то вони розділяються знаком оклику (і пишуться з великої літери) або комою: Вітре буйний, Вітре буйний, заглуши ти сум отруйний, збережи первісний цвіт; Мамо! Голубко! В співи тремтячі ти при мені виливала нудьгу .
Розділові знаки у реченнях зі вставними і вставленими конструкціями
Вставні слова й словосполучення на письмі виділяються комами.
1. Якщо сполучник стоїть на початку речення і передує вставленому, то він від вставного переважно не відділяється: А може, сад дрімає в мені, в моїй просвітленій душі (Ю. Сердюк).
2. Якщо вставне слово стоїть після сполучника а, то кома після нього може ставитися і не ставитися: Коло творчих пошуків Володимира Івановича Вернадського таке, що з плином часу його ідеї не застарівають, а навпаки, стають ще актуальнішими (3 підручника).
3. Якщо в одному з двох вставних словосполучень, що повторюються, пропущене слово, тоді замість коми ставиться тире
4. Виділяються комами вставні речення різних типів, що приєднуються за допомоги сполучників і сполучних слів: Малишко, як мені здається, зумів осягнути саму душу народної поезії; внутрішні закони її розвитку (О. Гончар).
5. Вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення), які передають додаткову інформацію, зауваження, виділяються найчастіше дужками: Відцвів воронець, облетіли на вітрах маки польові (рамо вони зацвітають і швидко гаснуть), зате літо смагляве вже виглядає із-за кучугур .
7. Вставлені конструкції, які граматично значно тісніше пов'язані з основним реченням, тобто нема потреби їх різко відмежовувати від основного речення, виділяються переважно тире: Позбавити людину рідної мови - чи то згідно з її волею, чи всупереч їй - аморально: це те ж саме, що підрізати коріння її духовності.
8. Якщо вставляється пряма мова без слів автора, то вона береться в лапки й виділяється дужками.