Відокремлені уточнювальні члени речення

Уточнювальні відокремлені члени речення конкретизують або пояснюють той член речення, з яким вони пов'язані однією синтаксичною функцією. З уточнювальними словами пов'язуються лише інтонацією й пояснювальними словами тобто, або, цебто, а саме тощо.

Відокремлюватись можуть:

1) означення, що уточнюють попередні означення: Море синє, аж чорне, тільки білою піною б 'є об берег .

2) обставини (місця, часу та ін.), виражені прислівниками чи іменниками з прийменниками, які уточнюють попередні обставини: Ще мить - і вибух десь тут, зовсім поруч.

3) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомогою слів або, тобто, себто, а саме, наприклад: На Поліссі трапляються "вижари", тобто болота, які ніколи не замерзають;

4) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомоги слів навіть, зокрема, у тому числі, особливо: Приємно було всім, особливо переможцям конкурсу.

Розділові знаки у реченнях зі звертаннями

1. Якщо звертання вживається на початку речення й вимовляється без окличної інтонації, після нього ставиться кома: Зброє моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам .

2. Якщо звертання вживається вкінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього - той знак, якого вимагає інтонація речення загалом: Будь щаслива та здорова, чорноброва .

3. Якщо звертання вживається в середині речення, то воно з обох боків виділяється комами: Як ти любиш, серце моє рвійне, почуттями тільки і живеш, то радієш ти, а то спокійне, тую печаль в тобі без краю й меж .

4. Якщо звертання, що стоїть на початку речення, вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а наступне слово починається з великої літери: Юначе! Хай буде для неї твій сміх і сльози, і все до загину... Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!.. .

5. Якщо перед звертанням стоять вигуки о, ой, то вони від звертання комами не відділяються: О дні зими, зливайтесь в день один! Хай непомітно час для мене лине .

6. Якщо звертання повторюються чи є однорідними, то вони розділяються знаком оклику (і пишуться з великої літери) або комою: Вітре буйний, Вітре буйний, заглуши ти сум отруйний, збережи первісний цвіт; Мамо! Голубко! В співи тремтячі ти при мені виливала нудьгу .

Розділові знаки у реченнях зі вставними і вставленими конструкціями

Вставні слова й словосполучення на письмі виділяються комами.

1. Якщо сполучник стоїть на початку речення і передує вставленому, то він від вставного переважно не відділяється: А може, сад дрімає в мені, в моїй просвітленій душі (Ю. Сердюк).

2. Якщо вставне слово стоїть після сполучника а, то кома після нього може ставитися і не ставитися: Коло творчих пошуків Володимира Івановича Вернадського таке, що з плином часу його ідеї не застарівають, а навпаки, стають ще актуальнішими (3 підручника).

3. Якщо в одному з двох вставних словосполучень, що повторюються, пропущене слово, тоді замість коми ставиться тире

4. Виділяються комами вставні речення різних типів, що приєднуються за допомоги сполучників і сполучних слів: Малишко, як мені здається, зумів осягнути саму душу народної поезії; внутрішні закони її розвитку (О. Гончар).

5. Вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення), які передають додаткову інформацію, зауваження, виділяються найчастіше дужками: Відцвів воронець, облетіли на вітрах маки польові (рамо вони зацвітають і швидко гаснуть), зате літо смагляве вже виглядає із-за кучугур .

7. Вставлені конструкції, які граматично значно тісніше пов'язані з основним реченням, тобто нема потреби їх різко відмежовувати від основного речення, виділяються переважно тире: Позбавити людину рідної мови - чи то згідно з її волею, чи всупереч їй - аморально: це те ж саме, що підрізати коріння її духовності.

8. Якщо вставляється пряма мова без слів автора, то вона береться в лапки й виділяється дужками.