- •Морфологія
- •Частини мови. Принципи виділення їх
- •Іменник
- •Іменники - назви істот і неістот
- •Власні і загальні іменники
- •Конкретні й абстрактні іменники
- •Збірні іменники
- •Категорія роду
- •Категорія відмінка
- •Категорія числа
- •Відміни іменників
- •Поділ на групи і відмінювання іменників першої відміни
- •Відмінювання іменників III відміни
- •Відмінювання іменників четвертої відміни
- •Відмінювання іменників, що мають лише форму множини
- •Незмінювані іменники
- •Значення і граматичні ознаки прикметника
- •Розряди прикметників за значенням
- •Ступені порівняння якісних прикметників
- •Відмінювання прикметників
- •Значення числівника і його граматичні ознаки
- •Групи числівників за будовою
- •Розряди числівників за значенням
- •Відмінювання числівників Особливості відмінювання кількісних числівників
- •Особливості відмінювання порядкових числівників
- •Синтаксичні зв'язки числівників з іменниками
- •Значення займенників
- •Групи займенників за значенням
- •Відмінювання займенників
- •1.Відмінювання займенників, співвідносних з іменниками.
- •2. Відмінювання займенників, співвідносних з прикметниками
- •3. Відмінювання займенників, співвідносних з числівниками.
- •Значення і граматичні ознаки дієслова
- •Інфінітив дієслова
- •Категорія виду
- •Категорія перехідності/неперехідності
- •Категорія стану
- •Категорія способу
- •Категорія часу
- •Категорія особи
- •Безособові дієслова
- •Безособові форми на -но,-то
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •Значення прислівника, його граматичні ознаки
- •Розряди прислівників за значенням
- •Службові частини мови
- •Прийменник
- •Походження прийменників і їх склад
- •Сполучники
- •Синтаксичні функції сполучників
- •Поділ сполучників за походженням, складом та способом уживання
- •Предмет синтаксису
- •Словосполучення
- •Прості і складні словосполучення
- •Типи словосполучень за спаяністю компонентів
- •Сполуки слів
- •Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова
- •Типи словосполучень за семантико синтаксичними відношеннями між головним і залежним словами
- •Граматичні зв'язки слів у словосполученні
- •Речення як основна синтаксична одиниця
- •Типи речень
- •Головні члени речення.Підмет
- •Головні члени речення.Присудок
- •Зв'язок присудка з підметом
- •Другорядні члени речення
- •Додаток
- •Означення
- •Прикладка
- •Обставина
- •Односкладне речення в системі простого речення
- •Типи односкладних речень
- •Означено-особові речення
- •Неозначено-особові речення
- •Узагальнено-особові речення
- •Безособові речення
- •Інфінітивні речення
- •Номінативні (називні) речення
- •Неповні двоскладні й односкладні речення
- •Просте ускладнене речення
- •Речення з однорідними членами
- •Речення з відокремленими членами
- •Речення зі звертаннями, вставними і вставленими конструкціями
- •Звертання як синтаксична категорія
- •Вставні слова, словосполучення і речення. Вставлені компоненти
- •Складне речення як синтаксична одиниця
- •Засоби зв'язку частин складного речення
- •Типи складних речень
- •Складносурядні речення
- •Складнопідрядні речення
- •Складнопідрядні речення нерозчленованої структури
- •Складнопідрядні речення розчленованої структури
- •Безсполучникові складні речення
- •Типи багатокомпонентних складних речень
- •Пряма мова
- •Непряма мова
- •Складне синтаксичне ціле
- •Структурні типи складних синтаксичих цілих
- •Тире на місці пропущеного члена
- •Розділові знаки у реченнях з однорідними членами
- •Тире між підметом і присудком
- •Тире і крапка з комою між однорідними членами
- •Розділові знаки при узагальнювальних словах
- •Відокремлені означення
- •Відокремлені прикладки
- •Відокремлені обставини
- •Відокремлені додатки
- •Відокремлені уточнювальні члени речення
- •Розділові знаки у реченнях зі звертаннями
- •Розділові знаки у реченнях зі вставними і вставленими конструкціями
- •Розділові знаки у складносурядних реченнях
- •Розділові знаки в складнопідрядних реченнях
- •Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях
- •Розділові знаки у реченнях із прямою мовою
Складне речення як синтаксична одиниця
Складне речення - це речення, що складається з двох і більше граматичних основ (предикативних одиниць), які становлять семантичну, структурну та інтонаційну єдність.
Складне речення функціонує в мові як одна комунікативна одиниця й характеризується формально-граматичними та семантичними ознаками, з-поміж яких найважливішими є: а) поліпредикативність; б) особлива структурна схема; в) інтонаційна завершеність" семантична та структурна цілісність; г) в ньому повідомляється про кілька ситуацій і відношення між ними.
Поліпредикативність складного речення виявляєтся в наявності двох чи кількох предикативних одиниць, що мають структуру простого речення, поєднаних в одне ціле. Частини складного речення тільки умовно можна назвати простими реченнями. Маючи подібну до простих речень синтаксичну будову, вони не мають: а) змістової завершеності, бо тільки в поєднанні виражають складну думку, різнобічні зв'язки між предметами й явищами довкілля; б) інтонаційної завершеності, бо лише все складне речення характеризується інтонацією кінця; в) комунікативного значення, оскільки не є самостійними одиницями спілкування.
Складне речення, що складається з двох предикативних одиниць, називається двокомпонентним.
Складне речення, що складається з трьох і більше предикативних одиниць, називається багатокомпонентним.
Складне речення не є механічним поєднанням простих речень, воно побудоване за певною своєрідною схемою. Під час конструювання використовуються ті або інші структурні різновиди простого речення, які модифікуються відповідно до особливостей складного речення.
Отже, частини складних речень не виступають окремою комунікативною одиницею і не мають семантичної й інтонаційної завершеності. Тільки усе складне речення загалом можна розглядати як самостійну структурну й комунікативну одиницю, що є засобом формування й передачі інформації.
Засоби зв'язку частин складного речення
Основними засобами поєднання предикативних одиниць складного речення є сполучники, сполучні слова та інтонація.
Інтонація відіграє важливу роль у будь-якому реченні (простому і складному). Будь-яке складне речення характеризується ітонаційною завершеністю, має інтонацію кінця.
Розрізняють такі типи інтонацій:
1) інтонація переліку.
3) інтонація пояснення.
2) інтонація протиставлення чи зіставлення.
Одним з найпоширеніших засобів зв'язку предикативних одиниць є сполучники й сполучні слова, що є показниками сурядного чи підрядного зв'язку. З семантичного погляду вони в багатьох випадках без допомоги контексту виражають також певні смислові відношення.
Сполучники сурядності (паратактичні) поєднують в одне ціле рівноправні частини складного речення й виражають єднальні, зіставно-протиставні й розділові відношення.
Сполучники підрядності (гіпотактичні) поєднують частини складнопідрядних речень і виражають часові, умовні, причинові, з'ясувальні та інші відношення. Вони завжди належать до підрядної частини, підпорядковуючи її головній.
Сполучні слова, поєднуючи між собою частини складнопідрядного речення, виступають членами підрядної частини речення. У ролі сполучних слів виступають повнозначні частини мови: відносні займенники {хто, що, який, чий) і займенникові прислівники (як, коли, куди, де)
Сполучні слова можуть мати в головній частині співвідносні вказівні слова. У ролі співвідносних слів виступають вказівні й означальні займенники (такий, той, кожний, весь), а також займенникові прислівники (тоді, тут, туди, там, так).
