Пряма мова

Пряма мова - це точно відтворене чуже мовлення зі збереженням форми, змісту та інтонації висловлювання. Вона може бути побудована у вигляді простих, ускладнених і складних речень, належати до різних типів речень за метою висловлення. Пряма мова супроводжується словами автора, які вказують, кому належить пряма мова й у який спосіб вона була висловлена. У складі слів автора є спеціальні слова, що вводять пряму мову, певною мірою з'ясовують її особливості: говорити, казати, повідомляти, відповідати, запитувати, зазначати, натякати, порадити, попросити, пояснювати, підкреслювати, зауважити, буркнути, думати

Уволити пряму мову можуть не тільки дієслова, а й іменники: питання, відповідь, пропозиція, команда, шепіт.

Пряма мова зі словами автора - особливий тип синтаксичної конструкції, яка нагадує безсполучникове складне речення з різнотипними частинами. Проте в безсполучниковому реченні його складові частини нерозривно пов'язані між собою за змістом, розташовані в певному порядку. У реченні з прямою мовою слова автора можуть стояти перед прямою мовою, всередині її або після неї.

Непряма мова

Непряма мова - це чужа мова, відтворена тільки з дотриманням змісту без збереження форми та інтонації.

Непряма мова характеризується такими ознаками:

1. На відміну від прямої мови, вона ніколи не виражається простим реченням: речення з непрямою мовою - це завжди складнопідрядна конструкція, в якій слова автора, що стоять на початку, виконують функцію головної частини, а непряма мова є підрядною частиною. 2. Підрядна частина з непрямою мовою завжди займає позицію після головної й поєднується з нею за допомоги сполучників та сполучних слів: хто, що, щоб, ніби, наче, неначе, який, чий, котрий. 3. Непряма мова характеризується інтонацією підрядності, за якої головне речення вимовляється підвищеним тоном.

Складне синтаксичне ціле

Складне синтаксичне ціле - це поєднання в одне ціле низки речень, що характеризуються відносною завершеністю теми, єдністю думки й тісною структурною пов'язаністю всіх компонентів

Складне синтаксичне ціле (надфразна єдність) - це об'єднання взаємозв'язаних за змістом і будовою двох або більше речень в композиційно-синтаксичну конструкцію.

Складне синтаксичне ціле має такі ознаки: а) є одиницею найвищого рівня, що являє собою об'єднання самостійних речень у більші відрізки мовлення; б) до його складу входять різні за структурою речення, які об'єднуються інтонацією та іншими засобами зв'язку (лексичними, морфологічними, синтаксичними); в) окремі речення у складному синтаксичному цілому становлять структурно семантичну єдність і мають смислову завершеність; г) ця єдність грунтується на спільності теми, яку розкриває кожне з наступних речень; ґ) має ритмомелодійну оформленість: паузи між окремими реченнями цього утворення порівняно однакові, а в кінці - значна пауза і знижується тон; д) перше речення є своєрідним зачином, а всі інші розгортають тему

Структурні типи складних синтаксичих цілих

Залежно від способу зв'язку між реченнями, що утворюють складне синтаксичне ціле, серед останніх розрізняють два основні структурні типи:

1) складні синтаксичні цілі з паралельним зв'язком компонентів;

2) складні синтаксичні цілі з ланцюговим зв'язком компонентів. За паралельного зв'язку речення відносно самостійні, не пов'язані граматично з іншими; вони поєднані між собою лише смисловими відношеннями, що випливають із семантичної структури тексту.

Складне синтаксичне ціле не слід ототожнювати з абзацом, який належить до інтонаційно-синтаксичних одиниць.