Просте ускладнене речення

Ускладненими вважаються такі речення, до складу яких належать однорідні члени речення, відокремлені члени речення, звертання, вставні й вставлені компоненти. Ці речення в структурному відношенні не однотипні.

Граматичними показниками ускладнення виступають сполучники (тобто, а саме, хоч, як, та й), похідні прийменники (крім, попри, замість, завдяки), інші службові слова (наприклад, зокрема, у тому числі), а також інтонація і порядок слів.

Ускладнювальна частина - це засіб виокремлення важливих у смисловому й стилістичному відношенні компонентів речення.

Речення з однорідними й відокремленими членами становлять центральну ланку ускладнених конструкцій.

Речення з однорідними членами

Однорідними називаються члени речення, які тотожні за своєю семантико-синтаксичною функцією: пояснюють один і той же член речення й виконують однакову синтаксичну функцію.

Однорідні члени речення характеризуються такими ознаками: а) виконують однакову синтаксичну функцію; б) відносяться до одного й того ж члена речення; в) поєднуються між собою сурядним зв'язком; г) найчастіше виражаються однією й тією ж частиною мови; г) здебільшого семантично однотипні.

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення.

Однорідні члени речення пов'язуються між собою або тільки інтонацією, або інтонацією й сполучниками сурядності

Спеціалізованими граматичними засобом вираження однорідності виступають сурядні сполучники, що виражають відповідні смислові відношення між однорідними членами речення:

а) єднальні відношення виражаються сполучниками і (й), та (у значенні і), і - і, ні - ні, ані – ані.

б) протиставні відношення реалізуються за допомоги сполучників а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак.

в) розділові відношення презентуються сполучниками або, чи, або -або, чи - чи, то - то, не то - не то, чи то - чи то.

г) градаційні відношення виражаються сполучниками як - так і, не тільки -а,й (але й), не лише - але й, якщо не - то, не стільки – скільки.

г) приєднувальні відношення реалізуються за допомоги сполучників та, й, а також.

З однорідними членами речення можуть уживатися узагальнювальні слова, які виступають тим самим членом речення, що й однорідні члени.

Речення з відокремленими членами

Відокремлення - це смислове й інтонаційне виділення другорядних членів речення з метою надання їм більшої самостійності.

Загальними умовами відокремлення другорядних членів речененя є: а) видільна інтонація; б) порядок слів, який виявляється здебільшого в інверсійному або дистантному (на певній відстані від опорного слова) розміщенні; в) ступінь поширення (обсяг) другорядного члена; г) смислове навантаження; ґ) характер означуваного слова.

За семантико-граматичними ознаками виділяють такі групи відокремлених членів речення: підрядні (власне) відокремлені члени і уточнювальні відокремлені члени.

Підрядні відокремлені члени поєднуються з основним словом підрядним зв'язком, а уточнювальні - пояснювальним зв'язком20. Відмінність між ними полягає в тому, що відокремлені члени речення першої групи мають значення напівпредикативності, тобто значення другорядного присудка (додаткове); уточнювальні ж відокремлені члени речення слугують для пояснення, конкретизації інших членів речення й не мають значення напівпредикативності .