5 Картина

Лунає дзвінок будильника. З’являється ТАНЯ, тихо збираючись у школу. На дивані лежить тіло. Тіло застогнало.

МАТИ. Таню.., дай водички. (ТАНЯ подає воду, МАТИ п’є). Ти в школу?

ТАНЯ. На дискотеку.

МАТИ. Тетяно!

ТАНЯ. А куди ще можна йти о цій порі? Ти сьогодні на роботу підеш?

МАТИ. Я попросила вихідний.

ТАНЯ. Попросила...

МАГИ зривається з канапи і біжить до умивальника. Її нудить.

ТАНЯ. І як тебе до цього часу з редакції не вигнали?!

МАТИ (істерично кричить). Як ти зі мною розмовляєш? Я першокласний журналіст... Мене цінують колеги... Мої статті!.. (Знесилено сідає на підлогу). Ти нічого не розумієш!.. Забизайся у свою школу!

Кидає в дочку рушником.

ТЛНЯ (зірвавшись). Це не моя школа! Я її ненавиджу! Ти, н; питаючи, чи хочу я цього, засунула мене туди... Суцільне збіговисько самовдоволених бовдурів, лицеміри чортові, збо- ченці...

МАТИ. Таню, що ти кажеш?.. Це елітний навчальний за­клад.

ТЛНЯ. Саме так - заклад! Можливо, навіть елітний...

МАТИ. В цьому ліцеї працюють найкращі спеціалісти, в ньому навчаються діти високоповажних людей...

ТЛНЯ. Еге ж... І серед них я - позашлюбна дочка якогось гусара!

МАТИ. Не треба так про батька. (Запалює цигарку). Він не може залишити свою дружину. Вона стала калікою з його провлни. Все через ту аварію... І він мусить нести цей хрест.

Т АНЯ. Калікою... Ти на себе подивися! Ще невідомо, кого пожаліти треба.

МАТИ (стиснувши руку доньки). Вчора ми вирішили з ним зозлучитися.

ТАНЯ. О-о-о! Мамо, це вже навіть не смішно. Ви й разом ніколи не були, а розлучаєтеся по кілька разів на рік.

МАТИ. Це рішення - остаточне.

ТАНЯ. Годі! Набридло. Я пішла.

МАТИ (перелякано). Куди?

ТАНЯ. В пекло! Хай мене там підсмажать добряче і прине­суть дорогій матусі на сніданок.

Завершує приготування до школи.

М АТИ. Таню, доцю, ти така жорстока до мене. Адже я тебе люблю, я бажаю тобі добра...

ТАНЯ. Бувай здорова, мамо! Пиво у холодильнику.

ТАНЯ виходить. МАТИ похмуро плентається в ліжко.

6 Картина

Зі шкільним дзвоником з’являються дівчата у спортивних трико. За ними йде ВЧИТЕЛЬКА ФІЗКУЛЬТУРИ.

ФІЗКУЛЬТУРНИЦЯ. Шикуйсь! Підтяглись! Підібрали жи­воти, рівно плечі, показали свої груди!

НАТАЛКА. А в кого грудей немає, що тоді показувати?

ФІЗКУЛЬТУРНИЦЯ. Місце, де вони мають бути! Припиня­ємо жарти і виконуємо вправи. Раз, два... Раз, два... Таню, що ти як лантух з гім... Що в тебе за постава? Подивися на Аліну - просто диво! Граціозніше давай, граціозніше. Раз, два, три... Раз, два, три... Таню, ти мене дивуєш! Що вже Оля незграба, та й та сьогодні більш-менш. Працювати треба над собою, дівчата. Працювати треба!

ОЛЯ непомітно перечепила ТАНИНУ ногу. ТАГІЯ впала і роз­била обличчя.

ФІЗКУЛЬТУРНИЦЯ. Цього ще мені бракувало! (Підходить до ТАНІ). Жива? Дівчата, гляньте у мене в столі аптечку... (НАТАЛКА і ОЛЯ виконують прохання). Похитай голо­вою. Ну, що? (ТАНЯ знизує плечима). Струсу, напевно, не­має.

НАТАЛКА і ОЛЯ. Оксано Захарівно, ми не можемо ап­течки знайти...

ФІЗКУЛЬТУРНИЦЯ. Як не можете?! Там вона має бути! Добре, я зараз. Аліно, допоможи Тані.

Йде.

АЛІНА. Ох, бідна дівчинко, як тобі не пощастило! Що, вава бо-бо? І хто ж тепер тебе, таку красуню, любити буде?

ТАНЯ. Щезни!

АЛІНА. Ой, які ми сердиті!

ФІЗКУЛЬТУРНИЦЯ (підбігаючи). Аліно, змочи вату пе­рекисом і оброби рану, а я тим часом пластир підготую.

АЛІНА непомітно змочує вату ефіром і підсовує ТАНІ. ТАНЯ непритомніє.

ФІЗКУЛЬТУРНИЦЯ. Ти що, це ж ефір!

Всі нахиляються над ТАНЕЮ. Чується звук гонга і ляскіт апло­дисментів. Несподівано з’являється КОНФЕРАНСЬЄ.

КОНФЕРАНСЬЄ. Прошу всіх сісти на свої місця! Зараз ми п діб’ємо підсумки нашого конкурсу. «Приз глядацьких симпітій» і титул «Міс Грація» одержує учениця десятого класу Тетяна Чумаченко! Привітаємо її!

Крім дівчат і ФІЗКУЛЬТУРНИЦІ, з’являються МАКС і ГВИНТ. Вони захоплено аплодують, чіпляють ТАНІ стрічку.

КОНФЕРАНСЬЄ. Вона нагороджується легковим авто мар­ки «Рено». Надаємо слово наставниці Тані - Оксані Захарівні.

ФІЗКУЛЬТУРНИЦЯ. Я вельми радію за свою ученицю. Вона наша надія і гордість! Я завжди в неї вірила! Так тримати!

Поцілунки та обійми.

КОНФЕРАНСЬЄ. А зараз я відкрию конверт і ми дізна­ємося, хто став «Міс Ліцей» нинішнього року. (Одкриває кон­верті). Тетяна Чумаченко! (Всі аплодують, кричать, наді­вають їй корону). Цей шквал овацій для тебе, Таню! Але це ще не все. «Міс Ліцей» нагороджується туристичною путівкою до Італії і шубою з натурального хутра від «дому Версаче». При: вручає минулорічна переможниця конкурсу - Аліна Барбо!

АЛІНА вдягає шубу на ТАНЮ. ТАНЯ дивно виглядає в короні, шубі, трико, з розквашеною губою і пластиром на щоці. ТАНЮ підхоплюють і починають підкидати на руках. Останній раз її під­кидають і розходяться. Залишається лиш одна ФІЗКУЛЬТУРНИЦЯ.

ФІЗКУЛЬТУРНИЦЯ. Прийшла до тями? Тоді йди переодя­гайся. У мене ще тут уроки будуть.

ТЛНЯ збирає речі і йде. Її похитнуло. ФІЗКУЛЬТУРНИЦЯ вирів ує провести ТАНЮ. Вони виходять. З’являються дівчата, про­довжуючи бесіду з МАКСОМ і ГВИНТОМ.

АЛІНА. Уявляєш! А вона як гепнеться фейсом об тейбл...

НАТАЛКА. Який тейбл? Вона об підлогу стукнулася.

АЛІНА. Та яка різниця? Ви б її побачили! Губа луснула, півщоки здертої - просто замилуєшся.

ГВИНТ. От не пощастило дівчині...

ОЛЯ. Під ноги треба дивитися, а не ґав ловити. Газель!

НАТАЛКА. Аліна ще й перекис з ефіром переплутала, так вона взагалі вирубилася! В Оксани самої ледь серце не стало...

З’являється ТАНЯ.

ОЛЯ. А ось і героїня дня!

МАКС (до ТАНІ). Дозвольте висловити наші щирі співчуття.

ТАНЯ. Удавіться ними!

МАКС. А грубіянити не треба, ми до тебе по-доброму.

ТАНЯ. Дайте мені спокій.

ГВИНТ. Дай поцілую, Тетянко, - відразу все загоїться.

ТАНЯ. Та пішов ти!..

МАКС. Дівчинка наривається. Треба її провчити.

Хлопці насуваються на ТАНЮ.

АЛІНА. Заспокойтесь - класна йде.

МАКС (до ТАНІ). Ну добре, ми потім продовжимо з тобою розмову.

Виходить з ГВИНТОМ.

ВЧИТЕЛЬКА. Таню, як ти почуваєшся, нормально?

ТАНЯ. Дивлячись що приймати за норму.

ВЧИТЕЛЬКА. Зрозуміло. Якщо ти у своєму репертуарі - тоді все гаразд. (До інших). Дівчата, ви принесли гроші на потреби школи? Здавайте.

ОЛЯ і НАТАЛКА передають гроші ВЧИТЕЛЬЦІ. АЛІНА не по­спішає.

АЛІНА. Скажіть, а яка сума може задовольнити ці потреби?

ВЧИТЕЛЬКА (відчувши запах грошей). Річ у тім, що нам треба пофарбувати класи... (АЛІНА загинає пальці). Заку­пити спортивний інвентар, штори для актового залу... Та ба­гато ще чого! От якби знайти спонсора, тоді б не доводилося збирати гроші з учнів. До речі, Аліночко, ти не могла б пого­ворити з батьком?

АЛІНА. Чому б і ні? Тільки складіть, будьте ласкаві, до­кладний кошторис, підтвердіть його підписами Великого Зібрання, додайте сургучеву печатку, прикрасьте рожевою стрічкою і принесіть мені з поклоном на золотій тарілочці з блакитною обвідкою.

ВЧИТЕЛЬКА. Аліно! Твої жарти недоречні. Давай гроші.

АЛІНА. Це здирство! При свідках. Я подам на вас позов до суду!

ТАНЯ. Ну, досить знущатися! (Дає ВЧИТЕЛЬЦІ гроші). Візьміть. Це за двох. За мене і за неї.

Хитнула головою в бік АЛІНИ.

ВЧИТЕЛЬКА схопила гроші і швиденько вийшла. Дівчата остовпіли. АЛІНА пішла в наступ.

АЛІНА. Ти що, Чума, за доброчинність узялася? Дуже розумна чи спадщину велику отримала? Чого ти лізеш не у свої справи? Мені твої бабки нафіг не потрібні, в мене своїх кури не клюють!

ТЛІТЯ. На панелі заробила, чи що?

АЛІНА. Ах ти, паскуда! (Затискає ТАНЮ в кут). Та я тебе з лайном змішаю!

ТАНЯ. Лайна не вистачить. Доведеться татуся на допомо­гу кликати.

АЛІНА (схопивши ТАНЮ за барки). Ти мого батька краще не ч’пай. Йому варто пальцем ворухнути — від тебе мокре місце залишиться! (Лунає шкільний дзвінок). Ти вже дістала всіх!

ТЛНЯ. Ой, як страшно. Кілера наймати будеш?

АЛІНА (відштовхнувши ТАНЮ). Я знайду спосіб, щоб тебе заспокоїти.

З класу визирає ВЧИТЕЛЬКА.

ВЧИТЕЛЬКА. Що таке?.. Хіба дзвоник не для вас? Негай­но до класу! Таню, якщо погано почуваєшся, можеш іти до­дому Я дозволяю.

ТЛНЯ (робить кніксен). Дуже вдячна!

Підхопивши свій портфель, ТАНЯ йде додому. ВЧИТЕЛЬКА, зітхнувши, похитала головою. Всі інші рушили до класу.