гос / sp-lect (1)

mov eax, ss:[ebp+8]

mov ebx, ss:[ebp+12] однак для PASCAL по іншому – як?)

;однак для С по іншому – як?)

Зрозширеного синтаксичного опису підпрограми видно, що MASM, безпосередньо не підтримує, як це не дивно, найбільш «асемблерну» з усіх конвенцій виклику FASTCALL. Однак, зовсім не обов’язково використовувати повні можливості розширеного синтаксису опису підпрограми, і на асемблері можна «під лаштуватися» під будь яку конвенцію виклику, сформувавши за необхідності потрібний код прологу та епілогу «вручну» – те, що неможливо

написати на асемблері, не можливо написати взагалі!

Певні перешкоди створюють не підтримувані безпосередньо конвенції іменування, але тут на допомогу приходить підтримувана MASM конвенція виклику і іменування SYSCALL, яка не передбачає модифікації визначеного в описі підпрограми імені функції при формуванні її внутрішнього імені. Це дозволяє при описі підпрограм призначати їм імена, що співпадають з внутрішніми іменами, які хоче бачити С-компілятор.

Наприклад, функцію з прототипом int __fastcall FunctionName(int x, int y) компілятор Microsoft Visual C++буде шукати за іменем @FunctionName@8.

Тоді опис відповідної підпрограми на асемблері буде виглядати наступним чином:

; В регістрі ecx параметр x, в edx – параметр y <код підпрограми>

ret

@FunctionName@8 ENDP

В цьому прикладі кількість параметрів не передбачає використання стеку, однак слід зазначити, що і в цьому випадку при формування внутрішнього імені використовується декорація пост суфіксом @8. При більшій кількості параметрів їх опис потрібно розпочинати з третього, ім’я функції завершити пост суфіксом @N, де N дорівнює загальному розміру усіх параметрів функції.

Порядок параметрів в стеку для SYSCALL співпадає з порядком прийнятим для __fastcall (і __cdecl), асемблер для SYSCALL побудує коректний стековий кадр для звертання до параметрів за іменами зазначеними в описі. Завершити підпрограму доведеться трохи порушивши SYSCALL командою RET K, де K дорівнює загальному розміру параметрів функції в стеку.

7.5 Статичні бібліотеки

7.5.1 Структура вихідного коду статичних бібліотек

Каркасний код статичної бібліотеки має наступний вигляд

.386

.model flat [,<конвенція>]

option casemap:none

.code

<визначення підпрограми>

………………….

end

Всі призначені для використання поза межами модуля (експортовані) функції статичної бібліотеки повинні визначатися з атрибутом видимості PUBLIC або за допомогою окремої однойменної директиви: PUBLIC і’мя_функції.

Трансляція вихідного тексту майбутньої бібліотеки виконується звичайним способом

ML.EXE /c /coff /Cp /nologo /I"C:\MASM32\INCLUDE" ім’я.asm

Подальше отримання бібліотечного lib-файлу виконується за допомогою спеціального параметра лінкера /LIB

LINK.EXE /LIB /LIBPATH:"C:\MASM32\LIB" ім’я.obj

або з використанням спеціальної утиліти Microsoft Library Manager LIB.EXE /LIBPATH:"C:\MASM32\LIB" ім’я.obj

Приклад 7.1 Статична бібліотека slldemo.lib в якій реалізовано альтернативні і розширені варіанти стандартних функцій С для обробки рядків. Зокрема, стандартна С-функція strcat вміє об’єднувати тільки два рядки, а її розширений бібліотечний аналог astrcat – довільну кількість. Деякі функції мають як __cdecl так і __fastcall реалізації, а аналог функції strlen реалізовано згідно з конвенцією __stdcall.

; Файл slldemo.asm

.486

.model flat

option casemap:none

.code

;Внутрішня функція для визначення довжини ASCIIZ-рядка

;Передавання параметрів регістрове.

; Вхід: EDI – адреса рядка, Вихід: EAX – довжина

; Внутрішня функція зберігає ВСІ регістри, які використовує

mov ecx,-1

xor al,al

repnz scasb

neg ecx

lea eax,[ecx-2]

ret

StringLength endp

astrlen proc STDCALL PUBLIC uses edi lpstr:DWORD

;size_t strlen(const char* String)

mov edi,lpstr call StringLength ret

astrlen endp

amemcpy proc C PUBLIC uses esi edi ebx lpdst:DWORD,\ lpsrc:DWORD, n:DWORD

;void *memcpy(void *dst, const void *src, size_t n)

mov edi,lpdst mov esi,lpsrc mov ecx,n mov ebx,ecx shr ecx,2 rep movsd mov ecx,ebx and ecx,3 rep movsb ret

amemcpy endp

astrcpy proc C PUBLIC uses esi edi lpdst:DWORD, lpsrc:DWORD mov edi,lpsrc

call StringLength

lea ecx,[eax+1] ; 0 для завершення рядка

mov esi,edi mov edi,lpdst shr ecx,2 rep movsd

lea ecx,[eax+1] and ecx,3

rep movsb ret

astrcpy endp

; __fastcall-варіант astrcpy.

mov edi,edx

call StringLength mov esi,edi

mov edi,ecx lea ecx,[eax+1] shr ecx,2

rep movsd

lea ecx,[eax+1] and ecx,3

rep movsb ret

@fcstrcpy@8 endp

amemset proc C PUBLIC uses edi ebx lpdest:DWORD, chr:BYTE,\ count:DWORD

;void *memset( void *dest, int c, size_t count );

mov edi,lpdest mov al,chr mov ecx,count mov ah,al mov bx,ax bswap eax mov ax,bx mov ebx,ecx shr ecx,2

rep stosd mov ecx,ebx and ecx,3 rep stosb ret

amemset endp

@fcmemset@12 proc SYSCALL PUBLIC uses edi ebx count:DWORD

;void *memset( void *dest, int c, size_t count );

;lpdest=ECX, chr=DL (EDX),

mov edi,ecx mov al,dl mov ecx,count mov ah,al mov bx,ax bswap eax mov ax,bx mov ebx,ecx shr ecx,2

;Виконує конкатенацію декількох ASCIIZ-рядків, приєднуючи їх до першого

;Вхід: strcount – кількість рядків, що буде приєднуватися до першого,

;тобто при виклику з N параметрами strcount=N-1

; lpstrlist – перелік адрес рядків, перший елемент – адреса рядка-приймача

; Вихід: немає (EAX==0)

lea edx,lpstrlist mov edi,[edx] call StringLength lea edi,[edi+eax] mov ebx,strcount jmp zero

next: lea edx,[edx+4] mov esi,[edx]

@@: lodsb

stosb or al,al jnz @B dec edi dec ebx

zero: or ebx,ebx jnz next stosb

ret astrcat endp End

7.5.2 Зв’язування MASM із статичними бібліотеками

Для зв’язування проекту Microsoft Macro Assembler із статичною бібліотекою потрібно додати ім’я файлу бібліотеки в командний рядок лінкера або скористатися директивою INCLUDELIB. При лінкуванні проекту файл бібліотеки повинен розміщуватися в каталозі проекту, або в стандартних каталогах, в яких лінкер виконує пошук бібліотек, або зазначатися за повним ім’ям.

Після цього потрібно виконати опис прототипів використовуваних функцій бібліотеки у вихідному тексті асемблерної програми у вигляді:

ім’я PROTO [<конвенція>] <тип_параметрів>

<тип_параметрів> являє собою розділений комою список записів виду :тип, де тип – співпадає з типом параметрів функції. Символьні імена параметрів зазначати не обов’язково.

Після визначення прототипів виклик функцій виконується за допомогою директиви з синтаксисом високого рівня INVOKE. Ця директива генерує послідовність з команд PUSH для розміщення параметрів в стеку, команди CALL для виклику підпрограми і команди для вирівнювання стеку, якщо це передбачається конвенцією виклику. Наприклад, для функцій з прототипами

FuctionName1 PROTO C :DWORD, :DWORD

FuctionName2 PROTO STDCALL :DWORD, :DWORD

FuctionName3 PROTO PASCAL :DWORD, :DWORD

Виклики з використанням директиви INVOKE

invoke FuctionName1,x,y

invoke FuctionName2,x,y

invoke FuctionName3,x,y

перетворюються трансляторм, відповідно на

push y push x

call _ FuctionName1 add esp,8

push y push x

call _FuctionName2@8

push x push y

call FUCTIONNAME3

Для конвенцій, що безпосередньо не підтримуються MASM, прототипи функцій визначити не можливо і замість прототипів використовуються директиви EXTRNDEF або EXTRN. При цьому виклик функції за допомогою

INVOKE стає не можливим і потрібно вручну сформувати код виклику згідно з з конвенцією виклику.

Приклад 7.2 Додаток на асемблері slldemocall.exe, що демонструє використання бібліотеки slldemo.lib (див. Приклад 7.1).

; Файл slldemocall.inc

include kernel32.inc

include masm32.inc

include c:\masm32\Macros\Strings.mac

externdef syscall @fcstrcpy@8:proc externdef syscall @fcmemset@12:proc

.data

str1

str2

str3

.data? buffer

; Файл slldemocall.asm

.386

.model flat, stdcall option casemap:none include slldemocall.inc

.code

start: lea edi,buffer lea esi,str1

invoke astrcpy,edi,esi

invoke StdOut,$CTA0("\nstrcpy:\t\t") invoke StdOut,edi

invoke astrcat,2,edi,addr str2,addr str3 invoke StdOut,$CTA0("\nstrcat:\t\t") invoke StdOut,edi

invoke amemset,edi,'x',15

invoke StdOut,$CTA0("\nmemset:\t\t") invoke StdOut,edi

mov ecx,edi mov dl,'y'