5 Контрольні теоретичні питання

1. Які основні кути нахилу керованих коліс?

2. Чим характеризується сходження керованих коліс?

3. З яких основних частин складається телескопічна лінійка КИ-650.

4. Які стенди використовуються при діагностики кутів нахилу встановлення коліс?

5. Яка послідовність перевірки і регулювання кута розвалу коліс?

6. Яка послідовність перевірки і регулювання кута поперечного, і повздовжнього нахилу осі шворня?

7. Яка послідовність перевірки і реґулювання сходження керованих коліс?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3

Діагностування кермового керування та шворневого вузла

( параметри, прилади )

1 Мета та завдання роботи

Мета роботи: набути навичок перевірки й реґулювання кермового керування.

Завдання роботи: вивчити технологічне устаткування, діагностичні параметри і технічні умови, виміряти сумарний люфт, зусилля на ободі кермового колеса та перевірити стан шворневого вузла.

2 Загальні положення

Кермове керування призначено для зміни напрямку руху автомобіля повертанням передніх керованих коліс. Воно складається з кермового механізму та кермового привода.

Кермовий механізм перетворює обертання кермового колеса на поступальне переміщення тяг привода, що повертає керовані колеса. При цьому зусилля, що передається водієм від кермового колеса до коліс, які повертаються, зростає в багато разів.

Кермовий привод разом із кермовим механізмом передає керуюче зусилля безпосередньо від водія до коліс і забезпечує цим поворот керованих коліс на заданий кут.

До основних несправностей та відмов кермового керування належать:

• ослаблення кріплення картера кермового механізму, кермового колеса та кермової колонки;

• граничний знос деталей кермового механізму, тяг і важелів;

• збільшення люфту в підшипниках маточин передніх коліс;

• граничний знос або викришування зубів черв'яка чи ролика;

• послаблення гайок та збільшення люфту у шворневому з'єднанні;

• стукіт у кермовому механізмі;

• підвищення зусилля при повороті на ободі кермового колеса і т. д.

Загальне оцінювання технічного стану кермового керування без розбирання та демонтажу його з автомобіля проводиться за величиною вільного ходу (люфту) і за зусиллям, необхідним для повороту кермового колеса.

Сумарний люфт та зусилля, що прикладається до кермового колеса у кермовому керуванні під час прямолінійного руху автомобіля, не повинні перевищувати наступних граничних значень [8] (табл. А.3).

Під час ЩО зовнішнім обстеженням перевіряють стан привода кермового керування, переконуються в наявності шплінтів, гайок, пальців шарнірних з'єднань і у відсутності деформації тяг.

При ТО-1 та ТО-2 проводять контроль люфту на ободі кермового колеса при прямолінійному положенні коліс автомобіля за допомогою люфтоміра-динамометра, а також зусилля повертання кермового колеса при вивішених передніх колесах.

Перевіряють і за необхідності усувають люфт у шворневих з'єднаннях кермових тяг.

3 Лабораторне обладнання

Автомобіль ВАЗ-2121, люфтомір-динамометр моделі К 187 або К 402, комплект ключів та інструментів.

1 – затискач; 2 – покажчик; 3 – шкала люфтоміра; 4 – захоплювачі;

5 – динамометр

Рисунок 3.1 – Люфтомір – динамометр К 187

Прилад К 187 (рис. 3.1 ) або К 402 застосовують для перевірки технічного стану кермового керування автомобілів за сумарним люфтом і загальною силою тертя. Тип приладу — переносний, ручний. Прилад складається з динамометра 5 зі шкалою люфтоміра 3, що кріпиться на кермовому колесі; покажчик (стрілка) 2 установлюється на кермовій колонці за допомогою захоплювача 4 та затискачів 1.