5. Екологічна експертиза Основні поняття. Положення|становища|, структура.

Предметом вивчення курсу "Екологічна експертиза» є|з'являється,являється| один з інформаційних методів управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища ("екологічного менеджменту"), що належить сфері суспільних|громадських| відносин екологічного характеру|вдачі|, що є|з'являється,являється| одночасно способом вивчення і прогнозу змін стану навколишнього середовища і здоров'я населення.

Дана прикладна область екологічної науки і відповідної соціально-екологічної практики одержала|отримала| у|в,біля| нас в останні десятиліття узагальнену назву "Екологічна експертиза", саме таким чином закріплене в українському законодавстві.

Поняття екологічної експертизи - “встановлення відповідності намічаної господарської і іншої діяльності екологічним вимогам і визначення допустимості реалізації об'єкту екологічної експертизи”. При цьому в чинному українському законодавстві існує визначення поняття “державна екологічна експертиза”, що міститься|утримується| в ст. 27 Закону “Про охорону навколишнього природного середовища”: "державна екологічна експертиза є|з'являється,являється| обов'язковою мірою охорони навколишнього природного середовища, яке проводиться з метою перевірки відповідності господарської і іншої діяльності екологічної безпеки суспільства|товариства|, передуючої ухваленню|прийняттю,прийманню| господарського рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|, здійснення якого може надавати|робити,виявляти,чинити| шкідливу дію на навколишнє природне середовище". Коментар до даного закону  визначає екологічну експертизу як “организационно-| правову форму попереджувального|превентивного| контролю і ... самостійний вид управлінської діяльності”, а еколого-правовий словник, що додається до Коментаря, додає|добавляє| до визначення "... попередню перевірку відповідності господарських проектів, передпроектної документації, програм, виробів, матеріалів, сировини, продукції, стандартів і інших речовин ... рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| вимогам екологічної безпеки і охорони навколишнього середовища".

Правове регулювання эколого-експертної діяльності як одного з видів екологічного менеджменту ‑ управління охороною навколишнього середовища і раціональним природокористуванням є |з'являється,являється|однією з основ знань студента (слухача), що спираються |обпираються|на відповідні закони і підзаконні акти органів влади і управління України. При цьому нормативно-методичне регулювання, у свою чергу,|своєю чергою| спирається |обпирається|на відповідні нормативні (стандарти, норми, правила і т.д.) і методичні (допомога,|посібник| інструкції, рекомендації, методики і ін.) документи і матеріали, що розробляються спеціалізованими відомствами і науковими установами. Вивчення і подальший |наступний|коментар існуючої системи нормативно-правових українських і діючих в Україні міжнародних документів у області екологічної експертизи і ОВОС|

Екологічне регулювання – використовуване органами державної влади систем активних заходів і важелів управління в цілях дії на екологічну поведінку средопользователей| на користь запобігання

Обмеження усунення забруднення і інших форм погіршення якості навколишнього середовища. Екологічне регулювання одна з найважливіших ланок державної екологічної політики. Окремі елементи екологічного регулювання застосовувалися ще з античних часів, але|та| лише в кінці|у кінці,наприкінці| 60 х - початку 70 х рр. ХХ століття|віки|, коли з|із| повною|цілковитою| очевидністю екологічна криза виявила своє універсальне вимірювання|вимір|. Екологічне регулювання стало складатися в інтегровану систему, придбало|набуло| в більшості розвинених країн світу статус невід'ємною і важливою|поважною| функцією держави у області захисту природних екосистем, відтворення, економії і охорони природних ресурсів, заощадженню|зберіганню| сировини, матеріалів, енергії, видалення|віддалення| відходів виробництва і споживання|вжитку|. Екологічне регулювання особлива галузь знань на стику економіки, управління, соціології, екології. Її об'єктом є|з'являється,являється| вироблення основ і принципів, раціональних форм і методів екологічного регулювання, аналіз і узагальнення практичної політики в цій області з використанням даних великого числа природних наук – біології, екології, хімії, фізики, медицини, гигиенистики| і т.д. У минулому екологічне регулювання здійснювалося спочатку на місцевому, потім на територіальному рівнях і лише до середини нашого століття|віку| стало виходити на загальнодержавний рівень, а останніми роками і на глобальний. Неухильно розширюється круг|коло| регульованих об'єктів – джерел забруднень, а також природних і техногенних середовищ|середи|, що піддаються екологічно шкідливим діям. Одержавлення і централізація функції екологічного регулювання дозволили проводити екологічну політику на основі програмно - цільового планування|планерування| і програмування в національному, регіональному, місцевому і галузевому масштабах. Дійсність екологічного регулювання досягається за допомогою використання адекватних важелів управління і дії на руйнівників і забруднювачів|забрудників| середовища|середи|. Визначену і всезростаючу роль в цьому відношенні грає інститут права, що чітко фіксує для фізичних і юридичних осіб межі|кордону| неприпустимого|недопустимого| в їх екологічній поведінці і такого, що передбачає юридичну відповідальність при порушенні цих меж|кордонів|. Основи екологічного регулювання вводяться в дію спеціальними законами про охорону навколишнього середовища. У деяких країнах окремі стратегічні важливі|поважні| елементи екологічного регулювання встановлюються центральними представницькими|показними| органами, інші елементи – підзаконними актами виконавчих влад. Для ефективного екологічного регулювання першорядне|первинне| значення має вибір належного методу і інструментарію (важелів) регулювання. На даних етапах екологічного регулювання застосовувалися в основному адміністративно-розпорядливі інструменти – екологічні стандарти, норми, нормативи, правила, дозвільні процедури, які вводили|запроваджували| заборони або обмеження відносно викидів, скидань|скидів|. Використання тієї або іншої техніки і технології, якісних параметрів харчових продуктів або виробів і т.д. Потім у виконання до ним одержали|отримали| розвиток деякі економічні інструменти – різного роду штрафні санкції, уявлення|вистава,подання,представлення| державою підприємствам дотацій, субсидій, податкових і кредитних пільг і т.п. Згодом в екологічному регулюванні стали використовуватися не окремі інструменти, а їх комбінації. Метод, в основі якого лежить принцип адміністративно-правового примушення|примусу,силування| забруднювачів|забрудників|, який одержав|отримав| назву пряме регулювання. У останні 25 років в країнах з|із| розвиненою ринковою економікою в структурі вживаних механізмів прямого регулювання з'явилися|появилися| нові і перспективні як адміністративно-розпорядливі, так і економічні інструменти. На рубежі 60х – 70х рр. екологічна криза, що наступила|настала|, викликала|спричинила| в житті в багатьох країнах нову, активнішу екологічну політику. В процесі вироблення її стратегічних початків, було підняте концептуальне питання про метод і відповідний механізм екологічного регулювання і висунуть ряд|лаву,низку| критичних міркувань|тями| про методи прямого регулювання, який обмежує і дискримінує, оскільки у|в,біля| різних підприємств неоднакові граничні витрати скорочення одиниці викидів. Поетапний порядок|лад| обмеження забруднень, властивий цьому методу, орієнтує підприємства на очисну, а не маловідхідну технологію і вимагає для його реалізації громіздкої адміністративно-контрольної інфраструктури. Тому був запропонований спосіб екологічного регулювання, заснований на принципі економічної спонуки|спонукання| забруднювачів|забрудників| до зниження викидів, що є|з'являється,являється| характерною|вдача| ознакою непрямого регулювання.

За останні десятиліття в розвинених країнах механізми екологічного регулювання істотно|суттєво| видозмінювалися, і процес цей продовжується|триває|. У узагальненому вигляді|виді| вживаний в даний час|нині| в країнах з|із| розвиненою ринковою економікою механізм прямого екологічного регулювання, включає дві основні функціональні групи інструментів:

А) примушення|примуси,силування|, т.е примусові державні заходи щодо контролю стану навколишнього природного середовища, до яких може бути віднесена державна екологічна експертиза.

Б) економічної підтримки підприємств і оптимізацій їх витрат|затрат| на ефективне природокористування.