Облік оплати праці

Усі речові елементи виробничого процесу – засоби і предмети праці – перетворюються на продуктивну силу тоді, коли у виробничий процес включається людина, застосовуючи працю. Результативність праці називається її продуктивністю. Найважливішою умовою підвищення продуктивності праці є постійне вдосконалення організації обліку праці та її оплати, що дозволило б одночасно полегшити роботу працівникам бухгалтерії та спонукало працівників до якісної та ефективної трудової діяльності.

Облік праці та її оплати — це важлива та складна ділянка обліку, оскільки потребує точних і оперативних даних, у яких відображаються зміни в кількості працівників, затратах робочого часу, категоріях працівників, кодах виробничих витрат і здійснюється контроль використання трудових ресурсів.

Дуже важливо відображати економічно достовірну та обґрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміку показників про працю, нагляд за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві. На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадження прогресивних методів праці, дотриманням правильного співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати.

Даний розділ ми присвятимо питанням, що стосуються змісту та завдань обліку оплати праці, обліку особового складу працівників підприємства, детально розглянемо форми і види оплати праці та безпосередньо торкнемося порядку первинного обліку та нарахування оплати праці за галузями сільськогосподарського виробництва, а також нарахування оплати за невідпрацьований час на досліджуваному підприємстві.

У процесі виробництва споживається жива та уречевлена праця. Уречевлена праця втілена в засоби виробництва (будівлі, машини, сировину, добрива, пальне, запасні частини тощо), які переносять свою вартість на вироблений продукт. Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками і одержується у формі оплати праці. Питання оплати праці регулюється основними нормативними документами: Кодексом законів України про працю, Законом України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, зі змінами і доповненнями; Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. №100, зі змінами і доповненнями; Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 р. № 5; Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 р. № 889-ІУ; Законом України "Про відпустки" від 15.11.99. р. Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. №1266. Нарахування, виплата та облік оплати праці мають проводити згідно з чинним законодавством України нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини.

Законом України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Завданнями обліку праці та її оплати є:

• точне і своєчасне документальне оформлення даних про обсяг виконаних робіт, одержаної продукції і нарахованої оплати праці відповідно до кількості та якості затраченої праці;

• правильне нарахування оплати праці кожному працівникові відповідно до діючих положень;

• дотримання порядку розподілу оплати праці за об'єктами бухгалтерського обліку;

• повний і своєчасний розрахунок з працівниками з оплати праці;

• своєчасне складання та подання бухгалтерської і статистичної звітності з оплати праці.

Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік мобілізує працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення ефективності виробництва.

Облік праці та її оплати повинен бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт і послуг.