3. Світові валютно-кредитні відносини.

Міжнародні валютно - кредитні відносини – це сукупність валютно - грошових і розрахунково -кредитних зв’язків у світогосподарській сфері.

Валюта – грошова одиниця, що використовується для вимірювання вартості товарів. Поняття валюти використовують у таких значеннях:

• національна валюта - грошова одиниця певної країни (долар США, японська ієна, українська гривня);

• іноземна валюта – грошові знаки іноземних країн, кредитні платіжні засоби, що використовуються в міжнародних розрахунках;

• регіональна грошова одиниця (спільна валюта Європейського союзу – євро ).

У сфері фінансових відносин виділяють таке поняття як конвертованість валюти – можливість її обміну (конверсії) на валюти інших країн або на золото за офіційно встановленим курсом. За можливостями конвертованості валюти розрізняють:

• вільно конвертована валюта, коли вона обмінюється на будь-яку іноземну валюту на зовнішніх і внутрішніх ринках (долар США, євро);

• частково конвертована валюта, на яку існують певні обмеження щодо здійснення валютних операцій (українська гривня);

• неконвертована валюта, яка використовується тільки для внутрішніх розрахунків (валюта слабо розвинених держав);

Вільно конвертовані валюти виконують функції міжнародного платіжного і купівельного засобу. Нею володіють розвинені країни, які мають розгалужену по всьому світу банківську систему і можуть вільно здійснювати будь -які розрахунки і платежі. Інші країни з вільно конвертованих валют нагромаджують резерви. Найуспішніше роль світових грошей виконує долар США.

Для повної конвертації української гривні потрібно:

• мати ефективну економіку і розвинений внутрішній ринок якісних товарів та послуг;

• завоювати зовнішній ринок якісними і дешевими товарами, які викликають довіру і попит іноземного покупця;

• поширити за кордон банківську мережу;

• розвинути внутрішній ринок валюти і капіталів, до якого мали б вільний доступ нерезиденти;

Для регулювання валютних відносин кожна країна реалізує певну валютну політику, яка здійснюється переважно у двох формах – обліковій і девізній:

• Облікова політика спрямована на регулювання валютного курсу шляхом зміни відсоткових ставок за кредит. Підвищення відсоткової ставки сприяє імпорту капіталу і підвищенню курсу національної валюти, поліпшенню стану платіжного балансу. Зниження відсоткової ставки зумовлює протилежний процес.

• Девізна політика спрямована на регулювання валютного курсу шляхом купівлі або продажу іноземної валюти (девіз). За падіння курсу національної валюти центральний банк збільшує продаж іноземної валюти, змінюючи її пропозицію. При цьому ціна іноземної валюти падає і зростає курс національних грошей. Скуповування іноземної валюти (зменшення пропозиції) зумовлює падіння курсу національної грошової одиниці.

Для обслуговування всього комплексу міжнародних зв’язків сформувалася світова валютна система.

Валютна система – це є сукупність інститутів, механізмів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюються розрахунки у рамках світового господарства. Вона включає світовий грошовий товар, валютні ринки, міжнародні валютно-фінансові організації, валютний курс.

Історично першим міжнародним товаром (еквівалентом) в умовах розвинутого товарного обігу було золото. Тепер ця функція закріпилася переважно за доларом США. Поширюється використання спільної грошової одиниці Європейського союзу євро.

Валютний курс - це ціна національної грошової одиниці, вираженої у грошових одиницях інших держав.

Розрізняють валютні курси фіксовані і плаваючі, коли допускається коливання у певних параметрах. Процес зниження валютного курсу – девальвація, підвищення валютного курсу – ревальвація.

Валютний ринок – це сфера, де здійснюється купівля-продаж іноземних валют і різних платіжних грошей (чеків, векселів, акредитивів).

Переважна більшість операцій на міжнародному валютному ринку здійснюється найбільшими банками і на валютних-біржових центрах Лондона, Токіо, Нью-Йорка та інших міст.

Міжнародні фінансові відносини реалізуються у значній мірі через світові валютно-фінансові структури:

• Міжнародний валютний фонд;

• Міжнародний банк реконструкції і розвитку;

• Світовий банк;

• Банк міжнародних розрахунків у Базелі;

• регіональні банки розвитку;

• Товариство міжбанківських телекомунікацій та інші.

Однією із головних тенденцій розвитку світогосподарських зв’язків є значне поширення міжнародних розрахунків через кредит. Найбільше реалізуються такі форми кредиту:

• комерційний – продаж товарів з відстрочкою платежу;

• фінансовий – надання позики у грошовій формі, переважно у вільно конвертованій валюті.

Кредити можуть бути державними, приватними, міжнародних фінансових організацій. Міжнародний кредит є вигідним тому, що надається за невеликими відсотками. За умов його раціонального використання, він сприяє економічному розвитку країни – позичальника.