2. Необхідність та мета державного регулювання економіки.

Розвиток та ускладнення продуктивних сил, збільшення, використання ре­сурсів, капіталу, поглиблення міжнародного поділу праці, необхідність ство­рення нормативно-правової бази регулювання ринкового механізму, здійс­нення соціальних функцій і т.д. зумовили необхідність використання держав­них важелів регулювання економіки. Сьогодні в світі не існує в чистому ви­гляді ринкового механізму, а існує соціально-регульована економіка, де певні функції виконує ринковий механізм при регулюючій ролі держави. В розви­нутих країнах суспільство являє собою єдиний соціально-економічний, полі­тичний механізм, що працює стабільно та регулюється державою.

Просторові відмінності в забезпеченні ресурсами країни, різні рівні еконо­мічного розвитку та якості життя населення, розвиток інфраструктури, екологі­чний стан довкілля тощо вимагають врахувати регіональні особливості адміністративних територій держави при здійсненні регулювання економіки.

Загалом Необхідність державного регулювання економіки пояснюєть­ся потребою подолання вад ринкового саморегулювання та ви­конання економічних функцій державою.

Державне управління економікою – це організуючий і регу­люючий вплив держави на економічну діяльність суб'єктів ринку з метою її впорядкування та підвищення результативності. Основ­ними функціями управління є: організація, планування, регулю­вання, кадрове забезпечення, контроль.

Виділяють дві важливі функції державного регулювання: забезпечення правової бази та громадянського правопорядку, які створюють середовище для ефективного функціонування ринкової економіки, та захист конкуренції. Остання функція посилює та модифікує діяльність ринкової системи. В цьому контексті важливого значення набувають такі функції державного регулювання:

• перерозподілу доходу і багатства;

• коригування розподілу ресурсів;

• стабілізація економіки;

• стимулювання економічного розвитку.

Функція перерозподілу доходу і багатства зумовлена тим, що зі зростанням суспільного багатства нації виникає гостра потреба дедалі більше залучати ресурсів для забезпечення належних стандартів здоров’я, харчування та доходів людини.

Коригування розподілу ресурсів має місце тоді, коли виникає необхідність зміни структури національного продукту. Тобто держава виконує цю функцію у випадку, коли ринкова система виробляє „не ту” кількість товарів (послуг), що пов’язано з побічним ефектом (негативний вплив на навколишнє середовище) або немає змоги виділити певну кількість ресурсів на економічно виправданий їх випуск (соціальні чи державні блага). Дана функція реалізується шляхом коригування попиту-пропозиції чи виконання державою цих обов’язків у ролі товаровиробника.

Коливання економічної кон’юктури вимагає від держави виконання заходів щодо стабілізації економіки, які полягають у збалансуванні промислового циклу, попередження безробіття, запобігання інфляції та інфляційному попиту.

Стимулювання економічного розвитку зумовлює необхідність державного фінансування фундаментальних досліджень у сфері науки та техніки, розробки та реалізації науково-технічної, інвестиційної та соціальної політик, реалізації соціальних цінностей, поліпшення захисту особи, підприємництва, інтересів держави в зовнішньоекономічній сфері.

Виконання державою сукупності завдань, пов’язаних із забезпеченням її існування, ефективного функціонування та пристосування до різноманітних змін об’єктивного і суб’єктивного характеру, викликало появу широкого арсеналу методів державного регулювання економіки. Вони представляють собою єдину систему та спрямовані на підтримку, забезпечення ефективності державного регулювання. Загалом під методами державного регулювання економіки слід розуміти способи впливу держави на сфери підприємництва, ринкову інфраструктуру, некомерційний сектор економіки задля створення умов їх ефективного функціонування відповідно до напрямів державної економічної політики. Позитивного ефекту від застосування методів державного регулювання можна досягти якщо застосовувати їх системно, виходячи зі стратегічних цілей та поточних завдань соціально-економічного розвитку.

Методи державного регулювання економіки класифікують за двома ознаками: формою та засобом впливу. За формами впливу методи державного регулювання економіки поділяються на прямі та непрямі (опосередковані); за засобами впливу – на адміністративно-правові та економічні.

Прямі методи державного регулювання економіки мають безпосередній вплив на функціонування суб’єктів ринкових відносин. Важелями їх реалізації висупають адміністративно-правові підойми регламентації діяльності суб’єктів господарської діяльності та економічні важелі прямого впливу, які регулюють темпи зростання економіки, її структуру, обсяги виробничого та невиробничого споживання тощо. Інструментами прямого державного регулювання виступають нормативно-правові акти, що регламентують виконання завдань макроекономічних планів та державних цільових програм, держзамовлення, нормативи, стандарти, ліцензії, квоти, державні бюджетні витрати, централізоване встановлення цін тощо.

Методи непрямого регулювання регламентують поведінку суб’єктів ринку опосередковано, через створення економічного середовища, що мотивує (спонукає) учасників ринкових відносин до діяльності задля задоволення економічних інтересів у контексті державних пріоритетів. Методи непрямого регулювання реалізуються через інструменти фіскальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної, інноваційної економічної політики та методи морального переконування.

Методи морального переконування (пропагандистські методи) включають заходи виховання, роз’яснення та популяризації цілей та змісту регулювання, засоби морального заохочування тощо. За допомогою цих методів держава формує, підтримує певні переконання, духовні цінності, моральні позиції людей щодо діяльності держави. Прикладами застосування методів морального переконування є орієнтація діяльності учасників ринкових відносин на цілі та пріоритети державних макроекономічних планів; заклики державних органів до підприємців, профспілок, трудящих щодо дотримання певної лінії поведінки; політична реклама, зустрічі з виборцями тощо.

Адміністративні методи державного регулювання обмежують свободу вибору суб’єктів ринку. Вони, наприклад, можуть містити директивні планові завдання з обсягу та асортименту виробничої продукції або заходи централізованого встановлення цін на товари та послуги.

Економічні методи державного регулювання економіки надають свободу для здійснення підприємницького вибору. Наприклад, типовими методами економічного регулювання є зниження податкового тиску на бізнес-структури або зниження облікової ставки відсотка. Як наслідок це призводить до зростання обсягів виробництва й активізації інвестиційної діяльності учасників на ринку.

Відмітимо, що адміністративні та економічні методи регулювання економіки мають схожі ознаки. Так, для забезпечення функціонування економічних методів державними органами приймаються адміністративні рішення (наприклад, зміна податкових ставок, надання податкових пільг тощо). У свою чергу адміністративні методи, змушуючи прямо виконувати певні дії суб’єктів господарювання, опосередковано впливають на певні економічні процеси (наприклад, адміністративне підвищення цін не лише визначає їх новий рівень, але й опосередковано впливає на рівень попиту-пропозиції).