Тема 4 виробнича програма підприємства

План

1.Зміст, завдання виробничої програми та її інформаційне забезпечення.

2.Маркетинговий аналіз як передумова формування програми випуску продукції.

3.Планування параметрів виробничої програми: послідовність, методи.

4.Ресурсне забезпечення виробничої програми підприємства.

5.Аналіз та планування обсягів реалізації продукції підприємства.

3.Планування параметрів виробничої програми: послідовність, методи

…При формуванні параметрів виробничої програми підприємства виділяють декілька груп продукції:

• продукція за державним контрактом (замовленням);

• продукція, визначена на основі ринкового попиту, за замовленнями споживачів, торгівельних організацій;

• продукція, випущена з власної ініціативи підприємства для продажу на ринку;

• продукція, яка використовується для внутрішніх потреб у плановому періоді.

Кожне підприємство формує власну виробничу програму з врахуванням його ресурсного забезпечення, термінів постачання продукції, рівномірності завантаження виробничих потужностей, забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції. Визначальними орієнтирами масштабів, асортименту, якості, ціни продукції виступають параметри ринку продукції: ємність ринку, ступінь насиченості, інтенсивність насичення, параметри продукції підприємств-конкурентів, ефективність антимонопольної політики. Таким чином, планування виробничої програми підприємства полягає в пошуку оптимального рішення щодо її формування та реалізації. Загалом під оптимальною виробничою програмою підприємства слід розуміти досяг­нення у заданих умовах максимальних результатів або мінімальних витрат виробництва. Оптимальна виробнича програма – це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм. Оптимізація виробничої програми проводиться з метою: планування оптимальної структури номенклатури продукції; визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції та економічної межі нарощування виробництва.

Процес планування виробничої програми під­приємства можна представити як послідовність таких етапів:

1. Аналіз виконання плану, рівномірності, ритмічності та сезонності виробництва продукції у попередні періоди. Оцінювання відповідності обся­гів виробництва та обсягів збуту за видами продукції.

2. Маркетингове дослідження ринку діяльності підприємства (визна­чення місткості ринку та його сегментація, вивчення попиту на продукцію підприємства та оцінка його детермінантів, аналіз конкурентного середови­ща, дослідження цінової ситуації як щодо продукції, так і відносно необхід­них для виробництва ресурсів).

3. Аналіз портфеля замовлень на продукцію підприємства.

4. Планування випуску продукції у натуральному виразі.

5. Планування випуску продукції у вартісному виразі.

6. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю.

7. Обґрунтування виробничої програми матеріальними, трудовими та іншими ресурсами.

8. Розроблення заходів щодо реалізації виробничої програми під­приємства.

Номенклатуру, асортимент і обсяг поставок підприємство визначає самостійно шляхом вивчення ринків збуту, державних замовлень, діючих прямих тривалих зв’язків з підприємствами-споживачами, інших укладених господарських угод.

За обсягом поставлянь визначається плановий обсяг виробництва:

,

де - обсяг виробництва j-го виду продукції в натуральному вираженні;

- обсяг поставлянь j-ї продукції;

, - запаси на складі j-ї продукції на кінець і початок планового періоду.

Запаси готової продукції на кінець планового періоду визначаються за їх фактичною величиною на початок планового (кінець звітного) періоду за формулою:

,

де - середній термін зберігання j-го виду продукції на складі, днів;

- тривалість планового періоду.

У разі виробництв з неминучими технологічними втратами продукції (неминучий технологічний брак) обсяг виробництва у натуральних показниках коригується на коефіцієнт цих втрат ( ) за формулою:

,

де - обсяг виробництва j-го виду продукції в натуральному вираженні з урахуванням неминучого технологічного браку.

Якщо продукція користується підвищеним попитом, а можливості її випуску обмежені, то вихідним у розрахунках є максимальний обсяг виробництва, на основі якого визначається обсяг поставок, тобто:

,

де - максимальний обсяг виробництва j-го виду продукції.

За окремими видами продукції плановані обсяги випуску обґрунтовуються виробничою потужністю.

Обсяг товарної продукції планують у вартісному вираженні за діючими оптовими цінами і нормативу чистої продукції по кожній номенклатурній позиції і визначають за формулами:

Для кожного вигляду виробу або послуг

,

а по всьому об'єму товарної продукції:

,

де - товар продукції по i-му виробу, напівфабрикат;

- обсяг виробництва продукції i-го найменування у натуральному виразі (шт, т, м);

- оптова ціна i-го виду продукції, напівфабрикатів, грн.;

n - номенклатура виготовляються виробів та напівфабрикатів для реалізації на сторону;

- вартість виробничих послуг стороннім організаціям і капітальне будівництво, руб.;

- витрати на капітальні та середні ремонти обладнання та транспортних засобів.

У плані обсяг реалізованої продукції визначається як вартість призначених до постачання і що підлягають оплаті в плановому періоді готових виробів, напівфабрикатів, виробничих послуг і робіт стороннім організаціям.

При розрахунку обсягу реалізованої продукції враховують зміну залишків готової продукції на складі і стадії реалізації на початок і кінець планованого періоду. Обсяг реалізованої продукції визначається за діючими оптовими цінами підприємства і нормативу чистої продукції.

Незавершене виробництво – необхідна умова забезпечення безперервності і ритмічності роботи виробництва. Незавершене виробництво планують у розмірах мінімальних, але достатніх для планомірного ходу виробництва. На підприємстві із стійкою номенклатурою і коротким циклом виробництва (до двох місяців) рівень незавершеного виробництва не зазнає суттєвих змін і в плані не враховується.

В умовах масового і великосерійного виробництва виробів з тривалими циклами виробництва рівень незавершеного виробництва на кінець планового періоду залежить від середньоденного випуску продукції планованого в подальшому періоді і виробничого циклу виготовлення продукції.

У вартісній формі планована величина незавершеного виробництва на кінець періоду визначається за формулою:

,

де - собівартість виробу;

- коефіцієнт, що враховує співвідношення ціни і собівартості;

- коефіцієнт наростання витрат у незавершеному виробництві.

Останній визначається відношенням собівартості виробу в незавершеному виробництві до собівартості готового виробу за формулою:

.

Якщо умовно прийняти, що всі матеріали для виготовлення виробів запускаються у виробництво в перший день циклу, а всі наступні витрати витрачаються рівномірно, то коефіцієнт наростання витрат буде визначатися за формулою

,

де - коефіцієнт витрат на матеріали в собівартості виробу.

Коли виникає необхідність розрахувати обсяг незавершеного виробництва для кожного виду продукції за трудомісткістю, то це визначається за формулою:

,

де - трудомісткість;

- середній коефіцієнт готовності виробів в доробку.

На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні і місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма цеху містить завдання по номенклатурі і в загальному обсязі продукції. У завданні по номенклатурі вказується кількість найменувань виготовлених окремих видів продукції в натуральному виразі. Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), у яких встановлюється завдання цехам по номенклатурі, мають різний ступінь деталізації для різних цехів і типів виробництва. Для випускаючих (складальних) цехів програма складається по найменуванню та кількості готових виробів відповідно до плану виробництва підприємства. В одиничному і серійному виробництві для заготівельних та обробних цехів номенклатурне завдання встановлюється, зазвичай, в комплектах деталей на замовлення, вироби, вузли. В умовах масового виробництва цим цехам планується випуск заготівок і деталей по окремих найменуваннях.

Виробнича програма кожного цеху обґрунтовується виробничою потужністю окремих груп устаткування, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи та завантаження в машино-годинах. Такі розрахунки дозволяють виявити “вузькі місця” в цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорцій у завантаженні устаткування.

На основі виробничих програм основних цехів складаються плани виробництва для допоміжних, обслуговуючих підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів, транспортного господарства. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відповідно до встановленої потреби в їхній продукції та послугах.

Виходячи з планів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключним етапом планування виробництва є доведення завдань по виконанню окремих виробничих процесів та виготовленню продукції безпосередньо до бригад і робочих місць.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливостей підприємства і за згодою дирекції.

Державний контракт і державне замовлення формується на основі пропозицій міністерств і відомств – державних замовників. Фінансування державного контракту проводиться за рахунок коштів Державного бюджету, а державного замовлення – за рахунок власних коштів підприємства та організацій і наявних кредитних ресурсів. Відповідальність замовників (споживачів) та виконавців за виконання державного контракту і державного замовлення визначається укладеними договорами (контрактами) та законодавством України.

Система державного замовлення розповсюджена у всіх країнах з розвинутою ринковою економікою та не суперечить її принципам. Більше того, державне замовлення є престижним для підприємства і отримується, як правило, на конкурсній основі. Державне замовлення надається тим підприємствам, які забезпечують більш ефективне його виконання.

В поточному плануванні виробнича програма складається, як правило, на рік. В умовах динамічності внутрішнього та зовнішнього середовища розробляти виробничу програму на більш довший період не доцільно. Тому процес підготовки до виконання річної виробничої програми починається з її розподілу по кварталах і місяцях. Оскільки ритмічність виробництва має виключно велике значення для підвищення його ефективності, покращення якості продукції і всієї роботи, необхідно більш детально розподіляти річний обсяг виробництва та реалізації продукції по кварталах і місяцях.

В масовому і багатосерійному виробництві, коли споживання продукції не носить сезонного характеру (наприклад, виробництво хлібобулочних виробів, будівельних матеріалів), розподіл виробничої програми по планових періодах проводиться пропорційно кількості робочих днів. В інших випадках розподіл завдань проводиться з врахуванням термінів постачання продукції споживачам.