Тема 4 механізм регулювання економіки План лекції

1 . Ринковий механізм регулювання економічних відносин.

2. Необхідність та мета державного регулювання економіки.

3. Регіональний аспект регулювання економіки.

1 . Ринковий механізм регулювання економічних відносин

Ринкова економіка ґрунтується на особистій заінтересовано­сті (особистому зацікавленні), що є внутрішнім мотивом і рушійною силою ринкової економіки. Для споживачів особис­тим інтересом є максимізація корисності, для виробників – максимізація прибутку. Кожна людина й господарська ланка намагаються робити те, що їм вигідно: власники ресурсів прагнуть продати їх у користування за найвищу ціну; фірми бажають отримати найбільший прибуток; споживачі розподіляють свої доходи так, щоб дістати максимальну користь від споживання.

Ринковий механізм – така форма організації господарства, при якій інди­відуальні виробники та споживачі взаємодіють з допомогою ринку з метою розв'язання основних економічних проблем.

Англійський економіст XVIII століття Адам Сміт назвав цей механізм "незримою рукою", що направляє людей до цілей, які зовсім не входили до їх намірів, але вони досягають їх більш діючим способом, ніж тоді, коли вони свідомо прагнуть зробити це. Для функціонування цього механізму необхідна тільки інформація та свобода прийняття рішень. Цей механізм унікальний, оскільки він не підданий проек­туванню й розвивається та вдосконалюється разом із суспільством.

Ринковий меха­нізм розв'язує основне завдання періоду економічних проблем: "що, як та для кого виробляти?" У ринковій системі ці питання вирішуються без ніякого примушення або централізованого керівництва.

Проблему «що виробляти?» вирішують споживачі, котрі «голосують» за ті, або інші товари, купуючи їх на ринку. Попит споживачів відіграє вирішальну роль у визначенні видів і кількості продуктів, які виробляють. Споживачі витрачають свої гроші на ті товари й послуги, які вони бажають і в змозі купити. Збільшення попиту споживачів розширює виробництво продуктів. Навпаки, змен­шення попиту звужуватиме виробництво продукту.

Проблему «як виробляти?» визначає конкуренція між виробни­ками. Вона пов'язана з розподілом ресурсів між окремими галузями, з технологією виробництва та фірмами, які виробляти­муть продукцію кожної галузі. Ринкова система залучає ресур­си в ті галузі, попит споживачів на продукти яких достатній і в яких виробництво цих продуктів є прибутковим. Водночас ринкова система позбавляє неприбуткові галузі обмежених ре­сурсів.

Вирішення проблеми «для кого?» виробляти товари пов'язане з грошовими доходами споживачів. Грошовий дохід споживача залежить від кількості різних ресурсів – праці, землі й капіта­лу, які отримувач доходу постачає на ринок ресурсів, і від цін на них.

Ринкове регулювання економіч­них відносин здійснюється через механізм вільного підприємництва, ринкової конкуренції, економічної свободи господарюючих суб'єктів.

Принцип свободи підприємництва передбачає можливість ініціативної, самостійної, здійснюваної на свій ризик та під свою майнову відповідальність економічної діяльності, самостійність в організації виробництва, у прийнятті будь-яких господарських рішень, комерційна свобода ціноутворення, право визначати шляхи і способи реалізації продукції, право розпоряджатися майном та прибутком.

У ринковій економіці немає адміністративного контролю за виробництвом і споживанням. Функції контролю в такій економіці виконує механізм конкуренції. Конкурентна ринкова система містить стимули і для технічного прогресу. Застосування інноваційних технологій, які знижують рівень витрат на виробництво, дає змогу такій прогресивній фірмі отримати додатковий прибуток. Більше того, конкурентна ринкова система створює обставини, що сприяють швидкому розповсюдженню нової технології. Конкуренти повинні слідувати прикладу найбільш прогресивної фірми, інакше їх чекають збитки або навіть банкрутство.

У ринковому механізмі постачальники і споживачі самостійно і вільно приймають рішення, орієнтуючись тільки на існуючу об'єктивну економічну ситуацію.

Економічна свобода передбачає не тільки можливість займатися будь-якою господарською діяльністю, а також і свободу споживання, так званий суверенітет споживача. Важливим інститутом ринкової економіки є свобода ціно­творення. За ринкової економіки люди й фірми у більшості випадків ухвалюють економічні рішення на підставі цін, цінових відношень та зміни цін. Саме завдяки механізмові цін обмежені ресурси використовують на різноманітні потреби. У ринковій економіці ціни визначаються під впливом попиту і пропозиції на ринку.

Економічна свобода передбачає також економічну від­повідальність і спирається на неї. Суспільство, передусім через уряд, накладає певні обмеження цієї свободи, щоб вона не перетворилася у вседозволеність і анархію. Зокрема, держава визначає загальні юридичні обмеження (формальні обмеження за Д.Нортом) на використання суб'єктами господарювання об'єк­тів власності. Вона забороняє, наприклад, виробництво нарко­тиків, небезпечне забруднення довкілля, визначає технічні умо­ви використання автотранспорту, у багатьох країнах забороне­не придбання вогнепальної зброї населенням тощо. Ці обмеження цілком виправдані, вони в інтересах суспільства. Річ, однак, не у самих обмеженнях, а в їхньому рівні. Важливо, щоб обмеження не сковували економічної свобо­ди, господарської ініціативи. Інакше кажучи, у ринковій економіці кожний суб'єкт господарювання може вибирати будь-яку форму (вид) господарської діяльності, за винятком тих, які небезпечні для суспільства, а тому й заборонені законом.