4.Ресурсне забезпечення виробничої програми підприємства

Розробка завдань по випуску виробів у натуральному виразі є найважливішою частиною роботи при складанні виробничої програми. Важливість її визначається тим, що споживачам потрібна продукція визначених видів, здатних задовольнити наявні потреби. На основі виявлення цих потреб формується програма виготовлення конкретних виробів.

На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні і місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма цеху містить завдання по номенклатурі і в загальному обсязі продукції. У завданні по номенклатурі вказується кількість найменувань виготовлених окремих видів продукції в натуральному виразі. Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), у яких встановлюється завдання цехам по номенклатурі, мають різний ступінь деталізації для різних цехів і типів виробництва (наприклад, одиничне виробництво характеризується: широким асортимен­том продукції, невеликим обсягом випуску однакових виробів, наявністю значного неза­вершеного виробництва, тривалим виробничим циклом; серійне виробництво характеризується: обмеженим асортиментом продукції, великою номенклатурою виробів; масове виробництво характеризується незмінною номенклатурою продукції, виготовленням вели­кого обсягу однорідної продукції).

Обсяг випуску продукції підприємства по окремих виробах обґрунтовується виробничою потужністю. У процесі такого обґрунтування на підприємствах виявляються внутрішньовиробничі диспропорції в завантаженні устаткування, намічаються шляхи їхнього усунення, а також заходи щодо розширення спеціалізації і кооперування виробництва. Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом: номенклатури, асортименту та якості продукції, що виготовляється; кількості встановленого устаткування, розмірів і складу виробничих площ, фонду часу роботи устаткування та використання площ протягом року; техніко-економічних норм продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ; тривалості виробничого циклу та трудомісткості про­дукції, що виробляється (послуг, що надаються). Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів (наприклад, на металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окремо потужність доменного, сталеплавильного і прокатного виробництва).

Обґрунтування виробничої програми підрозділів трудовими ресурсами обмежується тими категоріями працівників, кількість яких залежить від обсягу і структури виробництва. Це переважно робітники. Кількість робітників, потрібна для виконання запланового обсягу роботи, визначається різними методами залежно від специфіки виконуваних процесів і нормування праці: на основі трудомісткості робіт, норм виробітку, норм обслуговування, за робочими місцями тощо. Розрахунки проводяться окремо за професіями і кваліфікацією робітників.

Основними джерелами резервів зростання виробництва є: впровадження заходів науково-технічного прогресу; створення додаткових робочих місць; підвищення продуктивності праці за рахунок її інтенсифікації (суміщення професій, наукова організація праці, підвищення кваліфікації, розповсюдження передового досвіду тощо); поліпшення використання робочого часу (скорочення цілоденних і внутрішньо змінних втрат, непродуктивних втрат).

При пошуку резервів росту виробництва продукції слід на підставі структури витрат визначити характер виробництва (матеріалоємне, трудомістке, фондомістке), що дозволить сконцентрувати увагу на найсуттєвіші джерела.

Варто зазначити, що пошук резервів зростання обсягу виробництва продукції має багато напрямків.

Тому зосередимо увагу на деяких із них.

Приріст продукції за рахунок створення додаткових робочих місць розраховується за такою формулою:

де – приріст продукції за рахунок створення нових робочих місць;

РМ – додаткові робочі місця;

W – очікуваний середньорічний виробіток робітника.

Приріст продукції за рахунок введення нового устаткування визначається за формулою:

де – приріст продукції за рахунок введення нового устаткування;

Ч – час роботи нововведеного устаткування, маш-год;

В – очікуваний виробіток продукції за 1 маш-год нововведеного устаткування.

Приріст продукції за рахунок впровадження заходів НТП для вдосконалення технології і організації виробництва і праці (по засобах праці) визначається:

,

де – приріст продукції за рахунок заходів НТП для вдосконалення технології та організації виробництва і праці (по засобах праці);

Т – тривалість роботи устаткування, по якому впроваджуються заходи НТП, маш-год;

В₀, В₁ – виробіток продукції за 1 маш-год устаткування відповідно до і після впровадження заходів НТП.

Приріст продукції за рахунок ліквідації втрат робочого часу визначається:

,

де – приріст продукції за рахунок ліквідації втрат робочого часу,

ЧВ – втрати робочого часу за причинами, що залежать від підприємства;

W_г – очікуваний середньо-годинний виробіток.

Приріст продукції за рахунок зниження норм витрат сировини і матеріалів в результаті впровадження заходів НТП визначається:

,

де – приріст продукції за рахунок зниження норм витрат сировини і матеріалів в результаті впровадження заходів НТП;

Н_д, Н_п – норми витрат сировини і матеріалів відповідно до і після впровадження заходів НТП;

р_пл — планова ціна одиниці сировини і матеріалів;

q_пл — плановий випуск продукції в натуральному вимірі з моменту впровадження заходу до кінця року.

Зростання обсягу виробництва за рахунок певних резервів доцільно лише за умови існуючого попиту на продукцію.