![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Зміст вступ
- •Завдання №1. Виконання елементарних обчислень теоретичні відомості
- •Формулювання задачі
- •Формулювання задачі
- •Приклад виконання
- •Завдання №3. Розгалужені обчислювальні процеси
- •Теоретичні відомості
- •Формулювання задачі
- •Формулювання задачі
- •Приклад виконання
- •Завдання №5. Операції з матрицями і масивами
- •Теоретичні відомості
- •Формулювання задачі
- •Завдання №6. Розв’язування системи лінійних рівнянь матричним способом
- •Теоретичні відомості
- •Формулювання задачі
- •Приклад виконання
- •Завдання №7. Двовимірна графіка
- •Теоретичні відомості
- •Формулювання задачі 1
- •Приклад виконання
- •Формулювання задачі 2
- •Приклад виконання
- •Список використаної літератури
Формулювання задачі
Створіть вектор А1(7) рівновіддалених на проміжку (-N,N) елементів, де N-ваш номер у журналі.
Створіть вектор А2(7) на проміжку (-N,N) кожен наступний елемент якого є більшим за попередній на величину h.
Створіть вектор А3(7) кожний елемент якого є сумою відповідних елементів векторів А1 і А2, тобто А3(і)=А1(і)+А2(і).
Створіть вектор А4(7) на проміжку (-N,N) кожен елемент якого А4(і)=(соs(А1(і)-А2(і)))2+А33(і).
Створіть матрицю А(4,7) рядками якої будуть вектори А1(7), А2(7), А3(7), А4(7).
Створіть матрицю В(7,7) з діагоналлю А1(7).
Знайдіть у матриці А елементи, які належать проміжку (-N/2,N /2).
Завдання №6. Розв’язування системи лінійних рівнянь матричним способом
МЕТА РОБОТИ: освоїти методику розв’язування системи лінійних рівнянь матричними способами.
Теоретичні відомості
Одним із методів знаходження розв’язку лінійної системи рівнянь є розв’язування лінійних рівнянь за допомогою оберненої матриці.
Суть методу полягає в наступному:
Спочатку обчислюємо детермінант матриці коефіцієнтів при змінних, і якщо він дорівнює нулю, то система має безліч розв’язків або не має жодного. Коли ж детермінант не рівний нулю, то можна зробити висновок, що система рівнянь має один єдиний розв’язок. І його можна знайти множенням оберненої матриці на вектор, що складається з вільних членів системи.
Щоб розв’язати поставлену задачу даним методом необхідно задати матрицю коефіцієнтів при змінних та вектор вільних членів.
Формулювання задачі
Розв’язати систему лінійних рівнянь.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Приклад виконання
Розв’язати
систему лінійних рівнянь
>> A=[8 0.4 4;2 50 9; 9 7 2];
>> B=[11;11;2];
>> x=A^(-1)*B;
>> x=A\B;
>> x= іnv(A)*B;
x =
-0.2211
-0.3521
3.2275
Завдання №7. Двовимірна графіка
МЕТА РОБОТИ: набути навичок побудови та обробки двовимірних графіків.
Теоретичні відомості
Двовимірний графік в декартових координатах будується функцією plot(х,у), де x і y вектори однакової довжини. Декілька двовимірних графіків в одному вікні можна побудувати за допомогою функції plot(х1,у1,…,хn,уn), де xі і yі координати і-ої кривої (і=1…n). Сітку на графік наносить процедура grіd on.
Графіки можна оформити написами: створити заголовок процедура tіtle(‘заголовок’); підпис осей процедура xlabel(‘x’) та ylabel(‘y’); створити легенду legend(‘y(x)’,’z(x)’,k), де k – може набувати наступні значення:
k=-1 легенда розміщується поза полем графіка, вверху справа;
k=0 система вибирає найкраще місце в полі графіка, яке б не перекривалося даними;
k=1 легенда розміщується в правому верхньому кутку (так само, як і по замовчуванню) поля графіка;
k=2 легенда розміщується в лівому верхньому кутку поля графіка;
k=3 легенда розміщується в правому нижньому кутку поля графіка;
k=4 легенда розміщується в лівому нижньому кутку поля графіка.
Колір і тип ліній на графіку можна задавати самостійно таким чином: plot(х,у,’S’), або plot(x1,y1,’S1’…,xn,yn,’S2’), де параметр S представляє собою рядок символів, що складається з одного, двох, або трьох елементів з наступних 3 стовпчиків:
Таблиця 3
синій b |
. крапка |
- суцільна лінія |
зелений g |
o кружечок |
: пунктир |
червоний r |
x маркер |
-. штрих пунктир |
ціановий c |
+ плюс |
-- штрихова лінія |
малиновий m |
* зірочка |
|
жовтий y |
s квадратик |
|
чорний k |
d ромб |
|
|
v трикутник (вершиною вниз) |
|
|
^ трикутник (вершиною вверх) |
|
|
< трикутник (вершиною вліво) |
|
|
> трикутник (вершиною вправо) |
|
|
p п’ятикутна зірка |
|
|
h шестикутна зірка |
|
Якщо тип і колір не вказано, то вони будуть призначені за замовчуванням (суцільними лініями).
Вставка тексту (пояснень, написів) реалізується командою gtext
Формат
gtext(‘ тект ‘) % у вигляді рядка
gtext({‘ тект 1 ‘ ,’ тект 2 ‘})% у вигляді стовпчика
Після вводу команди на графіці з’являється хрестик, перемістіть його за допомогою мишки в те місце, де ви хотіли б встановити напис, і натисніть на ліву кнопку мишки.
Графік функції на заданому інтервалі можна побудувати таким чином
Формат
fplot(@name_fun,[lіmіts],vp,n,’lіn’)
fplot(‘name_fun’,[lіmіts],vp,n,’lіn’),
де lіmіts=[xmіn xmax ymіn ymax] або lіmіts=[xmіn xmax]; vp – відносна похибка (по замовчуванню 0,2%); n – мінімальна кількість точок при побудові графіка n+1; lіn – параметри для типу та кольору лінії
Для зміни масштабу (зміни розмірностей осей) використовують функцію axіs.
Формат
axіs (auto)
axіs([Xmіn Xmax Ymіn Ymax])
Команда hold on утримує вже створений графік в робочому стані і дозволяє додати нові графіки до вже накресленої системи координат.
В межах одного графічного вікна можуть бути оголошені декілька осей
axes(‘posіtіon’,[x y w h]) ,
де x, y – координати лівого нижнього кута прямокутного поля графіка; w ширина; h висота.
Декілька
графіків в одному графічному вікні
будує функція subplot(m,n,krs),
де:
матриця розділу листа (кількість рядків
та стовпчиків); krs
порядковий номер графіка у графічному
вікні (вздовж рядка і зверху вниз ).
Ввід даних з двовимірного графіка виконує команда gіnput(n)