Додаток п

(обов'язковий)

Оснащення об'єктових пунктів пожежогасіння

Вогнегасники порошкові з зарядом вогнегасної речовини не менше 5 кг - 10 шт.

Вогнегасники водопійні з зарядом вогнегасної речовини не менше 9 кг - 10 шт.

Вогнегасники вуглекислотні з зарядом вогнегасної речовини не менше 5 кг - 10 шт.

Пожежні напірні рукава завдовжки 20 м - 5 шт.

Протигази, що працюють на стисненому повітрі, - 10 шт.

Електричні ліхтарі - 10 шт.

Індивідуальні засоби захисту органів дихання - 10 шт.

Газодимозахисний комплект ГДЗК (фільтрувальний) - 5 шт.

Комплект засобів локального захисту (ЗЛЗ) - 10 шт.

Натяжне рятувальне полотно - 4 шт.

Драбина висувна пожежна - 5 шт.

Примітка. Натяжне рятувальне полотно, висувні пожежні драбини передбачаються тільки в нижніх пунктах.

Додаток р

(обов'язковий)

Оснащення будинків засобами індивідуального захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі

Р.1 Засоби індивідуального захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі (саморятувальники) необхідно передбачати:

• на робочих місцях у приміщеннях, розташованих на висоті більше 26,5 м;

• у приміщеннях із масовим перебуванням людей;

• у готельних номерах;

• в об'єктових пунктах пожежогасіння згідно з додатком П;

• у пожежобезпечних зонах згідно з додатком С.

Обґрунтованість вибору типу і функціональних характеристик, а також кількості засобів захисту необхідно підтверджувати розрахунком.

Р.2 Робочі місця персоналу, що забезпечує евакуацію, необхідно оснащувати індивідуальними засобами захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі, а також засобами локального захисту (ЗЛЗ) від підвищених теплових впливів.

Додаток с

(обов'язковий)

Пожежобезпечні зони

С.1 Пожежобезпечні зони можуть бути виконані у вигляді спеціально обладнаних приміщень всередині будинків або на їх покрівлі.

С.2 Пожежобезпечні зони повинні розташовуватися так, щоб люди, які не мають можливості евакуюватися на рівень землі, могли (з урахуванням їх мобільності і фізичного стану) досягти цієї зони за необхідний час евакуації.

С.3 Площа пожежобезпечної зони, її місткість, а також параметри систем вентиляції визначаються розрахунком.

С.4 Несучі конструкції пожежобезпечних зон, що з'єднані з основними несучими конструкціями будинку, повинні бути передбачені так, щоб втрата вогнестійкості останніх не приводила до втрати вогнестійкості конструкцій зон.

С.5 Пожежобезпечні зони повинні відгороджуватися протипожежними перекриттями і стінами згідно з таблицею 9.1.

С.6 На входах у зони слід передбачати протипожежні тамбур-шлюзи з підпором повітря під час пожежі.

С.7 Пожежобезпечні зони повинні бути обладнані індивідуальними засобами захисту і рятування, а також засобами надання першої медичної допомоги.

Додаток т

(довідковий)

Рекомендації щодо вибору конструктивних рішень для збереження несучої здатності залізобетонних конструкцій під час пожежі

Т.1 Товщина захисного шару бетону в конструкції повинна бути достатньою для того, щоб захисний шар бетону прогрівся до температури не вище 300 °С, а пожежа не впливала на подальшу експлуатацію конструкції. При стандартній пожежі тривалістю 180 хв товщина захисного шару бетону повинна бути не менше 60 мм. При цьому захисний шар бетону повинен мати армування у вигляді противідкольної сітки із стержнів діаметром 2-3 мм з вічками не більше 50 мм, що буде сприяти запобіганню вибухоподібного руйнування бетону.

Т.2 Температура прогрівання напруженої арматури під час пожежі не повинна перевищувати 100 °С для запобігання втраті попереднього напруження.

Т.3 У колонах із поздовжньою арматурою в кількості більше чотирьох стержнів у перерізі частину стержнів доцільно встановлювати біля ядра перерізу колони, якщо це дозволяють зусилля, для максимально можливого віддалення арматури від поверхні, що нагрівається.

Т.4 Колони великого поперечного перерізу з меншим відсотком армування краще опираються вогневому впливу ніж колони меншого поперечного перерізу з більшим відсотком армування.

Т.5 Балки і колони з жорсткою арматурою всередині перерізу мають перевагу над балками, що армовані стержньовою арматурою, яка розташована біля поверхні, що нагрівається.

Т.6 У балках, за наявності арматури різного діаметра і різного рівня, арматуру більшого діаметра слід розташовувати якомога далі від поверхні, яка нагрівається під час пожежі.

Т.7 Краще використовувати широкі і невисокі балки ніж вузькі і високі. У якості основної арматури рекомендується використовувати більше двох стержнів, а частину основної арматури розміщувати в другому ряду, максимально віддаливши її від поверхні, що нагрівається.

Т.8 У плитах для запобігання випучуванню поздовжньої арматури при її нагріванні під час пожежі необхідно передбачити конструктивне армування хомутами і поперечними стержнями.

Т.9 Попередньо ненапружені балочні і плитні конструкції переважніші попередньо напружених.

Т.10 На опорах між сусідніми балками і між балкою і стіною повинен бути проміжок, який дозволить балці вільно подовжуватися в процесі вогневого впливу. Ширина проміжку повинна бути не менше 5 % прогону балки.

Т.11 Температурні шви необхідно заповнювати негорючими волокнистими матеріалами. Ширина температурного шва повинна бути не менше 0,15 % відстані між температурними швами.