- •1. Організаційна характеристика ват «племінний завод імені літвінова»
- •1.1. Характеристика та організаційно - правова форма підприємства
- •1.2 Організаційна та виробнича структура управління підприємством
- •Мал. 1.1 Лінійно-організаційна структура ват «Племзавод імені Літвінова»
- •Мал. 1.2 Виробнича структура ват «Племзавод імені Літвінова»
- •2. Аналіз внутрішнього середовища ват «Племзавод імені Літвінова»
- •2.1. Аналіз управління земельними ресурсами та ефективністю їх використання
- •Структура земельних ресурсів ват «Племзавод імені Літвінова»
- •Динаміка структури посівних площ ват «Племзавод імені Літвінова»
- •2.2. Аналіз управління основними засобами підприємства
- •Склад і структура основних засобів
- •Показники розміру, руху і стану основних засобів
- •2.3. Аналіз оборотного капіталу та його складу
- •Розмір та структура оборотних фондів підприємства
- •Показники оборотності оборотних засобів
- •2.4. Управління трудовими ресурсами та форми організації оплати праці на підприємстві
- •Класифікація складу працівників сільськогосподарського підприємства
- •Ефективність використання трудових ресурсів
- •2.5. Управління ефективністю виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва
- •Склад і структура товарної продукції
- •Рівень рентабельності товарної продукції
- •Собівартість основних видів реалізованої продукції
- •Аналіз структури виробничих затрат в тваринництві в динаміці в ват «Племзавод ім. Літвінова»
- •Аналіз структури виробничих затрат в рослинництві в динаміці в ват «Племзавод ім. Літвінова»
- •Економічна ефективність виробництва свинини
- •2.6. Аналіз показників фінансового стану підприємства та ефективності виробництва продукції
- •Основні показники ефективності діяльності та інтенсивності ват «Племзавод імені Літвінова»
- •Визначення частки|долі| приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва
- •Аналіз показників фінансового стану|достатку| підприємства
- •Розрахунок індексу Альтмана
- •Ефективність використання авансового капіталу в ват «Племзавод імені Літвінова»
- •3. Аналіз зовнішнього середовища
- •3.1. Мікросередовище функціонування аграрних підприємств
- •3.2. Макросередовище функціонування аграрних підприємств
- •3.3 Swot - аналіз діяльності ват «Племзавод імені Літвінова»
- •Swot - аналіз діяльності ват «Племзавод імені Літвінова»
- •Висновки та пропозиції
- •Список використаних джерел
Показники оборотності оборотних засобів
Показники |
Роки |
Відхилення, % | ||
2007 |
2008 |
2009 | ||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
1. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. |
2318,2 |
2047,4 |
3447,3 |
68 |
2. Виручка від реалізації, тис. грн. |
1851,7 |
2182,2 |
3306,6 |
51 |
3. Залишок оборотних засобів, тис. грн. |
1583,7 |
1328,4 |
1517,7 |
14
|
4. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів |
1,17 |
1,64 |
2,18 |
54 |
5. Коефіцієнт закріплення засобів у обороті |
0,86 |
0,61 |
0,46 |
-15 |
6. Тривалість обороту, дні |
312,17 |
222,19 |
167,53 |
-54,66 |
7. Запаси, тис. грн. |
119,9 |
101,5 |
81,4 |
-20 |
8. Готова продукція, тис. грн. |
273 |
167,3 |
347,9 |
48 |
9. Коефіцієнт обігу виробничих засобів |
15,44 |
21,50 |
40,62 |
19,12 |
10. Коефіцієнт обігу готової продукції |
6,78 |
13,04 |
9,50 |
-3,54 |
З таблиці 2.6 видно, що собівартість реалізованої продукції в 2009 році в зрівнянні з 2008 роком збільшилася на 68%, а виручка від реалізації на 51%. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів збільшився на 54%. Тривалість обороту складає 167,53 днів, що на 54,66% менше ніж у 2008 році. Коефіцієнт обігу виробничих засобів збільшився на 19,12% у 2009 році і складає 40,62, а готової продукції зменшився на 3,54%. Дані таблиці 2.6 свідчить про досить високі результати діяльності підприємства.
2.4. Управління трудовими ресурсами та форми організації оплати праці на підприємстві
В системі виробництва та економічних відносин центральне місце посідає людина. Вона визначає цілі та напрями розвитку виробництва, організовує його, виробляє товари й надає послуги для свого життя та розвитку. Тому ефективність економіки будь-якого суспільства насамперед визначається якістю наявних трудових ресурсів та способом їх використання у виробництві, адже основною продуктивною силою є люди з їхніми здібностями та можливостями.
В сучасних умовах роль людини у виробництві суттєво змінилася: людина є не тільки найважливішим елементом виробничого процесу на підприємстві, але й головним його стратегічним ресурсом. Вкладення в людські ресурси стають довгостроковим фактором конкурентоспроможності підприємства.
Якісне відтворення трудових ресурсів, формування трудового потенціалу та раціональне його використання залежить від рівня управління трудовими ресурсами на всіх рівнях. Серед основних соціально-економічних проблем села використання трудових ресурсів також займає вагоме місце. Обумовлено це тим, що вихід з економічної кризи значно мірою залежить від забезпеченості аграрних підприємств трудовими ресурсами та їх ефективного використання.
Управління трудовими ресурсами, як галузь науки та практики, розглядає питання управління трудовими ресурсами як на державному рівні, так і за видами економічної діяльності. Зокрема, у сільському господарстві використання спеціалістів з питань управління трудовими ресурсами є важливою умовою врівноваження попиту і пропозиції робочої сили, забезпечення ефективного використання трудових ресурсів, підвищення конкурентоспроможності підприємств, комплексного вирішення трудових проблем (продуктивність праці, її оплата і зайнятість) тощо.
Місце і роль управління використанням трудових ресурсів сільського господарства визначаються зростанням значимості людського фактора у виробництві, посиленням залежності результатів діяльності сільськогосподарських підприємств від якості, мотивації та характеру використання робочої сили.
Завдання управління трудовими ресурсами, зокрема, полягає у вивченні якісних аспектів зайнятості, тобто відповідності фізичних, професійно-кваліфікаційних здібностей людини технічним характеристикам робочого місця і виконуваних нею функцій.
До головних завдань системи управління людськими ресурсами належать: забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами; створення необхідних умов для ефективного використання знань, навичок і досвіду працівників; удосконалення системи оплати праці і мотивації; підвищення задоволеності працею всіх категорій персоналу; надання працівникам можливостей для розвитку, підвищення кваліфікації і професійного росту; стимулювання творчої активності; формування і збереження сприятливого морально-психологічного клімату; удосконалювання методів оцінки персоналу; управління внутрішніми переміщеннями і кар'єрою працівників; участь у розробці організаційної стратегії.
Принципами побудови сучасної системи управління трудовими ресурсами є: ефективність відбору і розміщення працівників; справедливість оплати праці і мотивації; професійний ріст працівників відповідно до результатів праці, кваліфікації, здібностей, особистих інтересів, потреб підприємства; швидке й ефективне розв'язання особистих проблем.
Сучасний зміст функцій управління трудовими ресурсами визначається відношенням до трудових ресурсів, як до основного ресурсу підприємства, джерела його конкурентної переваги. Результати діяльності багатьох підприємств і накопичений досвід їхньої роботи з кадрами свідчить, що формування виробничих колективів, забезпечення високої якості кадрового потенціалу є вирішальними факторами забезпечення конкурентоспроможності підприємств.
Таким чином, успішність подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва і максимального використання трудового потенціалу села насамперед залежить від раціонального розподілу і ефективного використання трудових ресурсів. Адже високий рівень їх трудової активності і зацікавленості в результатах своєї праці забезпечить відродження аграрного сектору економіки, сприятиме підвищенню ефективності виробництва сільськогосподарської продукції і загальному розвитку держави.
Отже, якщо сільськогосподарське підприємство зацікавлене в підвищенні конкурентоспроможності, то це вимагає відбору як високоефективних технологій і техніки, так і найбільш здібних працівників. Управління ефективним використанням трудових ресурсів спрямоване на розв'язання принципово нових довгострокових завдань, підвищення економічної та соціальної ефективності роботи підприємства, підтримку його балансу із зовнішнім середовищем.
Враховуючи сезонність сільськогосподарського виробництва та відсутність у більшості підприємств додаткових й допоміжних галузей виробництва, в яких можна було б задіяти вільну робочу силу, доцільно класифікувати працівників шляхом їх розподілу на чотири категорії (табл.2.7).
Таблиця 2.7