Епідеміологічний експеримент

Експериментальні дослідження передбачають штучне відтворення явища (його частини) або штучне втручання у природний перебіг процесу з оцінкою їх ефективності.

Експериментальний прийом може передбачати проведення дослідів на тваринах з метою перевірки нових профілактичних препаратів і лікувальних засобів; перевірку ефективності нових дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних засобів; епізоотологічні дослідження; дослідження на обмежених групах волонтерів ефективності нових вакцин, лікувальних препаратів і окремих профілактичних заходів, тощо. При проведенні досліджень із залученням людей повинні дотримуватися принципи добровільності, норми медичної етики, що оформляється у вигляді інформованої форми згоди особи, яка залучається у певний тип експериментальних досліджень.

До експериментального прийому належать контрольований (випробування), неконтрольований, природний епідеміологічний експеримент і моделювання ЕП, що використовуються як для підтвердження гіпотез, так і для визначення доцільності використання нових підходів (засобів, методів, способів) у профілактиці та їх потенційної ефективності.

Контрольований експеримент являє собою варіант когортних досліджень і дозволяє оцінити ступінь ефективності певних впливів при їх запровадженні (втручанні) на розвиток ЕП. Дослідження нових способів і засобів для лікування з використанням плацебо називається клінічним випробуванням, профілактики – польовим випробуванням. Формування контрольної і дослідної груп проводиться з використанням різних варіантів рандомізації («сліпої» вибірки), тому це називається рандомізованим контрольованим дослідження. Це є основний метод клінічної епідеміології та доказової медицини. Різні методичні підходи рандомізованого контрольованого дослідження зумовлюють значні розбіжності результатів, що оцінюються і співставляються в оглядах – мета-аналіз.

Значення неконтрольованих експериментів (немає контрольної групи), з точки зору доказовості явищ, є обмеженим.

Природний експеримент проводиться при виникненні нештатної ситуації (розвиток ЕП при надзвичайних ситуаціях: землетруси, повені; аварії на АЕС, хімічних підприємствах, тощо), дозволяє отримати інформацію і зробити висновки, що мають високу наукову і практичну цінність.

Методи математичного моделювання в епідеміології

Суть моделювання ЕП будь-якого інфекційного захворювання полягає у побудові моделі процесу та її дослідженні, а пізніше – у перенесенні отриманих результатів на природний процес. Розрізняють фізичне, математичне, геоінформаційне моделювання ЕП. Фізичне моделювання – штучне відтворення умов, що імітують ЕП у природних умовах (часто на тваринах). Математичне моделювання – це відтворення ЕП при різних умовах його розвитку за допомогою математичних методів. При цьому використовують формально математичне моделювання (фактичні прояви ЕП) або кількісне моделювання (конкретні чинники ризику). Моделювання за даними геоінформаційних систем проводиться шляхом інтерполяції даних за принципом аналогій і подібностей. Усі зазначені варіанти моделювання є методологічним базисом прогнозування розвитку ЕП.

Додаток 1