2. Рецепти преднізолону і метронідазолу:

Rp: Prednizoloni 0,005

D.t.d. N50 in tabu.

S: по 1 таб. 4 рази\день

#

Rp: Metronidazoli 0,5

D.t.d. N20 in tabul.

S: по 1 таб. 3 р\д після їжі

3. Діагностичні ознаки счв:

ВЕЛИКІ:

• «метелик» на лиці

• Люпус-нефрит

• Люпус-пневмоніт

• Люпус-артрит

• LE-клітини у титрі

• АНФ у високому титрі

• Автоімунний синдром Верльгофа

• Кумис-позитивна гемолітична анемія

• Гематоксилінові тільця у біопсійному матеріалі

• Характерна структура видаленої селезінки («цибулиноподібний» склероз) або шкіри (васкуліт), нирок (феномен «дротяних петель»), синовіальної оболонки, лімф.вузла

МАЛІ:

• t > 37.5*С протягом кількох днів

• безпричинна втрата МТ (5 кг і > за корот.пер.часу)

• неспецифічний шкірний синдром (еритема, кропив»Янка)

• лімфаденопатія

• гепатоспленомегалія

• полісерозити – плеврит, перикардит

• міокардит

• ураж. ЦНС, поліневрит

• поліміалгії, полі артралгії

• синд. Рейно

• підвищ. ШОЕ > 20 мм\год

• лейкопенія < 4х10 9\л

• анемія – Нв < 100 г\л

• тромбоцитопенія < 100х10 9\л

• гіпергамаглобулінемія > 22,0 %

• різко позитивна реакція Вассермана

4. Хв. Рейтера – системне імунне захв., яке виникає внас.хламідійної або значно рідше іншої сечостатевої чи кишкової інфекції, частіше в осіб з генетичною схильністю (асоціація з HLA B27); характеризується ураженням органів урогенітальної системи, очей, опорно-рухового апарату, шкіри та внутр.органів, закінчується одужанням або набуває хронічного, рецидивного, прогресивного перебігу.

Лікування: 1.антибіотикотерапія (при хламид.інф.) Rp: Tab. Tetracyclini 0,1 N30

D.S.: 2 таб. 5-6 р\д

2. НПЗП 3.цитостатики 4. ГКС 5. аміно хінолінові преп. (при хрон.перебігу)

5. ЕКГ ІМ + БАК при ІМ:

ЕКГ:

• Підняття сегмента ST вище ізолінії з поступовим зниженням протягом 1-2 тиж.

• Формування від»ємного, симетричного із загости.верхівкою коронарного зубця Т

• Формування патол.зубця Q або комп. QS, що стійко зберігається

Якщо є:

• ІМ перед.стінки ЛШ: зміни в І, ІІ, aVL, V4

• Ім. задньої стінки діафрагм.діл.: в ІІ, ІІІ, aVF

• ІМ бічної стінки: в І, aVL, V5-V6

• Міжшлуночкової перегородки: у V2-V3

БАК: Ферменти:

• Тропініни

• Мах показники міоглобіну через 6 год після початку приступу

• Підвищ.активності КФК до кінця І-ої доби з нормалізацією до 3-4 дня

• Підвищ.активності ЛДГ та АсАТ через 24-48 год з нормалізацією АсАТ до 3-7 дня та ЛДГ до 8-го дня

6. Класифікація антигіпертензивних:

А) Антигіпертензивні основної групи:

І. Сечогінні (див. класиф. діуретинів)

ІІ. В-адреноблокатори:

1. кардіоселективні (метопролол, бісопролол)

2. некардіоселективні (пропранолол, піндолол)

ІІІ. Інгібітори АПФ (каптоприл, еналапил)

ІV. Альфа-адреноблокатори (празозин)

V. Антагоністи Са (верапаміл, дилтіазем)

VІ. В-блокатори рецепторів ангіотензину ІІ (лозартан)

Б) Препарати додаткової групи:

1. Антагоністи центральних Альфа2-адренорецепторів (клофелін, метилдофа)

2. Симпатолітики (резерпін)

3. Судинорозширювальні (пентоксифлін, Мд сульфат, Но-шпа, папаверину гідро хлорид)

4. Агоністик імідазолінових І рецепторів (моксонідин – фізіотенс)

ВАРІАНТ – 9

1. Намалювати повну АВ-блокаду:

• Ритм передсердь і шлуночків незалежний

• Інтервали РР однакові, їх у 2-3 рази більше, ніж шлуночкових комплексів

• RR однакові

• Комплекси QRS не змінені, якщо імпульсдля скорочення шлуночків виникає а АВ-з»єднанні

• Комплекси QRS змінені

2. Постінфарктний кардіосклероз – великі вогнища склерозу та рубцеві зміни у місці перенесеного інфаркта міокарда. Він відрізняється вогнищевим поширенням на серцевий м»яз – ушкодження однієї або більше ділянок, хар-на дилятація камер серця, гіпертрофія серцевого м»язу. Симптоми: нездатність виконувати фіз.активність, швидка втомлюваність, виникає тахікардія, болі в серці, задишка, набряки.

3. Дромотропна дія : позитивна чи негативна – прискорення чи зниження провідності в провідній системі серця. Позитивна дія: М-холіноблокатори (атропін). Негативна дія: В-блокатори, блокатори К, Са, серцеві глікозиди.

4. Хв. Гудпащера – це системний капілярит невідомої етіології з переважним ураженням легень та нирок за типом геморагічного пневмоніту та гломерулонефриту. (Ат до базал. Мембр. Нирок і легень). Скарги: гарячка, кровохаркання, виражена задишка, інколи легенева кровотеча, набряки ниж. Кінцівок.

Хв. Уіпла (інтестинальна ліподистрофія) – системне інфекційне захв., слизової тонкої кишки бактеріального хар-ру, що виявляється мігруючим артритом і прогресуючим ураж., тонкої кишки (діарея, стеаторія, синд. поруш. всмоктування).Початок хвороби у віці 30-50р., чоловіки частіше (9:1)

5. Класифікація мітрал. недостатності: стадії:

   1. компенсації – УЗД регургітація

   2. субкомпенсації – регург.2+, перевантаж. ЛШ

   3. декампенсації – ПШ-кова регург. > 2+ гіпертрофія ЛШ (ЕКГ)

   4. дистрофічна – ПШ-недост., недост. тристул.клап., застій у малому колі

   5. термінальна – СН 3

У перебігу мітральної недостатності виділяють три періоди. Перший період - період компенсації клапанного дефекту посиленою роботою лівого шлуночка і лівого передсердя. Це досить тривалий період доброго самопочуття хворих і відсутності симптомів недостатності кровообігу. Другий період - це розвиток пасивної (венозної) легеневої гіпертензії внаслідок зниження скорочувальної функції лівих відділів серця. У цей час з'являються характерні симптоми порушення кровообігу в малому колі: задишка при навантаженні і в спокої, кашель, іноді кровохаркання і напади серцевої астми. Цей період триває відносно недовго. Застійні явища в малому колі, з'явившись, прогресують досить швидко, і правий шлуночок не встигає досить швидко пристосуватися до нових умов функціонування. Третій період - період правошлуночкової недостатності з усіма характерними симптомами: збільшення печінки, набряки, підвищення венозного тиску. Значне розширення порожнини правого шлуночка може призвести до розвитку у таких хворих симптомів недостатності тристулкового клапана з відповідними ознаками.

6. Артропатія – трофічна зміна суглоба.

Анкілоз – це відсутність рухів у суглобі.

Контрактура – стійка фіксація суглоба в певному положенні.

Артралгія - біль у суглобі.

Суглоб – це рухоме з»єднання кісток, в якому їх кінці розділені сугл.порожниною, що містить синовіальну рідину.

Девіація – відхилення суглобу від його нормальної осі.

Дефігурація сугл. – зміна фігури суглобу за рахунок запального набряку синовіал.обол. і периартикулярних тканин, випоту в порож.сугл., гіпертрофії синовіал.обол. і фіброзно-склеротичних змін навколосугл.тканин.

Деформація суглобу – це стійка зміна форми суглобу, за рахунок кісткових змін, розвитку анкілозів, підвивихів.

ВАРІАНТ – 10

1. Намалювати синдром слабості синусового вузла (СССВ):

• Синусова брадикардія

• Пароксизми надшлун.тахік., після яких виникають паузи у генерації імпульсів синусового вузла

• Пароксизми шлун.тахік., які часто закінчуються фібриляцією шлуночків

2. Хв.Бехчета – системний васкуліт судин будь-якого калібру, хрон. автоімунне захв., що проявляється афтозним стоматитом, ураженням СО геніталій, очей (ірит, увеїт) та часто залученням у процес внут. органів (плеврит, міокардит, бронхопневмонія, менінгоенцефаліт та ін.). Частіше хворіють чоловіки 20-40р. Іноді на шкірі з»являються висипи вузловатої еритеми, невеликі гнійники, фурункулоподібні елементи.

Хв.Бюргера (облітеруючий тромбоангіїт) – системне запальне захв. інтими судин переважно м»язового типу та вен з утворенням тромбів.

3. Нейроциркуляторна дистонія (НЦД) – функціональне захв. ССС, яке хар-ся серц.-судинними, респіраторними і вегетативними порушеннями, астенізацією, поганою здатністю переносити стресові ситуації та фізичні навант; має доброякісний перебіг, добрий прогноз і не веде до кардіомегалії та СН.

Класифікація: А) Етіологічні форми: 1) Психогенна (невротична)

2) Інфекційно-токсична

3) Зумовлена фізич. перенапруженням

4) Змішана

5) Есенціальна (спадково-конституціональна)

6) Зумовлена фізич. або професійними факторами

Б) Клінічні синд: 1) Кардіальний: - кардіалгічний (психогенна кардіалгія)

- тахікардійний

- брадикардійний

- аритмічний

- гіперкінетичний

- змішаний

- міокардіодистрофія

2) Вазомоторний: * церебральний (мігрень, зомління, вестиб.кризи)

* периферичний (синд.Рейно, акропарестезії)

3) Астеноневротичний

4) Порушення терморегуляції

5) Респіраторних розладів

6) Шлунково-кишкових розладів

7) Статевої дисфункції

В) Вегетативні кризи: 1) Вагоінсулярний; 2) Симпатоадреналовий; 3) Змішаний

Г) Фази: 1) Загострення; 2) Ремісії

Д) Ступінь важкості: 1) Легкий; 2)Серед.важкості; 3) Важкий.

4. Стадії аортального стенозу:

Стадія 0 – хворі не виявляють ніяких скарг, добре переносять фізич.навантаження

Стадія 1 – початкових клінічних проявів. При фізич.навант., а інколи і в спокої головокруж., гол.біль, стискаючі болі за грудиною, задишка.

Стадія 2 – виражених клін.проявів. Розрізняють: ішемічний тип (в клін.картині домінують тяжкі приступи загруд.болю, що часто виникає в ночі) та застійний тип (домінує задишка, що виникає при незнач.фіз.навант. чи в спокої; приступи серц.астми)

Стадія 3 – тотальна СН. До ознак застою в малому колі кровообігу приєднюється правошлуночкова недостатність.

4. Іонотропна дія: позитивна чи негативна – збільшення або зменшення сили міокарда.

5. Артроз – це хронічне захворювання суглобів, яке супроводжується змінами в кістці.

Артропатія – трофічна зміна суглобу.

Контрактура – стійка фіксація суглобу в певному положенні.

Девіація – відхилення суглобу від його нормальної осі.