18. Отогенні внутрішньочерепні ускладнення. Лікарська тактика

Внутрішньочерепні ускладнення запальних процесів щелепно -лицевої ділянки мають анатомо - фізіологічні передумови: будову судинної системи голови та напрямок у ній кровотоку. Виділяють три шляхи проникнення інфекції з обличчя в порожнину черепа:1) від тканин середньої зони обличчя через лицеву, потім кутову вену, що анастомозує з венами очної ямки, які мають прямий зв'язок із печеристою пазухою ( кавернозним синусом) твердої мозкової оболонки;2) крилоподібне венозне сплетення анастомузує з венами очної ямки і через них та безпосередньо - з печеристою пазухою;3) контактне проникнення інфекції через соскоподібний відросток, вени диплое, мозкові оболонки та потім у поперечну, поздовжню і сигмоподібну пазухи, що є характерним для отогенних ускладнень.

    У діагностиці внутрішньочерепних ускладнень з'ясовують наявність комплексних змін регіонального та загального мозкового неврологічного статусу хворого:1) скарги хворого: посилення головного болю, запаморочення, нудота, блювання, сльзотеча, судоми;2) стан свідомості і психіки: збудження, хвилювання, сонливість, загальна загальмованість, марення, галюцинації;3) менінгіальні симптоми: ригідність м'потилеці, позитивні патологічні симптоми Кернінга, Брудзинського;4) ураження черепних нервів: окорухових, трійчастого, лицевого, під'язикового;5) ураження речовини головного мозку: геміпарези, зміни тонусу м'язів, сухожилкових рефлексів, чутливості, координації рухів, патологічних знаків Бабінського, Опенгейма.

  Застосовують також додаткові методи: електрофізіологічні ( ехо-, електро-,  реоенцефалографію), нейроофтальмологічне й отоневрологічне дослідження, діагностичну люмбальну пункцію, КТ- дослідження тощо.

Підозра на внутрішньомозкові ускладнення виникає за наявності у хворого: змін свідомості ( сонливість, загальмованість); змін психіки ( збудження, ейфорія, роздратованість, депресія); нових нетипових для запального процесу скарг (посилення головного болю, запаморочення, нудота, блювання, диплопія та зміни зору, судоми та сльозотеча); нових місцевих проявів ( набряк повік, птоз, хемоз, екзофтальм, анізокорія, порушення рухливості очного яблука, розширення вен обличчя, зміни чутливості кінцівок).

  Внутрішньочерепні ускладнення виникають зазвичай на фоні сепсису, тому зазначені зміни часто можуть бути не поміченими лікарем, але вимагають термінового додаткового обстеження і консультування хворого.