15. Епітимпаніт. Клініка. Дослідження. Діагноз. Лікування.

Хронічний гнійний епітимпаніт – є «злоякісною» формою хронічного отиту з локалізацією запального процесу в над барабанному просторі (атику). При цій формі відбувається руйнування кісткових стінок порожнин се­реднього вуха, а це, у свою чергу, може призвести до важких внутрішньочерепних усклад­нень.При отоскопічному дослідженні виявляється крайова перфорація барабанної перетинки в розслабленій частині. Хворі скаржаться на головний біль, головокружіння, знижений слух, виділення з вуха. Останні частіше мають гнійний характер, зеленкуватий колір, містять кісткові мікро секвестри і сріблясто-перламутрові луски холестеатоми. При епітимпаніті у зовнішньому слуховому проході міститься гній, кількість якого може бути невеликою, але він має неприємний запах. Наявність запаху пояс­нюється виділенням пуринів (індол, скатол) при карієсі (костоїді). Можуть виявлятися поліпи, грануляційна тканина, холестеатома.

Xoлестеатома є утворенням з нашарувань епідермальних мас та холестерину. Вона може знаходитись у щільній оболонці — матриксі. Оболонка холестеатоми утворюється як реакція грануляційної тканини на вростан­ня епідермісу. Часто холестеатома знаходиться у стані гнійного розпаду. Якщо немає нагноєння, то холестеатомні маси мають перлинний колір. Діагноз епітімпаніта очевидний при виявленні перфорації в ненатягнута частини барабанної перетинки.

Ураження слуху при епітимпаніті виражене більше ніж при мезотимпаніті. До кондуктивної приглухуватості приєднуються явища вторинної нейросенсорної приглухуватості. Таким чином зниження слуху при епітимпаніті відбувається за змішаним типом. Перцептивний компо­нент пояснюється токсичним впливом на спіральний орган, що спричи­нений каріозним процесом. Можливі наслідки хронічного гнійного отиту: Утворення рубця на місці перфорації барабанної перетинки та при­ пинення гноєтечі з вуха, однак частіше лише припинюється гноєтеча. У більшості випадків залишається стійка суха пефорація та рубці у бара­ банній порожнині, тобто формується адгезивний перфоративний отит. Розвиток ускладнень: лабіринтит, неврит лицевого нерву, сепсис, внутрішньочерепні ускладнення.

При епітимпаніті лікування є хірургічне.

1. Сануючі операції, які спрямовані на елімінацію гнійно-деструктив­ного вогнища у вусі. Ці операції мають на меті запобігти виникненню отогенних ускладнень.

2. Слухопокращуючі операції, які переслідують ціль покращити слух. Тимпанопластика — це хірургічне відновлення зруйнованої пато­логічним процесом звукопровідної системи середнього вуха з метою поліпшення слухової функції.

16. Ускладнення хронічного гнійного середнього отиту. Лікування. Профілактика

Профілактика . Кращою мірою є повне лікування гострого отиту. Для попередження інфікування середнього вуха через зовнішній слуховий прохід хворим, які мають стійку перфорацію барабанної перетинки, слід при купанні і миття голови закривати вухо ватою, змоченою вазеліновим або іншим маслом. Отвір, що утворилося в результаті прориву барабанної перетинки, можна ліквідувати обережним припіканням його країв трихлороцтової кислотою або за допомогою пластичної операції.

Ускладнення. При хронічних гнійних середніх отитах можливі внутрішньочерепні ускладнення. Такі ускладнення можуть розвиватися і при гострих середніх отитах. При внутрішньочерепних ускладненнях необхідно термінове хірургічне лікування вуха з метою санації вогнища. Без операції, часто гине, незважаючи на активну антибактеріальну та іншу терапію.

При хронічному гнійному мезотимпаніті запальний процес може розповсюджуватись на слизову печери та пневматичні комірки сосковидного відростка. Розвивається хронічний мастоїдит, який проявляється стійкою ото реєю.

Розвиток ускладнень при епітимпаніті: лабіринтит, неврит лицевого нерву, сепсис, внутрішньочерепні ускладнення.

Лабіринтит - При хронічному гнійному середньому отиті з ураженням кістки (епітимпаніті) показано хірургічне розкриття первинного вогнища у вусі з ретельним пошуком ділянки фістули в ділянці півколових каналів та на медіальній стінці барабанної порожнини. При обмеженому лабіринтиті після елімінації гнійного вогнища виконують пластику фістули аутокістковим фрагментом та фасціальним трансплантатом.

Неврит лицевого нерва - оперативні втручання при паралічах лицевого нерва ділять на такі групи:1. Відновлення функції лицьового нерва (декомпресія, невроліз, зшивання ушкодженого лицьового нерва і пластика вільним трансплантатом).2. «Пожвавлення» функції мімічних м’язів операціями на симпатичної нервової системи.3. Реіннервації мімічних м’язів зшиванням лицьового нерва з іншими руховими нервами (під’язичний, додатковий, діафрагмальний).