Розділ 3. Трудовий договір на сезонну роботу

3.1. Поняття сезонної роботи

Щодо сезонних і надомних робіт у КЗпП та інших нормативних документах з оплати праці сказано значно менше того, що було б потрібно. Наприклад, у КЗпП про сезонні роботи згадується тільки один раз і то побічно, а про надомну працю й зовсім нічого не згадується.

Цікаво, що один з основних, що діє на даний момент, нормативних документів, цілком присвячений сезонним роботам, датується ще 1974 р. Мова йде про Указ № 310, затверджений ще Президією Верховної Ради СРСР.

Перш ніж ми перейдемо до докладного розгляду порядку прийняття на роботу сезонних робітників, визначеному в Указі № 310, хотілося б зазначити, що трудові договори, укладені із сезонними робітниками на певний період часу (на один сезон або менше), так само, як і трудові договори з тимчасовими працівниками (у тому числі на сезонні роботи), класифікуються як строкові трудові договори. Саме з цієї причини в умовах прийняття, оплати праці та здійснення інших виплат, звільнення і т.д. таких категорій працівників багато спільного. Багато спільного, але, проте, є й істотні відмінності (далі ви зможете в цьому переконатися). Тому не можна забувати про те, що у випадку оформлення трудового договору з тимчасовим працівником на виконання ним сезонної роботи, такий працівник класифікується як тимчасовий і на нього поширюється дія законодавства про тимчасових працівників.

Необхідно розуміти, що сезонні роботи може виконувати не тільки сезонний або тимчасовий працівник, але й постійний працівник, що у міжсезоння може виконувати, відповідно до умов трудового договору, яку-небудь іншу роботу. Таким чином, сезонними вважаються робітники, які прийняті за трудовим договором для виконання тільки сезонних робіт (але не тимчасові або постійні працівники, що виконують сезонні роботи) і на строк, що не перевищує шість місяців [13].

А розгляд порядку прийняття на роботу сезонних робітників почнемо з визначення сезонних робіт:

Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.

Відносно строку трудового договору із сезонним працівником питань, як правило, не виникає. А от щодо того, які роботи можуть вважатися сезонними, питання виникали доти, поки їхній перелік не був чітко визначений ПКМУ № 278.

Порядок прийняття на роботу сезонних працівників нічим принципово не відрізняється від порядку прийняття працівників, які працюють на підприємстві як за основним місцем роботи. Щоб не було непорозумінь із сезонним працівником при укладанні з ним трудового договору в письмовій формі необхідно обов'язково вказувати те, що він приймається саме як сезонний працівник [13], а якщо договір укладається в усній формі, то в наказі про прийняття його на роботу необхідно обов'язково вказати, що даний працівник приймається як сезонний (а не просто вказувати дати, з якої та по яку він приймається на роботу.

На сезонних працівників поширюються всі норми трудового законодавства з деякими особливостями, які визначені в Указі № 310, а саме:

1. трудовий договір із сезонним працівником не повинен перевищувати тривалості сезону;

2. до сезонних працівників не можна застосовувати порядок прийняття на роботу з іспитовим терміном;

3. сезонним працівникам за весь відпрацьований на підприємстві в даній якості, час не надається відпустка та не нараховуються ні відпускні, ні компенсація за невикористану відпустку;

4. сезонний працівник або службовець має право розірвати трудовий договір зі своєї ініціативи, повідомивши про це роботодавця (адміністрацію підприємства) у письмовій формі всього за три дні до передбачуваної дати звільнення;

5. роботодавець (адміністрація підприємства) має право розірвати трудовий договір із сезонним працівником або службовцем не тільки на підставі загальних норм, визначених трудовим законодавством, але й у випадку:

а) призупинення роботи на підприємстві, установі або організації з вироб­ничої причини на строк більше двох тижнів або скорочення обсягу роботи на них;

б) відсутність на робочому місці сезонного працівника безупинно протягом місяця через його тимчасову непрацездатність.

Незважаючи на те, що в Указі № 310 нічого про це не сказано, але, проте, одне правило, визначене для тимчасових працівників, поширює свою дію на сезонних робітників, а саме, якщо по закінченні трудового договору із сезонним працівником він продовжує працювати (допущений адміністрацією підприємства до роботи) і жодна зі сторін, ні адміністрація підприємства, ні тимчасовий працівник, не виявляють бажання розірвати трудові відносини, то даний працівник зі статусу сезонного працівника переходить у статус постійного (основного) 3. При цьому працівник, що раніше вважався сезонним, вважається постійним (основним) працівником підприємства з дня початку дії трудового договору про прийняття його на сезонну роботу, протягом або по закінченні якого він набув статусу постійного (основного) працівника (або перейшов у цей статус). Це, в свою чергу, спричиняє одержання працівником з тієї самої дати (з першого дня початку дії трудового договору про прийняття його на сезонну роботу), права на відпустку та, відповідно, на нарахування йому відпускних (коли він йде у від­пустку) або компенсації за невикористану відпустку (у випадку його звільнення).