- •Зм-1. Вступ до фізіології.
- •Зм-2. Фізіологія збудливих тканин.
- •4. Зміни збудливості тканин під час виникнення збудження.
- •5. Функціональна рухливість (лабільність, міра лабільності).
- •6. Біоелектричні явища в організмі тварин.
- •7. Мембранний потенціал і потенціал дії.
- •8. Теорії виникнення біострумів у тканинах тварин.
- •9. Вчення м. Є. Введенського про парабіоз.
- •10. Особливості будови скелетних і гладеньких м’язів тварин.
- •11. Властивості скелетних м’язів тварин.
- •12. Механізм м’язового скорочення в організмі тварин.
- •13. Види скорочення м’язів у тварин.
- •14. Робота і втома м’язів у тварин.
- •15. Функціональні особливості гладких м’язів тварин.
- •16. Особливості будови і властивості нервових волокон тварин.
- •17. Особливості проведення збудження нервовими волокнами тварин.
- •18. Вплив постійного струму на живі тканини. Полярний закон. Фізіологічний електротон.
- •Зм-3. Фізіологія центральної нервової системи.
- •1. Функції цнс в організмі тварин.
- •2. Еволюція цнс. Типи будови нервової системи у тварин.
- •3. Нейронна теорія будови цнс. Нейрон як структурна одиниця цнс.
- •4. Синапси, їх класифікація і властивості. Синпаси цнс тварин.
- •5. Рефлекс функціональна одиниця цнс тварин. Класифікація рефлексів.
- •6. Рефлекторна дуга її основні елементи та функції.
- •7. Нервові центри і їх властивості.
- •8. Зворотня аферентація.
- •9. Особливості будови і функцій спинного мозку тварин.
- •10. Центри і провідні шляхи спинного мозку тварин.
- •11. Особливості будови і функцій довгастого мозку.
- •12. Особливості будови і функцій варолієвого моста заднього мозку.
- •13. Особливості будови і функцій середнього мозку.
- •14. Особливості будови і функцій мозочка.
- •15. Особливості будови і функцій проміжного мозку.
- •16. Особливості будови і функцій гіпоталамусу проміжного мозку.
- •17. Функції підкоркових ядер головного мозку.
- •18. Ретикулярна формація головного мозку, її функції.
- •19. Лімбічна система головного мозку та її функції.
- •20. Особливості будови і функцій автономної (вегетативної) нервової системи тварин.
Зм-2. Фізіологія збудливих тканин.
Загальні властивості збудливих тканин – подразливість, збудливість, збудження і гальмування.
Організм тварини має клітинну будову у процесі ембріонального розвитку клітини спеціалізуються на виконання певних функцій. Ці тканини, органи і організм в цілому здатні збуджуватися під впливом подразників.
Подразливість – властивість реагувати на вплив факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Подразливість властива всім клітинам і тканинам.
Подразнення – це вплив на клітини, тканини і організм в цілому факторів зовнішнього і внутрішнього середовища під впливом яких в них виникає збудливість.
Збудливість – це властивість організму відповідати на дію подразника. Під впливом дії подразника в клітинах виникає збудження.
Збудження – це діяльний стан тканин на дію подразника.
Активним процесом протилежним до збудження є гальмування. Гальмування – це такий стан коли діяльність клітин, тканин, органів, організму послаблюється або повністю припиняється.
Поняття про подразник. Класифікація подразників.
Подразник – це агент (чинник) навколишнього середовища який при дії на рецептор клітини здатний викликати збудження.
Класифікація подразників:
В залежності від середовища:
зовнішні – це такі які діють із навколишнього середовища
внутрішні – це чинники які утворюються в організмі і здатні викликати збудження
За природою:
фізичні
хімічні
біологічні
За біологічним значенням:
адекватні – це такі до сприйняття яких рецептори клітин пристосувалися під час еволюції
неадекватні – це такі подразники до сприйняття який не мають пристосування рецептори клітини.
За силою:
порогові – це такі подразники такої сили які здатні викликати мінімальну силу збудження
допорогові – це такі подразники сила яких менша за порогові
зверхпорогові - сила яких є більша від порогових
максимальний подразник – це такий який при дії викликає максимальний ефект збудження.
Характеристика збудливості тканин та умови виникнення збудження.
Збудження – складна біологічна реакція у відповідь на дію подразників. Збудження характеризується специфічними і неспецифічними ознаками. Специфічною ознакою для м’язових тканин є їх скорочення. Для залоз спицифічною ознакою є утворення залоз. Крім специфічних ознак збудження у всіх клітинах, тканинах під час дії подразника виникають однотипні однотипні ознаки збудження: підвищення обміну речовин, посилення використання кисню.
Для проходження збудливості тканини у збудження необхідні 3 основні умови дії подразника:
Сила подразнення
Час його дії
Швидкість нароитстання сили діючого подразника
4. Зміни збудливості тканин під час виникнення збудження.
При виникненні збудження зміна збудливості проходить у 5 фаз:
Фаза незначного підвищення збудливості
Фаза абсолютної рефрактерності
Фаза відносної рефрактерності
Фаза екзальтації
Фаза субнормальності
Зразу після нанесення подразника спостерігається короткотривале незначне місцеве підвищення збудливості. В подальшому перша фаза збудливості переходить у другу фазу, в цей час у клітинах, тканинах наступає різке зниження збудливості. Після другої фази збудливість клітин, тканин поступово відновлюється, у цій фазі сильні подразники здатні викликати нове збудження у клітинх і тканинах. Після фази відносної рефрактерності настає фаза підвищеної збудливості яка називається фаза екзальтації. Дія подразника на збудливі клітини під час екзальтації здатні викликати нове збудження при чому нове збудження матиме сильнішу дію ніж попередній. Після фази екзальтації настає фаза субнормальності, під час якої збудливість дещо знижується по відношенню до вихідного рівня.