Західноєвропейська педагогіка кінця XVIII – першої половини хіх ст.

Мета: познайомити з життям та педагогічною діяльністю педагогів-філантропістів Й.Базедова та Х.Зальцмана, з ідеєю гармонійного виховання Й.Г.Песталоцц та його теорією елементарної освіти.

Професійна спрямованість: формування здатності аналізувати матеріал, а також сприяє розширенню знань студентів стосовно реалізації різних методик навчання у початковій школі

Ключові слова: просвітництво, філантропісти, асесори, педагогічний такт, натуралістичний, емпіричний, історичний інтерес, асоціація, всесвітня асоціація, соцієтарне суспільст­во.

Методи: пояснення, розповідь, дискусія, метод історичного аналізу, використання опорних блок-схем.

План лекції.

1. Освітні ідей німецьких педагогів-філантропістів Й.Базедова та Х.Зальцмана.

2. Життя та педагогічна діяльність Й.Г.Песталоцці.

3. Методика навчання у початковій школі Й.Г.Песталоцці.

Питання для самостійного опрацювання.

1. Випишіть з твору Й.Г.Песталоцці «Як Гертруда …» (лист 2, 6) основні принципи виховання та природжені здібності дитини, на основі яких здійснюється виховний процес.

2. Випишіть з твору Й.Г.Песталоцці «Як Гертруда …» (лист 7, 8) рекомендації щодо навчання дітей читанню, письму, арифметиці тощо.

3. Порівняльний аналіз змісту і методики навчання И.Песталоцці, А.Дістервега, Й.Гербарта.

4. Як розуміють релігію И.Песталоцці у сучасній педагогіці?

5. 2. Чи простежується зв'язок між Ідеєю гармонійного вихо­вання И.Песталоцці і сучасним завданням виховання школярів?

Питання для самоконтролю.

1. Назвіть представників філантропізму.

2. В яких закладах було реалізовано ідеї філантропістів?

3. Ідеї філантропістів стосовно покращання морального виховання дітей.

4. Ідеї філантропістів стосовно покращання розумового виховання дітей.

5. У чому сутність ідеї елементарного навчання у творчості Й.Г.Песталоцці.

6. Методика навчання математики у творчості Й.Г.Песталоцці.

7. Методика навчання читанню і письму у творчості Й.Г.Песталоцці.

8. Методика навчання малюванню і вимірюванню у творчості Й.Г.Песталоцці.

Література:

1. Песталоцці И.Г. Вибрані педагогічні твори. В 3-х т. - М., 1961.

2. Дістервег Ф.А. Вибрані педагогічні твори. - М., 1956.

3. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. - Тернопіль, 1996.

4. Історія педагогіки / За ред. М.С.Гриценка. - К., 1973.

5. Нариси з історії педагогіки /За ред М,А.Константинова. — М.,1952.

6. Історія педагогіки /За ред. М.В.Левківскього, О.А.Дубасенюк/ - Житомир, 1999.

7. Сбруєва А. А., Рисіна М. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: СумДПУ, 2000.

№1.

На кінець XVIII ст. в Німеччині з'явилась ціла когорта так званих •«нових вихователів», які намагались на практиці здійснити «революцію в педагогіці». З їх числа виділялись представники педагогічної течії, яку називали філантропізмом (від грецького рhiles— «люблю» і аnthropos — «людина»).

Основний принцип, на якому будувалась філантропічна педагогіка, може бути сформульований так: «Природа!Школа! Життя

Засновником педагогічної течії філантропізму справедливо вважають Іоганна Бернарда Базедова (1724-1790).

Мета виховання — розвинути людину, підготувати дитину до корисного для суспільства патріотичного і щасливого життя.

Однією з характерних рис педагогіки філантропізму було гармонійне поєднання розумового і фізичного розвитку дитини. Філантропісти справедливо вважали, що зміцнення фізичних сил дітей сприяє їх розумовому розвиткові.

Розумова освіта:

1) було поставлено проблему вдосконалення змісту освіти: філантропісти пропонували розвивати розум дітей шляхом вивчення тих учбових предметів, що мають важливе практичне значення для життя всього суспільства: математики, практичної логіки, основ природного права, законів...

2) запропонували раціональні методи викладання, спрямовані на активну і свідому роботу всіх учнів (на заміну зубрінню, догматизму);

3. впровадження в основу навчання елементів наочності, яку багато хто з філантропістів розумів як вивчення речей у натурі; тільки при неможливості показати предмети в натурі Базедов рекомендував користуватися ілюстраціями;

4. філантропісти підняли проблему матеріального обладнання шкіл, без якого неможливо було кардинально покращити постановку навчання. Вони вважали, що школи повинні бути забезпечені «колекціями витворів природи і мистецтва, інструментами, машинами, моделями, картами, кресленнями тощо» (Штуве);

5. введення в початкове навчання елементів гри. Гра повинна полегшувати дитині засвоєння системи знань, роблячи саме навчання привабливим, Алу неприпустимо відвертти дітей від серйозної праці.

Новим і прогресивним в педагогіці філантропізму була велика увага до питань фізичного виховання. Філантропісти вважали, що всебічне фізичне виховання повинно проводитись з раннього дитинства в таких напрямках:

а) виховання елементарних правил гігієни (режим харчування, сон, повітряні і водні процедури тощо). Так, Зальцман вважав, що здоров'я людського тіла залежить значною мірою від характеру їжі, а тому рекомендував давати дітям тільки просту, але ситну їжу — молочні продукти, хліб, овочі і фрукти. Він категорично виступав проти будь-яких тістечок, тортів тощо. Для фізичного здоров'я дітей слід забезпечити їм щоденне достатнє перебування на повітрі, а також сон в добре провітреному приміщенні;

б) використання фізичних вправ, заснованих на природних рухах людини. Зальцман включав сюди біг, стрибки, ходьбу по колоді, рухливі ігри, їзду верхи і танці. Базедов доповнював цей перелік боротьбою, вважаючи, що знання прийомів боротьби є корисним для кожної людини як засіб самооборони, а також як важливий засіб розвитку всіх м'язів людського тіла;

в) рухливі ігри спеціального призначення. Базедовим були передбачені спеціальні ігри для розвитку спритності, пам'яті, уваги дітей, для вироблення у них певних навичок;

г) запровадження викладання гімнастики, де філантропісти виступили піонерами.

Говорячи про підготовку молоді до корисної діяльності, філантропісти не могли обійти питання трудового виховання і навчання. З метою піднесення ефективності трудового гарту вихованців вони рекомендували:

а) змалку формувати працелюбність і старанність, позитивне ставлення до трудової діяльності. Базедов вважав помилкою, коли дорослі в присутності дітей після закінчення якоїсь роботи кажуть: «Богу дякувати, закінчили». Треба говорити: «Добре, що вже можна взятися за нову справу»;

б) привчати дітей до ручної праці з ранніх років (робота вдома узимку, в саду і на городі влітку);

в) залучення дітей до виготовлення найпростіших іграшок

г) впровадження праці як навчального предмету в школу.

№ 2.

Народився Йоганн Генріх Песталоцці 1746 р. в м.Цюріху (Швейцарія) в родині лікаря. Батько його помер коли хлопчикові було п'ять років. Песталоцці з ранніх років були властиві велика доброта, чуйність, готовність прийти на допомогу, надмірна мрійливість і цілий ряд жіночих рис, що стало результатом надмірної любові і турботливості з боку матері.

У 1754 р. вступає до середньої латинської школи, після закінчення до гуманітарного колегіуму, та у 1763 р. до вищої цюріхської школи — Колегіум Каролінум.

у 1774 р. Песталоцці відкриває у Нейгофі “Установу для бідних», заклад, що мав на меті дати дітям елементарну підготовку до праці і належне виховання. Центром всього шкільного життя вважалась продуктивна праця в поєднанні з необхідним розумовим, моральним та фізичним вихованням. В сутності Песталоцці організував першу промислову школу для бідних.

Матеріальні збитки, неможливість погашення позики, змусили Песталоцці взятися за перо. З 1781 п 1787 рр. виходить чотири частини твору “Лінгард і Гертруда”. Успіх книги не тільки повернув Песталоцці в коло його друзів, але й значно розширив його духовні зв'язки. Слава Песталоцці як письменника-демократа стала поширюватись і за межами Швейцарії.

У 1798 р. в Швейцарії стався буржуазний переворот. Біля влади опинилися ті люди, з якими у Песталоцці була не лише спільність політичних поглядів, але й старі політичні зв'язки. На пропозицію уряду він відкриває в м.Станц «Притулок для сиріт». Суспільна потреба в такому закладі (громадянська війна і переворот) і достатнє матеріальне забезпечення коштом держави — все це відкрило для Песталоцці певні перспективи. Песталоцці вдалось в короткі строки згуртувати своїх вихованців в одну велику сім'ю, в якій він виконував роль -турботливого батька. Що ж нового в педагогічному відношенні дав для Песталоццї цей другий досвід його життя?

Восени 1800 р. Песталоцці відновив педагогічну діяльність в Бургдорфі, створивши Бургдорфський інститут — середню школу з інтернатом, яка служила базою для підготовки вчителів. У цей період розробляються теорія елементарної освіти, теорія розвиваючого навчання, психологічні основи навчання, методика початкового навчання тощо. У 1801 р. виходить найсистематичніша праця Песталоцці -«Як Гертруда вчить своїх дітей”.

У 1804 р. при новій зміні політичної ситуації, коли інституту було відмовлено в оренді приміщення, Песталоцці разом з усім колективом учителів і учнів вимушений був перебратися в м.Івердон, де інститут функціонував до 1825 року, набувши визнання в Європі, ставши міжнародним (тут вчились представники Німеччини, Франції, Англії, Італії, Іспанії, Росії тощо).

Помер Песталоцці 17 лютого 1827 р. на 82-му році.

Мета виховання, за Песталоцці, полягає в тому, щоб розвинути всі природні сили і здібності людини, причому цей розвиток має бути різностороннім і гармонійним.

У своєму прагненні психологізувати навчання Песталоцці робить значний крок вперед розробкою свого, як він його називає, «методу» — теорії елементарної освіти. Свою теорію освіти він називає елементарною з таких причин:

1. розвиваючи розумові, фізичні, моральні сили дитини вихователь повинен завжди виходити від початків освіти, від її найпростіших елементів і поступово, від сходинки до сходинки, вести дитину вперед до більш складного;

2. Песталоцці намагався створити таку просту теорію навчання, такий метод, яким могла б користуватися будь-яка сільська жінка при навчанні своїх дітей;

3) освіта, на думку Песталоцці, може досягти мети лише тоді, коли вона розчленована на найпростіші елементи, на основі яких в учня створюються яскраві уявлення про оточуючі предмети. Поділ процесу навчання на елементи і становить суть елементарного навчання.

Песталоцці поділяє елементарну освіту людей на частини: _

/. Елеметарна інтелектуальна (розумова) освіта.

2. Моральна елементарна освіта.

3. Фізична елементарна освіта.

При цьому Песталоцці постійно підкреслював, що всі ці три сторони елементарної освіти, необхідно здійснювати в тісному зв'язку і взаємодії. Червоною ниткою через всі твори педагога проходить думка про те, що розвиток «розуму, серця і руки» повинен здійснюватись в нерозривній єдності.