Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекции / лекции / лек 6.doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
70.14 Кб
Скачать

Західноєвропейська педагогіка кінця XVIII – першої половини хіх ст.

Мета: познайомити з життям та педагогічною діяльністю Й.Гербарта, Ф.Дістервега, з особливостями виховання людей різних вікових категорій у творчій спадщині Р.Оуена.

Професійна спрямованість: формування здатності аналізувати матеріал, а також сприяє розширенню знань студентів стосовно реалізації різних методик навчання у початковій школі

Ключові слова: виховуюче навчання, культуровідповідний та загальнолюдський характер виховання.

Методи: пояснення, розповідь, дискусія, метод історичного аналізу, використання опорних блок-схем.

План лекції.

  1. Педагогічні погляди Й.Гербарта.

  2. Дидактика Ф.Дістервега.

  3. Р.Оуен про формування особистості.

Питання для самостійного опрацювання.

        1. У чому є зв'язок між метою виховання Й.ДІстервега і такою в Україні?

        2. Обгрунтуйте сутність авторитаризму виховання у Й.Гербарта.

        3. Порівняльний аналіз змісту і методики навчання И.Песталоцці, А.Дістервега, Й.Гербарта.

        4. Ідея поєднання навчання з працею Р. Оуена.

        5. Основні етапи навчального процесу (Й.Дістервега і сучасної дидактики).

Питання для самоконтролю.

  1. Як називається основний педагогічний твір А.Дістервега? Яким проблемам педагогіки він присвячений?

  2. Послідовником якого видатного педагога є А.Дістервег?

  3. Які основні риси світогляду А.Дістервега?

  4. Яким, згідно вчення А.Дістервега, повинно бути співвідношення національного і загальнолюдського у вихованні?

  5. Яким чином Дістервег сформулював мету виховання?

  6. Який зміст вкладає Дістервег у поняття “гармонійний розвиток“?

  7. Як пояснює Дістервег природу людських задатків?

  8. Як Дістервег пояснює роль виховання у розвитку людських задатків?

  9. Які ступені у розвитку дітей виділяє Дістервег? Чим вони характеризуються?

  10. Які педагогічні принципи, на думку Дістервега, є необхідними для правильно організованого виховання? Як він пояснював їх суть?

  11. Чому принцип природовідповідності Дістервег вважає вищим началом, а принцип культуровідповідності ставить на друге місце?

  12. Якому напрямку освіти – формальному чи матеріальному – надавав перевагу Дістервег? Яке дидактичне вчення у цьому зв’язку він розвинув?

  13. Які дидактичні принципи розглядав Дістервег? Де і як він їх пояснював?

  14. Які основні групи дидактичних правил розглядає Дістервег у своїй праці “Посібник для освіти німецьких учителів”?

  15. Яким чином Дістервег обґрунтовує у “Посібнику для освіти німецьких учителів” розвиваючий метод навчання?

  16. Яку роль у справі навчання і виховання підростаючого покоління Дістервег відводить особі вчителя?

Література:

1. Песталоцці И.Г. Вибрані педагогічні твори. В 3-х т. - М., 1961.

2. Дістервег Ф.А. Вибрані педагогічні твори. - М., 1956.

3. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. - Тернопіль, 1996.

4. Історія педагогіки / За ред. М.С.Гриценка. - К., 1973.

5. Нариси з історії педагогіки /За ред М,А.Константинова. — М.,1952.

6. Історія педагогіки /За ред. М.В.Левківскього, О.А.Дубасенюк/ - Житомир, 1999.

7. Сбруєва А. А., Рисіна М. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: СумДПУ, 2000.

1.

Іоганн Фрідріх Гербарт (1776-1841) — послідовник Песталоцці. Написав ряд праць: “Загальна педагогіка, виведена з цілей виховання» (1806), «Загальна практична філософія» (1808), “Підручник психології».

Гербарт вважав, що мета виховання полягає у формуванні доброчесних людей. Розглядаючи цю мету як вічну і незмінну, він мав на увазі виховувати людей, що вміють пристосовуватись до існуючого суспільно-політичного ладу і підкорятись йому.

Процес виховання у Гербарта складається з трьох складових частин: а) виховуюче навчання; б) керування; в) моральне виховання. Він вводить в педагогіку термін «виховуюче навчання», заявляючи, що освіта нероздільна з вихованням, немає окремого, самостійного виховання і окремого такого ж самостійного навча­ння, а є один складний процес — виховання навчання.

1. Виховуюче навчання.

Навчання, на думку Гербарта, повинно ґрунтуватись на багатосторонності інтересів. Він виділяє натуралістичний інтерес та історичний.

Взагалі, педагогіку Гербарта по праву називають педагогікою інтересу. Говорячи про те, як збудити і підтримати в учнях інтерес до навчального матеріалу, він вказував: що вивчається із задоволенням — вивчається швидко і грунтовно засвоюється.

Гербарт розробив теорію ступенів навчання, що була широко відомою серед педагогів усіх країн. Розкладаючи інтерес на складові частини, Гербарт виділяє такі ступені інтересу: враження, очікування, вимога, дія.

Гербарт розробив теорію видів навчання: описового, аналітичного і синтетичного.

2. Керування має своїм завданням зовнішнє дисциплінування учнів, привчання їх до порядку. Дитина, на думку Гербарта, проявляє «дику пустотливість», що кидає її в різні сторони, вона порушує встановлені в школі порядки, проявляє свою недисциплінованість. «Щоб забезпечити можливість навчання та морального виховання дітей, треба приборкати цю їх дикість». Уся система керування дітьми зводиться до придушення їх самостійності, ініціативи і діяльності.

Моральне виховання, за Гербартом, пов'язане з навчанням. Метою морального виховання є виховання характеру. Це виховання повинне прагнути зробити пануючими у вихованця п'ять моральних ідей, які начебто охоплюють всю етику:

- це ідея внутрішньої свободи, що робить людину цілісною, без душевного розладу, усуває внутрішню боротьбу між судженнями і вчинками;

- ідея вдосконалення, яка поєднує силу і енергію волі та забезпе­чує «внутрішню гармонію» людини, повноту життя, вимагає на­стирливості, організованості;

- ідея приязні, яка сприяє погодженості волі однієї людини з волею інших, вона зумовлює відсутність будь-яких соціальних конфліктів. Але в житті все-таки зустрічаються конфлікти;

- ідея права, яка має вирішальне значення в розв'язуванні конфліктів між волею людей, регулює ці конфлікти. Якщо конфлікт між людьми все-таки виник, то починає діяти наступна ідея —

- ідея справедливості, якою треба керуватися, визначаючи нагороду тому, хто зробив добру послугу суспільству, або покарання тому, хто порушив закони і правила.

4.

Фрідріх Вільгельм Адольф Дістервег (1790-1866) послідовник Песталоцці.

Ще за життя його назвали «учителем німецьких вчителів». Дістервег написав до 400 статей і заміток з педагогіки, 50 книг, підручників, посібників для вчителів.

Метою будь-якого виховання є загальний розвиток людини.

Перед педагогікою Дістервег ставить три завдання:

1) формувати особистість згідно з її природних особливостей; 2) враховувати своєрідність тієї нації, до якої належить індивідуум; 3) виховати його відповідно до загальнолюдських цілей.

В основу своєї педагогіки Дістервег поклав такі три принципи:

а) природовідповідність;

б) культуровідповідність;

в) самодіяльність.

Велике місце у своїй педагогічній системі Дістервег відводить дидактиці. Виходячи зі свого розуміння процесу виховання як збудження задатків дитини, Дістервег створює дидактику розвиваючого навчання, яку виклав у вигляді 33 законів і правил навчання у «Посібнику для освіти німецьких вчителів».

Розглядаючи дидактику, Дістервег не міг обійти проблеми дидактичних принципів. Ці правила були у свій час сформульовані ще Коменським, але Дістервег дав їм глибше психологічне обгрунтування, відповідно до свого розуміння природовідповідності.

Основою природовідповідного навчання він вважав 1) наочність. Дістерверг пропонує йти від предметів і конкретних уявлень про них до слів, які самі собою не можуть передати зміст предмету, якщо він раніше не був знайомий дітям.

Досить ретельно обґрунтовує Дістервег принцип 2)послідовності та систематичності в навчанні, який знаходить у нього конкретний вираз в правилах:

  1. від близького до далекого;

  2. від простого до складного;

  3. від легшого до важчого;

  4. від відомого до невідомого.

Велике значення Дістервег надає 3) свідомому засвоєнню знань.

Наступний дидактичний принцип — принцип 5) ґрунтовності засвоєння знань — Дістервег пов'язує із систематичним викладом предмету та свідомим вивченням матеріалу. В зв'язку з цим він виступав проти перевантаження дітей матеріалом, який вони не в змозі опанувати.

Велике значення в Дістервег надавав вчителеві.

Серед основних вимог до вчителя у Дістервега слід виділити такі:

/. Постійна потреба пізнання, вдосконалення, що має наслідком перманентну самоосвіту і самовиховання. «Вчитель лише до тих пір здатний виховувати і навчати, доки сам працює над своїм вихованням і освітою»2.

2. Широка загальна освіта, глибоке знання педагогіки, психології і методики викладання. Це забезпечує вільне володіння предметом, знання духовної і фізичної природи людини, законів її природного розвитку, її індивідуальних і вікових особливостей, що дає змогу навчати, викладати і виховувати природовідповідно.

  1. Дидактична сила, що полягає у сильній волі і твердому характері вчителя, забезпечує істинне навчання, благотворно впливає на формування характеру своїх учнів. Учні у такого вчителя наділені умінням володіти собою, рішучістю, наполегливістю, цілеспрямованістю

  2. Любов до дітей, до викладання. Ця риса залежить від природної схильності до педагогічної діяльності.

  3. Потреба у спілкуванні з колегами по школі, общині, окрузі, провінції.

5.

Роберт Оуен (1771 – 1858) народився в сім'ї дрібного ремісника в Англії у 1771 році. Вся його шкільна освіта обмежилась початковою школою, яку він закінчив на восьмому році життя. У 1800 р. став на чолі Нью-Ленаркської фабрики з Шотландії, де серед робітників панувало пияцтво, злидні, розпуста, крадіжки. Впевнений, що людина є продукт обставин і виховання, він намагається поставити робітників у добрі умови життя, перевиховати нью-ленаркське населення, зробивши з цих розбещених і темних людей технічно навчених, що володіють добрими звичками і нахилами.

Заходи по перевихованню дорослого населення зводились до наступного:

—скорочення робочого дня до 10,5 год.;

- збільшена заробітна плата;

  • розв'язання квартирного питання;

  • організація розумного дозвілля;

  • усунення дитячої праці дітей до 10 років;

  • - поліпшення гігієнічних умов праці;

  • покращання харчування робітників;

  • боротьба з пияцтвом;

—створення на території фабрики «Нового інституту формування характеру». Останній пункт був, мабуть, найважливішим в реформах Оуена в Нью-Ленарку.

Створені ним школи, які він у 1816 р. об'єднав у одному приміщенні під назвою -«Новий інститут», справді сприяли вихованню і перевихованню характерів мешканців міста. Слава Нью-Ленарку і особливо нью-ленаркських шкіл набула широкого розповсюдження в Європі.

У своїй праці «Новий погляд на суспільство, або досліди про формування характеру» Оуен перераховує принципи, які лежали в основі його педагогічної доктрини в «Новому інституті».

1. Основним рушієм людських вчинків є прагнення до щастя. Засобом для досягнення цієї мети є знання.

2. Людина сама не творить свій характер, позитивні і негативні сторони її характеру є ні її заслугою, ні її виною. «Знаючи, що людина сама не творить свого характеру, — пише Оуен, — ми не будемо на неї сердитись за її погані вчинки, не будемо до неї відчувати ніяких неприємних почуттів, а, навпаки, будемо жалкувати її, будемо прагнути їй допомогти».

Отже, Р.Оуен твердив, що характер людини формується зовнішніми обставинами, він створюється незалежно від особистості.

Велике місце у формуванні характеру відводиться в системі Оуена вихованню.

5

Соседние файлы в папке лекции