Грабовой_теор-метод_засади2

2

УДК 371.3:378.147:54 ББК74.265.7(4укр)

Г 75

Рецензенти:

Буринська Н. М. – доктор педагогічних наук, професор, головний науковий співробітник лабораторії хімічної і біологічної освіти Інституту педагогіки НАПН України; Білик Л. І. – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри

загальної екології, педагогіки та психології Черкаського державного технологічного університету; Мінаєв Б. П. – доктор хімічних наук, професор, Заслужений діяч науки і

техніки України, завідувач кафедри якості, стандартизації та органічної хімії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Грабовий А. К.

Г 75 Теоретико-методичні засади навчального хімічного експерименту в загальноосвітніх навчальних закладах / Монографія. – Черкаси: ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2012. – 376 с.

ISBN 978-966-353-246-2

У монографії висвітлено результати дослідження автора, що стосуються теоретичних і методичних засад навчального хімічного експерименту у загальноосвітніх навчальних закладах. Подано аналіз проблеми в історичному аспекті та з погляду вітчизняного і зарубіжного досвіду. Викладено концептуальні підходи щодо оновлення змісту, методики організації та проведення хімічного експерименту у загальноосвітніх навчальних закладах. Розкрито методику підготовки майбутніх учителів до організації та проведення хімічного експерименту у загальноосвітніх навчальних закладах.

Призначається науковим співробітникам, викладачам і студентам вищих навчальних закладів, учителям, методистам, аспірантам.

Рекомендовано до друку Вченою радою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

(протокол №3 від 31 січня 2012 р.)

4.7.Методика підготовки майбутніх учителів до організації та проведення хімічного експерименту у загальноосвітніх

4.7.1.Експериментально-методичні компетенції майбутніх учителів щодо організації та проведення хімічного

4.7.2.Модульне навчання та рейтинговий контроль навчальних досягнень студентів як чинники формування

4.7.3.Методика формування експериментально-методичних компетенцій майбутніх учителів щодо організації та

5.2.Результати дослідно-експериментальної перевірки ефективності оновленої методики хімічного експерименту в

5.3.Результати дослідно-експериментальної перевірки ефективності методики підготовки майбутніх учителів хімії

7

ВСТУП

Актуальність теми. Провідні принципи нової державної політики в галузі освіти закріплено в Державній національній програмі «Освіта»: Україна ХХІ століття [160], Законі України «Про загальну середню освіту» [172]. Ці нормативні документи утверджують необхідність зміни пріоритетів школи,

переорієнтації її цілей і завдань, заміну унітарної моделі школи на диференційовану, варіативну, особистісно орієнтовану освіту. Це певною мірою стосується і шкільної хімічної освіти.

Хімія як навчальний предмет посідає одне з провідних місць у розв’язанні комплексних завдань навчання, виховання і розвитку підростаючого покоління.

Вона сприяє формуванню у молоді сучасних уявлень про навколишній світ,

формує і розвиває у школярів науковий стиль мислення, розкриває тісний зв’язок науки з життям.

Водночас, аналіз шкільної практики засвідчує, що сучасна вітчизняна школа в своєму розвитку зіткнулась з багатьма труднощами. Вони негативно вплинули на стан природничо-наукової освіти взагалі і хімічної зокрема.

Серед причин можна виокремити соціально-економічні, які сприяли порушенню взаємозв’язків суспільства, виробництва, науки і появі негативного явища «хемофобії». Окрім того, значно послабилась матеріальна база шкіл. Так, у

більшості шкіл хімічні кабінети не укомплектовано необхідними реактивами і матеріалами, хімічним посудом, приладами, моделями, навчальними таблицями,

технічними засобами та іншим обладнанням. Внаслідок цього у шкільній практиці спостерігається послаблення уваги вчителів до виконання практичної частини навчальної програми з хімії. На цьому тлі відбулося падіння престижу природничо-

наукової освіти, зниження інтересу й до вивчення хімії. Іншою причиною є негативні явища в самій системі освіти. Передусім – це поступове зменшення навчального часу, який відводиться на вивчення хімії за умови збереження того самого обсягу змісту, що спричинило стійке збільшення навчального навантаження школярів. Окрім того, змінюється системашкільної хімічної освіти.

8

Як наслідок, організація навчання хімії, так само, як і інших природничо-

наукових дисциплін, увійшла в суперечність з новою державною політикою в галузі освіти. Найважливішим чинником розв’язання даної суперечності,

безперечно, є поліпшення фінансового забезпечення шкіл. Іншим можливим чинником розв’язання суперечності є оптимальне поєднання методів пізнання в хімії – теоретичного та експериментального. На важливості і значимості методів наукового пізнання хімії наголошується в Державному стандарті базової і повної середньої освіти для хімічної компоненти галузі «Природознавство» [161].

Таким чином, навчальний процес з хімії має будуватися на практичній експериментальній основі та у поєднанні з теоретичним методом. При цьому,

незалежно від методу пізнання, покладеного в основу процесу навчання, шкільний хімічний експеримент має бути обов’язковим його елементом і одночасно невід’ємною складовою методики навчання хімії як наукової дисципліни.

З огляду на це, нагальною є потреба аналізу й узагальнення шкільної практики використання навчального хімічного експерименту та розробки його теоретико-методичних засад розвитку з урахуванням сучасних тенденцій модернізації освіти.

Проблема шкільного хімічного експерименту в методиці навчання хімії детально вивчена і знайшла своє відображення в працях провідних вчених методистів-хіміків: О. І. Астахова [14; 15], А. О. Бєлікова [28], Н. М. Буринської

[40-43, 45, 46], В. Н. Верховського [69-77], О. А. Грабецького [104; 105],

А. С. Дробоцького [165], Т. С. Назарової [244-246], К. Я. Парменова [257-259, 261], В. С. Полосіна [266-277], Л. О. Цвєткова [352; 353], І. Н. Черткова [360; 361], С. Г. Шаповаленка [363-365] та інших.

Проте дані дослідження стосуються радянського періоду розвитку шкільної хімічної світи, періоду знанняцентризму, авторитарної педагогіки. З

огляду на це, виникає необхідність переосмислення ролі навчального хімічного експерименту в умовах нової філософії освіти, яка звернена до людини, як найвищої цінності суспільства.

У новітній вітчизняній методиці навчання хімії процес становлення і розвитку методики і техніки навчального хімічного експерименту ще не був

9

предметом цілісного, системного дослідження. Розроблялися і розробляються

окремі питання, пов’язані з реалізацією факультативних курсів, спецкурсів

(О. М. Бабенко [21; 22], Т. І. Вороненко [82]), профільного навчання хімії

(О. О. Гиря [91], Ю. В. Ліцман [224]), організацією пізнавальної діяльності учнів з початковим рівнем навчальних досягнень (О. А. Блажко [31]),

підготовкою майбутніх вчителів хімії до позакласної роботи (Т. С. Іваха [187]).

У докторських дисертаціях з методики навчання хімії, захищених в незалежній Україні, навчальний хімічний експеримент розглядається опосередковано:

дослідження Л. П. Величко [64] щодо теорії і практики навчання органічної хімії у загальноосвітній школі, Н. Н. Чайченко [357] – в аспекті формування теоретичних знань учнів з хімії, О. Г. Ярошенко [378; 379] – щодо застосування групової форми навчальної діяльності школярів. Тому постала необхідність дослідити дану проблему.

З огляду на це наявною є суперечність між вимогами сьогодення

(парадигма освіти зорієнтована на підготовку творчої особистості, розгляд учня як активного суб’єкта навчально-виховного процесу) і реальною практикою використання навчального хімічного експерименту в загальноосвітніх навчальних закладах, станом її наукової розробки в методиці навчання хімії.

Необхідність розв’язання виявленої суперечності обумовлює актуальність

теми дослідження: «Теоретико-методичні засади навчального хімічного

експерименту в загальноосвітніх навчальних закладах».

Об’єкт дослідження – навчально-виховний процес з хімії в загальноосвітніх навчальних закладах в аспекті впливу методики навчального хімічного експерименту на рівень навчальних досягнень, пізнавальну діяльність учнів та експериментальних умінь, навичок учнів з хімії.

Предмет дослідження – значення, мета, завдання, зміст, методика,

техніка навчального хімічного експерименту як невід’ємні складові системи шкільної хімічної освіти.

Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні напрямів модернізації та оновлення методики і техніки навчального хімічного експерименту у загальноосвітніх навчальних закладах.

10

Для досягнення мети поставлено такі завдання дослідження:

1.Проаналізувати особливості навчального хімічного експерименту, його пізнавальне значення, функції, класифікацію, стан проблеми в загальноосвітніх навчальних закладах та впідготовці майбутніх учителів хімії.

2.Здійснити історичний аналіз і теоретичне узагальнення особливостей становлення, розвитку та модернізації навчального хімічного експерименту в загальноосвітніх навчальних закладах.

3.Проаналізувати чинну методику організації та проведення навчального хімічного експерименту.

4.Враховуючи особливості модернізації навчального хімічного експерименту,

розробити напрями оновлення змісту, методики і техніки навчального хімічного експерименту в загальноосвітніх навчальних закладах.

5.Виявити й встановити взаємозв’язки навчального хімічного експерименту з педагогічними технологіями та розробити класифікацію, перелік експериментальних предметних компетенцій з хімії для загальноосвітньої школи, визначити умови та етапи їх формування, критерії діагностики рівнів сформованості експериментальних предметних компетенцій з хімії у школярів.

6.Розробити оновлену методику організації та проведення навчального хімічного експерименту в загальноосвітніх навчальних закладах.

7.Розробити модель експериментально-методичних компетенцій майбутніх учителів щодо організації та проведення хімічного експерименту у загальноосвітніх навчальних закладах та визначити їх перелік.

8.Розробити методику підготовки майбутніх учителів хімії до організації та проведення хімічного експерименту у загальноосвітніх навчальних закладах, експериментально дослідити її ефективність.

9.Експериментально дослідити ефективність оновленої методики організації та проведення навчального хімічного експерименту.

10.Розробити методичні рекомендації, навчальні, навчально-методичні посібники для вчителів та студентів з техніки та методики навчального хімічного експерименту.