Визначення маршрутів

Визначення шляху, тобто послідовності транзитних вузлів та їх інтерфейсів, через які треба передавати дані, щоб доставити їх до адресата є складним завданням, особливо коли конфігурація мережі передбачає багато шляхів між взаємодіючими мережними інтерфейсами. Завдання визначення маршрутів полягає у виборі зі всієї цієї множини одного або кількох шляхів. І хоча в окремому випадку множина наявних і вибраних шляхів може збігатися, найчастіше вибір зупиняють на одному оптимальному за певним критерієм маршруті.

Критеріями вибору можуть бути:

• Номінальна пропускна здатність.

• Завантаженість каналів зв'язку.

• Затримки, що вносяться каналами.

• Кількість проміжних транзитних вузлів.

• Надійність каналів і транзитних вузлів.

Навіть у тому випадку, коли між кінцевими вузлами існує єдиний шлях, його визначення при складній топології мережі може бути нетривіальним завданням.

Маршрут може визначатися емпірично(«власноруч») адміністратором мережі, який з різних міркувань, аналізує топологію мережі і задає послідовність інтерфейсів, яку повинні пройти дані, щоб дістатися до одержувача. Серед спонукальних мотивів вибору того чи іншого шляху можуть бути: особливі вимоги до мережі з боку різних типів застосувань, припущення про пікові навантаження на певні канали мережі, міркування безпеки тощо.

Проте евристичний підхід до визначення маршрутів для великої мережі з складною топологією не підходить. В цьому випадку таке завдання вирішується найчастіше автоматично. Для цього кінцеві вузли і інші пристрої мережі оснащуються спеціальними програмними засобами, які організовують взаємний обмін службовими повідомленнями, що дозволяє кожному вузлу мати свої розрахунки про топологію мережі. На основі цього дослідження і математичних алгоритмів визначаються найбільш раціональні маршрути.

Визначити маршрут— однозначно задати послідовність транзитних вузлів і їх інтерфейсів, через які треба передавати дані, щоб доставити їх до адресата.

Сповіщення мережі про вибраний маршрут

Після того, як маршрут визначено (власноруч або автоматично), слід «повідомити» про нього всі пристрої мережі. Повідомлення про маршрут повинно донести кожному транзитному пристрою приблизно таку інформацію: "Якщо надійдуть дані, що відносяться до потоку n, то їх потрібно передати на інтерфейс F".

Повідомлення про маршрут обробляється транзитним пристроєм, внаслідок чого створюється новий запис в таблиці комутації, де локальній або глобальній ознаці (ознакам) потоку (наприклад, мітці, номеру вхідного інтерфейсу або адресі призначення) ставиться у відповідність номер інтерфейсу, на який пристрій повинен передати дані, що відносяться до цього потоку.

Нижче показано фрагмент таблиці комутації, що містить запис, зроблений на підставі повідомлення про необхідність передачі потоку n на інтерфейс F.

Ознаки потоку	n	m	k
Напрям передачі даних. Номер інтерфейсу і/або адреса наступного вузла	F	C	D

Звичайно, структура повідомлення про маршрут і вміст таблиці комутації залежить від конкретної технології, проте ці особливості не міняє суті даних процесів.

Передача інформації про вибрані маршрути подібно до визначення маршруту, може здійснюватися або власноруч або автоматично. Адміністратор мережі може зафіксувати маршрут і виконати конфігурацію пристрою власноруч, наприклад, зробити примусову комутацію на тривалий час для певної пари вхідних і вихідних інтерфейсів. Він може також за власною ініціативою внести запис про маршрут в таблицю комутації. Проте оскільки топологія мережі і інформаційних потоків може мінятися (відмова або поява нових проміжних вузлів, зміна адрес або визначення нових потоків), то гнучке вирішення завдань визначення і призначення маршрутів припускає постійний аналіз стану мережі і оновлення маршрутів і таблиць комутації, що вимагає застосування засобів автоматизації.

Оповістити мережу про знайдені маршрутиозначає власноруч або автоматично налаштувати кожен комутатор так, щоб він «знав», в якому напрямі слід передавати кожен потік.