Географія 9 клас

Валовий збір цукрових буряків (фабричних) порівняно з 2007 р. зменшився на 19,2 % виключно за рахунок скорочення майже на третину їх площі збирання і склав 13,7 млн т за середньої врожайності 354,7 ц з 1 га збиральних площ (у 2007 р. — 294,2 ц), у т. ч. сільськогосподарськими підприємствами накопано 11,8 млн т (на 20,2 % менше), в середньому по 365,7 ц з 1 га.

За рахунок розширення збиральних площ ріпаку (на 0,6 млн га, або на 72,5 %) та збільшення його врожайності (на 7,7 ц з 1 га, або на 59 %) валовий збір зріс проти 2007 р. у 2,7 разу і становив 2,9 млн т, з якого 98 % складає ріпак озимий.

Динаміка виробництва та врожайності картоплі, овочів та цукрових буряків

Картопля та овочі, плоди та ягоди використовуються як цінні харчові продукти, а також сировина для харчової промисловості.

Найбільші площі угідь під картоплею — на Поліссі та в Передкарпатті. Вирощують цю культуру також навколо великих міст. Овочі — традиційні для помірного клімату культури — вирощують на всій території України. Плоди та ягоди теж вирощують скрізь, найбільше в Криму, Закарпатті, Правобережному Лісостепу.

У господарствах усіх категорій виробництво картоплі (19,5 млн т) збільшилось проти 2007 р. на 2,1 %, овочів (8,0 млн т) — на 17,6 %, що зумовлено збільшенням урожайності цих культур відповідно на 6,1 % та 14,5 %.

Обсяги виробництва плодоягідної продукції зросли на 2,3 %, винограду — на 15,4 % і становили відповідно 1,5 млн т та

415,2 тис. т.

Господарствами населення у 2008 р. вирощено 98 % загального врожаю картоплі, 86 % овочів, 85 % плодів і ягід, 21 % зерна, 14 % цукрових буряків та 19 % соняшнику.

IІІ. Первинна перевірка засвоєних знань

Завдання 101. За даними діаграм проаналізуйте структуру виробництва, валовий збір та врожайність пшениці та інших культур у 2008 р.? Порівняйте з даними попереднього року. Поясніть.

ІV. Закріплення знань

Завдання 102. Проаналізуйте текст підручника та посібника

ікарту атласу, дайте відповіді на запитання.

1.У яких областях України вирощують озиму пшеницю? Чому саме в цих?

2.Чому ярову пшеницю висівають у степах?

3.Як райони вирощування проса і вівса пов’язані з ґрунтовокліматичними умовами?

4.Як називається посухостійка теплолюбна зернова культура з високою кормовою цінністю, яку вирощують у степу?

5.Де зосереджені основні посіви цукрового буряка? Поясніть.

6.Назвіть і поясніть, де вирощують соняшник. Припустіть, які екологічні умови є сприятливими для зростання цієї куль­ тури.

7.Які причини визначають географічне розповсюдження посівів льону-довгунця?

8.Де знаходяться найбільші площі під картоплею? Поясніть.

Завдання 103. Яка з культур найбільш трудомістка у виробництві? Для цього проаналізуйте, скільки необхідно робітників, щоб зібрати врожай з площі 1 га. Подумайте, які технологічні процеси відносяться до цих культур: обрізання гілок, прополювання вручну, полив, збирання плодів, посів насіння, проріджування, обробка пестицидами (обприскування), висаджування розсади, рихлення міжряддя (механізоване), побілка стовбурів дерев вапном, обробка поля гербіцидами за два тижні до посадки, пророщування розсади в теплицях. Чому в садах формують крону дерев так, щоб вона була невисокою? Порахуйте кількість технологічних операцій, призначених кожній з культур. Зробіть висновок.

234 Усі уроки географії. 9 клас

Заповніть таблицю, записавши у відповідні стовпці назви технологічних процесів, які характерні саме для цих культур.

V. Домашнє завдання

Читати відповідний матеріал підручника.

Практична робота 9. Нанесення на контурну карту розміщення посівів найважливіших сільськогосподарських культур. Аналіз статистичних даних щодо виробництва сільськогосподарської продукції.

Урок 29. Сільське господарство. Тваринництво. Зональна спеціалізація сільського господарства

Мета: охарактеризувати галузеву структуру тваринництва, його кормову базу; дати поняття про зональну спеціалізацію сільського господарства, про приміські сільськогосподарські райони; удосконалювати навички аналізу статистичних даних щодо сільськогосподарського виробництва; виховувати організованість, ділові якості, повагу до думки інших (під час обговорення соціогеографічного практикуму).

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

I. Перевірка домашнього завдання II. Мотивація навчальної діяльності III.Вивчення нового матеріалу

IV. Первинна перевірка засвоєних знань V. Закріплення знань

VI. Домашнє завдання

Матеріали до етапів уроку

I. Перевірка домашнього завдання

II. Мотивація навчальної діяльності

Соціогеографічний практикум

1.Які сільськогосподарські культури вирощують на вашій дачній ділянці (присадибній ділянці)? Чи пов’язана «спеціалізація» вашого городу з природними умовами краю? Які несприятливі природні явища загрожують вашим шести соткам? Назвіть основні технологічні процеси городу (що потрібно робити, щоб там щось виросло?) Які види продукції виготовляє ваша «домашня харчова промисловість»? Яку ви берете участь у виробництві?

2.Якщо ви мешкаєте в сільській місцевості (або у вас є родичі в сільській місцевості), пригадайте, на яку живність багата садиба? Дайте характеристику кормової бази тваринництва вашого двору. Які види продуктів поставляє до вашого столу домашнє виробництво?

3.Чи може фермерське господарство бути повністю натуральним, тобто забезпечити себе всіма речами, необхідними для життя сучасної людини?

III. Вивчення нового матеріалу

1. Тваринництво, його структура. Рибне господарство

Тваринництво — друга після рослинництва галузь сільського господарства. У складі тваринництва декілька галузей: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, бджільництво та ін. На структуру, розміщення і спеціалізацію тваринництва впливає характер кормової бази. Майже третину всіх посівних площ в Україні зайнято під кормовими культурами, до яких належить кукурудза на силос і зелений корм, а також соя, люпин, кормові боби. Решта кормових угідь зайнята посівами однорічних трав, багаторічних трав та озимих на зелений корм. Кормові культури вирощують повсюдно: кукурудзу, фуражне зерно, кормові коренеплоди в усіх природних зонах, багаторічні трави — на Поліссі та в Лісостепу, кормові баштанні — в Степу. Кормовою базою для тваринництва є й природні угіддя — сіножаті й пасовища.

Скотарство займається розведенням великої рогатої худоби. У лісостеповій зоні розводять молочні породи худоби, тому що тут легше забезпечити худобу соковитими травами. Молочно-м’ясну худобу розводять у степовій зоні, де на природних пасовищах мало соковитих кормів, оскільки трави влітку засихають, але є можливість забезпечити худобу силосними і концентрованими кормами. У посушливих степах розводять худобу м’ясних порід.

Свинарство займає друге місце після скотарства. Ця галузь базується на кормах, що отримуються від землеробства, і на відходах харчової промисловості. Розміщується воно повсюдно з найбільшою концентрацією в приміських зонах, що зумовлено наявністю споживачів. У Поліссі та в Лісостепу переважають породи м’ясо-сального, а в степу — сального напряму.

Значного розвитку набуло птахівництво. Ця галузь є найбільш механізованою. Поблизу міст і в зерновій зоні займаються птахівництвом для отримання м’яса і яєць. Вівчарство найбільш поширено в Степу і в Карпатах на природних пасовищах. Основними напрямами вівчарства є тонкорунне та напівтонкорунне, які дають вовну, та м’ясо-вовняне вівчарство.

Ставкове рибництво є перспективним напрямом розвитку. Воно розвивається на основі ставків, водоймищ Дніпра, Дністра, Південного Бугу тощо. Найбільш розвинута ця галузь у Лісостепу та Карпатах.

IV. Первинна перевірка засвоєних знань

Завдання 104. Які види тваринництва ви знаєте? Від яких чинників залежать розміщення і спеціалізація тваринництва? Назвіть напрями скотарства та свинарства.

За картою атласу визначте розміщення основних галузей тваринництва в Україні.

Які чинники впливають на таке розміщення?

III. Вивчення нового матеріалу

2. Зональна спеціалізація сільського господарства

Сільське господарство тісно пов’язане з ґрунтово-кліма­ тичними ресурсами, що визначає зональну спеціалізацію галузі. Виділяють три сільськогосподарські зони — мішаних лісів,

лісостепу та степу, а також два гірських регіони — Карпати та Крим.

Зона мішаних лісів спеціалізується на виробництві типової для цих природних умов продукції: озиме жито, овес, картопля, льон-довгунець тощо. Тваринництво має молочну, молочно-м’ясну та м’ясо-сальну спеціалізацію. Зона мішаних лісів має значну заболоченість, тому це один з основних районів для проведення меліорації.

Зона лісостепу виступає як важливий район землеробства та тваринництва. Провідними галузями землеробства є зернове господарство (озима пшениця, кукурудза на зерно, ячмінь). Цей район має надзвичайно сприятливі умови для вирощування цукрових буряків. Тваринництво спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби м’ясо-молочного і молочно-м’ясного напрямів, м’ясо-сальному свинарстві. Лісостеп має найвищий агрокліматичний потенціал — родючі ґрунти, тепле літо, достатню зволоженість.

Уцілому зона степу сприятлива для вирощування багатьох сільськогосподарських культур. Провідними культурами зони

єпередусім зернові (озима пшениця, кукурудза на зерно та зелений корм) та соняшник. Високотоварними є виноградарство та садівництво, овочівництво, вирощування баштанних. Голов­ на галузь тваринництва — розведення великої рогатої худоби м’ясо-молочного та м’ясного напрямів. Для стабільних урожаїв у цьому районі потрібне застосування зрошувальної меліорації, особливо в південних регіонах.

Угірських районах Карпат та Криму провідною галуззю спеціалізації є тваринництво, зокрема розведення овець і великої рогатої худоби м’ясо-молочного напряму. Південний берег Криму має субропічний клімат, проте вільних земель для ведення сільського господарства дуже мало.

Приміське господарство — напрям у сільськогосподарській спеціалізації, характерний для приміських зон великих міст.

Приміські сільськогосподарські райони мають позазональну спеціалізацію. Вони сформувалися поблизу великих міст. Ці райони покликані задовольнити потреби городян у продукції землеробства та тваринництва, що є малотранспортабельною (швидко псується, погано зберігається тощо). Такою продукцією

ємолоко та вироби з нього, свіжі овочі, фрукти.

Аграрні реформи в Україні, їх соціальне та економічне значення

Головною метою аграрної політики України є розбудова конкурентоспроможного аграрного сектора економіки шляхом створення умов для прискореного формування підприємств різних форм власності.

У 1992 р. Україна активно включилась у формування ринкових відносин, але механізм державного регулювання в сільськогосподарській сфері не було визначено. Ситуація ускладнилась хаотичною приватизацією, унаслідок якої переробники відгородились від першооснови — виробників сировини, та розривом економічних зв’язків, що призвело до розвалу традиційних ринків збуту. Для селян стали недоступні ні добрива, ні нова сільськогосподарська техніка, ні бензин. Цінові, податкові, кредитні перепони призвели до вкрай негативних наслідків в аграрній сфері. Держава намагалася позбутися важкого тягаря дотування аграрного сектора, але зберегти за собою адміністративне втручання в управління агропромисловим комплексом, його виробничими структурами. Тому необхідність проведення нової аграрної політики для незалежної України стала вкрай важливою. Це проблема багатоаспектна, в якій об’єднується все: політика, право, економіка, соціальні питання, організація, кадрове забезпечення, технологічність агропромислового виробництва, підвищення його економічної захищеності й надійності.

Економічне значення аграрних реформ полягає в розпаюванні землі та запровадженні нових внутрішньогосподарських відносин, створенні самостійних організаційних форм як усередині підприємств, так і окремо, шляхом поділу на структури ринкового типу.

За даними Управління з контролю за використанням земель станом на 1 липня 2007 року реформування по Україні проведено в 11 888 господарствах (99,7 %). Унаслідок реформування створено 29,5 тис. нових агроформувань ринкового типу. З них: ТОВ — 7,2 тис. (24,4 %), приватних (приватно-орендних) підприємств — 5,2 тис. (17,6 %), акціонерних товариств — 0,7 тис. (2,4 %), сільськогосподарських кооперативів — 1,4 тис. (4,7 %), фермерських господарств — 10,2 тис. (34,6 %), інших суб’єктів господарювання — 4,8 тис. (16,3 %). Сертифікати на право на земельну частку (пай) отримали 6,8 млн громадян, або 98,6 % від тих, що набули це право.

Надзвичайно важливою проблемою для сільського господарства є створення рівних умов розвитку сільськогосподарського виробництва. Всі власники (великих, середніх, дрібних підприємств) повинні брати відповідальність на себе, вести виробництво, виходячи з реалій сьогодення, але їм потрібна стартова допомога.

Держава (як свідчить світовий досвід) повинна бути причетна до процесу управління аграрним сектором економіки, але не як монополіст, а як регулятор інтересів товаровиробників та споживачів і в подальшому процес розвитку форм господарювання зосередити на індивідуальній власності на засоби виробництва.

Економічний розвиток приватного сектора, розширення його масштабів можуть стати основою для збільшення державних доходів. Державі слід посприяти, щоб у приватний сектор почав надходити інвестиційний капітал, у тому числі й іноземний.

Ліквідація монополії державної власності на земельні ресурси, встановлення правової рівності форм земельної власності й включення землі в систему господарського обороту суттєво змінили характер і зміст земельних відносин. Потрібно подбати, щоб більшість власників земельних паїв мали не формальне, а реальне право на землю. Власник умовної земельної ділянки не може нею розпоряджатись або мати відповідну економічну вигоду.

Соціальне значення аграрних реформ надзвичайно велике. Головне — визначення статусу селянина як серцевини всієї системи аграрних відносин, виведення рівнів його праці, життя та побуту на істотно якісний вищий рівень, підвищення престижності селянської праці. Призупинення культурного, освітнього і духовного занепаду селянських поселень і відновлення їх з часом до рівня, який у свій час зробив українському селянству славу одного з найбільш розвинутих. На сьогоднішній момент український селянин одержав право на землю, має свободу вибору, за своїм бажанням може визначити форми господарської діяльності, відкрито шлях до вільного підприємництва мільйонів людей, які діють на підставі власного інтересу.

Питання до тексту. Яка головна мета аграрної реформи в Україні? Як ви розумієте поняття «розпаювання землі»? У чому була складність включення сільського господарства в ринковий механізм? Яке економічне та соціальне значення аграрної реформи?