stalivyrazy

Російсько-український словник сталих виразів

(шириться) чутка, що… Носить | Высоко (гордо) нести голову – високо (гордо, угору) нести голову; гордо (згорда)

триматися. | Где тебя носило; где тебя нелёгкая носила – де тебе носило; де тебе носила лиха година (хвороба, вража мати, вража сила, нечиста сила, носив враг, нечистий). | Носить имя, название – мати ім’я, зватися (називатися). | Носить на руках кого (прям. и перен.) – носити на руках кого. | Носить печать, отпечаток чего – мати [на собі] печать (познаку) чого; бути позначеним чим. | Носить характер чего – мати характер чого.

Носовой | Храпеть на все носовые завёртки – хропти на всі заставки; хропти на всю хату (на весь двір).

Нос | Беда на носу – біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей, коло порога). | Вздёрнутый нос у кого (разг.) – кирпатий (кирпатенький) ніс у кого; кирпатий (кирпатенький) ніс має хто; кирпа в кого; кирпу має хто. | В нос говорить, петь… – говорити (балакати), співати… крізь ніс (у ніс); гундосити. | Водить, проводить, провести за нос кого (перен. разг.) – водити, проводити за носа (за ніс, за кирпу) кого; водити кого, як кота за ниткою; дурити (морочити) кого. | Воротить нос от чего – вернути носа (ніс) від чого; відвертати носа (ніс) від чого. | Дальше [своего] носа не видеть (разг.) – не бачити далі від [свого] носа (поза [своїм] носом). | Дать по носу, щелчка в нос кому (разг.)

– дати по носі кому; ударити по носі кого; дати щигля (носака) кому; дати пинхви (цибульки) [підніс] кому. | Держать нос по ветру – тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), відкіль вітер віє. | Драть, задирать, задрать, поднимать, поднять нос (перен. разг.) – дерти (задирати, задерти, задрати) носа; підводити, підвести (підіймати, піднімати, підняти) носа; (згруб.) кирпу гнути (дерти, драти, задирати, задерти, задрати); губу копилити, закопилити; починати, почати високо нестися. | Заложило нос кому – заклало в носі кому; ніс заліг у кого. | Зарубить себе на носу что – закарбувати собі на носі що; зарубати собі на пеньку що; [добре] затямити собі що. | Зима, весна… конец года на носу – скоро (незабаром, от-от, над носом, іноді далі, далі-далі) зима (весна…, кінець року); тільки не видно зими (весни…, кінця року); (розм.) зима (весна…, кінець року) на брязку; зима (весна…, кінець року) край воріт. | Из-под [самого] носа (носу) у кого – з-під (з-перед) [самого] носа в кого, кому; з-перед кого. | И носа не показывать, не показать – і носа не являти, не явити (не появляти, не появити, не потикати, не поткнути). | Клевать носом (разг.) – куняти (дрімати); окуні ловити; клювати носом. | Комар носа (носу) не подточит – комар носа не підточить; чиста робота; і голки не підсунеш; ніхто не вчепиться; не присікаєшся (не прикопаєшся). | Крутить, покрутить носом (разг.) – крутити, покрутити носом. | Наставить, наклеить, натянуть нос кому – наставити, приправити носа кому; пошити в дурні кого. | Не по носу кому что (разг.) – не для чийого носа що; ще не вмився хто до чого; (зниж.) не для рила нашого Гаврила що. | Неприятель у него на носу – ворог коло його носа; ворог уже дивиться [йому] в вічі. | Не тычь носа (носу) в чужое просо – не сунь (не пхай, не потикай) носа до чужого проса. Пр. | Нос к носу; носом к носу – носом до носа; ніс у ніс. | Нос не дорос у кого (шутл.) – ще не доріс (малий ще) хто; (образн.) ще не вмився хто до чого. | Нос семерым рос, одному достался – ну й ніс, для празника ріс, а ти в будень носиш. Пр. Ніс так нісяк через Дніпро міст. Пр. | Нос, что и багра не надо; то носина, словно соборное гасило – ніс, як за сім гривень сокира. Пр. | Оставлять, оставить с носом кого –

наставити (приставити) кому носа; пошити кого в дурні; на сухеньке вивести кого; візка кому підвезти. | Остаться с носом (разг.) – облизня піймати (спіймати, з’їсти, вхопити). | Повесить нос – повісити (похнюпити) ніс (носа); похнюпитися. | Повесить нос на квинту; опустить нос (разг.) – повісити (спустити) носа (ніс) на квінту; похнюпити носа; похнюпитися. | Под носом взошло, а в голове и не посеяно – під носом насіялося, а в голову й не навіялося. Пр. Під носом зійшло, а в голові й не посіяно. Пр. Під носом косити пора, а в голові й не сіяно. Пр. Уже й борідка виросла, а глузду не винесла. Пр. У бороді гречка цвіте, а в голові ще й не орано (на зяб не орано). Пр. Під носом жнива (ліс), а в голові ще й не орано. Пр. | Под [самым] носом у кого (разг.) – під [самим] носом у кого. | С гулькин нос (разг.) – у (з) комареву ніжку (з мишачу бідницю); як у комара сала; як у зайця хвоста. | Смерть на носу – смерть за плечима. | С носа (с носу) (разг.) – від особи; від кожного. | Совать [свой] нос; соваться с носом (со своим носом) во что, куда (разг.) –

стромляти (устромляти, пхати, тикати, сунути) [свого] носа до чого, куди. | Ткнуть носом кого во что (фам.) – ткнути носом кого у що. | Утереть нос кому (перен. разг.) – утерти носа кому; (іноді) узяти гору (верх) над ким. | [Хоть] кровь из носу (разг.) – [Хоч] кров з носа; хоч з коліна вилупи; будь-що. | Чуять, почуять носом что – чути, почути носом що; занюхати що.

Нотация | Читать, прочитать нотацию кому – читати, прочитати нотацію кому;

319

Російсько-український словник сталих виразів

вичитувати, вичитати кому.

Нота | Брать, взять высокую ноту – брати, узяти (виводити, вивести) високу ноту; брати, узяти (виводити, вивести) горою. | Разыгрывать, разыграть как (словно) по нотам (разг.)

– розігравати, розіграти як по нотах.

Ночевать | Ночевать под открытым небом – ночувати просто неба (під голим небом, під [ясними] зорями); зорювати. | Он там днюет и ночует (разг.) – він там днює і ночує; він повсякчас-[но] там.

Ночлег | Останавливаться, остановиться на ночлег – зупинятися, зупинитися (спинятися, спинитися, ставати, стати) на ніч (на ночівлю); ставати, стати ночувати; заночувати (обночуватися).

Ночь | Варфоломеевская ночь (ист.) – варфоломієва ніч. | В ночь на первое, второе… января – уночі проти першого, другого… січня. | В ночь под… – уночі проти…; проти ночі… [От так було По всій Україні Проти ночі Маковія, аж ножі святили. Шевченко.] | В одну из ночей – одної (котроїсь) ночі. | Воробьиная ночь – горобина ніч. | В продолжение (в течение) долгих ночей – довгими ночами; протягом довгих ночей. | Всю ночь [напролёт]; в продолжение (в течение) всей [целой] ночи – усю (цілу, цілісіньку) ніч; протягом усієї (цілої) ночі; через усю (цілу, цілісіньку) ніч. | В ту, в эту ночь – тієї, цієї ночі; ту, сю ніч; у ту, у цю ніч. | В ту же ночь – тієї ж [таки] ночі. | В ту (тёмную, дождливую…) ночь – тієї (темної, дощової…) ночі. | Глухая, глубокая ночь – глупа (глуха) ніч; глупа північ. | Длинная ночь – довга ніч; (образн.) ніч як море; ніч-море. [Не спалося, а ніч як море. Шевченко.] | До поздней ночи – до пізньої ночі; допізна; до пізнього пізна. | Желать, пожелать спокойной (покойной) ночи – на добраніч давати, дати (віддавати, віддати), [на] добраніч казати, сказати; бажати, побажати доброї ночі. | За ночь до этого – ніч перед цим (тим). | За ночь (на протяжении ночи) – за ніч; через ніч. [Сорочка через ніч висхне.

З нар. уст.] | [И] день, и ночь; днём и ночью – (і) день, і ніч; (і) вдень і вночі. | Каждую ночь – щоночі (щоніч); кожної ночі (кожну ніч); ніч у ніч (ніч крізь ніч). | К ночи – проти ночі; (іноді) під ніч. | На ночь глядя – проти ночі. | Наступает, наступила ночь – настає, настала (надходить, надійшла, заходить, зайшла, западає, запала, упала) ніч; ночіє, поночіє, зночіло, споночіло. | Наступила следующая ночь – настала друга ніч; прийшло на другу ніч. | Не к ночи будь сказано; не к ночи будь помянут – не проти ночі кажучи (казавши); не проти ночі згадуючи (згадувати). | Ночь за ночью – ніч по ночі; ніч за ніччю. | Ночь-матка, все гладко – ніч мати: все покриє. Пр. Ніч мати: не дасть погибати. Пр. Ніч

— як мати. Пр. | Ночь под понедельник, под Новый год… – ніч проти понеділка, проти Нового року… | Ночью – уночі; нічної доби (нічною добою). | Ночью все кошки серы – уночі всі коти бурі (сірі). Пр. Уночі всі коти бурі (чорні) й усі корови сірі. Пр. Уночі кожна корова чорна (усі корови чорні). Пр. На весіллі — всі свати, на хрестинах — усі куми. Пр. | Однажды ночью – одного разу вночі; раз уночі; якось уночі. | Поздней ночью – пізньої ночі; (іноді розм.) у пізні вляги (пізніми влягами). | По ночам – ночами; (іноді) уночі. | При наступлении, с наступлением ночи – коли (як) настає, наставала, настала (надходить, надходила, надійшла, заходить, заходила, зайшла) ніч; (іноді) з настанням ночі. | Продолжающийся всю (целую) ночь – цілонічний. | Светлой, тёмной ночью – ясної, темної ночі. | Спокойной (покойной, доброй) ночи! – добраніч!; на добраніч!; здорові ночуйте! | Хорошо ли вы провели ночь? – чи добре ви перебули ніч?; чи здорові ночували?

Ноша | Чужая ноша не тянет – чужий тягар не важкий (не важить). Пр. Чужий клопіт не болить. Пр.

Нравиться | Нравится, не нравится кто, что кому – до вподоби (до сподоби, до любості, до мислі, до душі, до смаку) хто, що кому; припадає до вподоби (до душі) хто, що кому; підходить (підпадає) під мислі хто, що кому; подобається хто, що ком у; гарний хто кому, гарне що кому; любиться хто, що кому; не до вподоби (не до сподоби, не до любові, не до любості, не до мислі, не до душі, не до смаку) хто, що кому; не підходить під мислі хто, що кому; не вподібний хто кому; не вподібне що кому; не подобається хто, що кому; не любиться хто, що кому. | Это мне очень нравится – це мені дуже до вподоби (до сподоби, до смаку); це мені дуже подобається; це я дуже вподобав (сподобав).

Нрав | Быть по нраву, не по нраву кому – бути до вподоби, не до вподоби (до сподоби, не до сподоби, до любові, не до любові, до любості, не до любості, до мислі, не до мислі) кому (чиєї); бути в уподобі кому; бути невподібним кому; подобатися, не подобатися кому. | Моему нраву не препятствуй – натуру (вдачу) мою не спиняй; моїй натурі (вдачі) дороги не заступай. | Нравом хорош, да норовом негож – на вдачу добрячий, та норов ледачий.

Пр. | Обычай и нравы – звичаї та обичаї. | О времена, о нравы! – о часи, о звичаї! | Прийтись по нраву кому – припасти до вподоби (до сподоби, до любові, до любості, до мислі) кому; підійти під мислі (до думки) кому; сподобатися кому. | Старинные нравы –

320

Російсько-український словник сталих виразів

старовинні (старосвітські) звичаї; старосвітчина; як воно велося (поводилося) за давніх часів.

Нуждаться | Нуждаться в чём – мати потребу на що (в чому); потребувати чого; (іноді розм.) бідкатися чим. [Козаки бідкаються пасовищами. П. Куліш.]

I. Нужда | Быть, находиться в крайней нужде – жити у великих нестатках (у великому вбозтві, у великих злиднях); дуже [тяжко] бідувати; терпіти крайню (якнайбільшу) нужду. | Денег наживёшь, без нужды проживёшь – грошей здобудеш, життя-вік перебудеш (біду перебудеш). | Жить в нужде, терпеть нужду – жити в нужді (у нестатках, у злиднях, в убозтві, при злиднях, при вбозтві); жити вбого (нужденно, злиденно, скрутно); терпіти нужду (злидні); [дуже] бідувати (злиднювати). | Кто в море не бывал, тот нужды не знал

– хто на морі не бував, той лиха не (за)знав. Пр. | Нужда всему научит – нужда (біда) всього навчить. Пр. Нестатки (злидні) всього навчать. Пр. Нужда-мукадобра наука. Пр. | Нужда научит калачи есть – біда навчить коржі з салом їсти. Пр. Навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Навчить горе з салом кашу їсти. Пр. | Нужда скачет, нужда пляшет, нужда песенки поёт – біда плаче, біда скаче, біда й пісеньки співа. Пр. Неволя плаче, неволя й скаче. Пр. Нужда мовчати не вміє. Пр. Злидні навчать співати й скакати. Пр. Навчить біда ворожити, як нема що в рот положити. Пр. | По нужде – через нужду (нестатки, злидні, убозтво). | Про нужду закон не писан – як нема нічого, то й закон ні до чого. Пр. На порожню кишеню й закон не важить. Пр.

II. Нужда | А тебе какая нужда до этого? (разг.) – а тобі яке діло до цього?; а тобі що до цього (до того)?; (фам.) а тобі до цього якого батька горе? | Велика нужда! – велика вага!; велике діло опеньки!; дарма!; який край! | В случае нужды, при нужде – коли (як) буде потреба; у потребі; коли край треба буде. | Иметь нужду в чём – мати потребу на що (в чому); потребувати чого. | Крайняя (неотложная) нужда в чём – конечна (пильна, гостра, велика) потреба на що, чого; край треба (конче треба) чого; скрута на що. | На все нужды не запасёшься – на всі потрібки не настачишся. Пр. І того треба, і того треба, і тому требові кінця нема. Пр. | Не твоя нужда, не заботься – не твій клопіт, не турбуйся, | Нет нужды говорить об этом – нема(є) потреби говорити про (за) це. | Нет нужды кому до чего – байдуже (іноді розм. байдужки) кому про (за) що; дарма кому про (за) що; і гадки не має хто про (за) що; (жарт.) і за вухом не свербить кому що. | Нужды мало кому – малий клопіт кому; байдуже кому. | Нужды нет – байдуже; дарма; (а)ні гадки; і гадки нема. | По нужде, от нужды – з потреби; через потребу. | Я имею крайнюю нужду в деньгах – мені край треба грошей; мені аж надто (конче, доконче, до скруту) треба грошей; мені аж надто (конче, доконче, до скруту) потрібні гроші.

Нужно | Ему только этого и нужно – йому тільки цього й треба; йому це на руку ковінька. | Нужно было – треба (потрібно) було; (іноді) малося. [По обіді малося плоскінь брати. Головко.] | Нужно же было мне встретить его! – треба ж було (надало ж) мені зустріти (спіткати) його!

Нужный | Не очень-то нужен кто – не дуже й потрібний (потрібен) хто; не дуже й треба кого; (розм. жарт.) мала там дірка за ким. | Нужен как прошлогодний снег (шутл.) –

потрібен як торішній сніг; потрібен як п’яте колесо до воза (як собаці, як псові п’ята нога); потрібен як діра в мості (як лисому гребінець, як сліпому дзеркало, а глухому музика). | [Очень] нужное дело – [Дуже, вельми] потрібне (пильне) діло (пильна справа).

Нутро | Не по нутру быть – не до вподоби (не до сподоби, не до мислі, не до думки, не до смаку) бути.

Ну | Да ну? – та невже (та невже ж)?; та ну? | Да ну, идите, что ли! – та ну-бо, йдіть, чи що! | И ну кричать – і (та й) давай (та й ну) кричати. | Ни тпру ни ну – ні тпру ні ну; ні взад ні вперед; ні в кут ні в двері. | Ну вас всех к чёрту – ану вас усіх к чорту (к бісу, до дідька); а йдіть ви всі до чорта (до біса, до дідька). | Ну вот ещё! – ну от іще!; [ну] ще що [скажеш, скажете, вигадаєш, вигадаєте…]! | Ну вот он и говорит; ну, я и пошёл – отож він і каже; отож я й пішов. | Ну да! (разг.) – авжеж!; звичайно! | Ну его!, ну её! – Цур йому!, цур їй!; цур йому (їй), пек йому (їй)! | Ну нет! – е ні! | Ну, пожалуй! – ну, хай і так!; ну, мабуть! | Ну тебя! – цур тобі!; цур тобі пек [тобі]!; [а] бодай тебе!; а йди ти [собі]!

Нынче | Не нынче — завтра – не сьогодні — завтра.

Нюни | Нюни распустить (разг.) – рюм(с)ати (розрюм(с)атися); розквасити губи; розпустити (розвести) рюми (рюмси).

Нюхать | Он и не нюхал пороха (перен. разг.) – він пороху й не нюхав; він і близько не був коло бою.

Нюх | Ни за нюх табаку – ні за понюх табаки; ні за цапову душу.

Нянька | У семи нянек дитя без глазу – де багато няньок, там дитя каліка (без ока). Пр. Де сто доглядачок, там дитина крива. Пр. Де багато баб, там дитина без пупа (дитя безпупе,

321

Російсько-український словник сталих виразів

безносе, беззубе). Пр. Де багато господинь, там хата не(за)метена. Пр. Де великая рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр.

Обагрять | Обагрять, обагрить кровью – заливати, залити кров’ю; закривавлювати, закривавити (тільки докон. скривавити, покривавити); (іноді) обагряти, обагрити кров’ю. | Обагрять, обагрить руки в крови (кровью) – закривавлювати, закривавити (тільки докон.

скривавити, покривавити) руки; (іноді) обагряти, обагрити руки в крові (кров’ю); (іноді розм.) руки в крові умочати, умочити (червонити, почервонити).

Обалдеть | Обалдел кто – очманів (здурів, одурів) хто; глузди забрало кому.

Обаяние | Поддаваться, поддаться обаянию чего-либо – піддаватися, піддатися (підлягати, підлягти, іноді улягати, улягти) чарам чого; зачаровувати, зачаруватися чим. […І Віра теж зачарувалася степом. Збанацький, перекл. з Чехова.]

Оба | Глядеть (смотреть) в оба – дивитися на обидва; дивитися в обидва й прислухатися обома; дивитися (пильнувати) обома; мати [дуже] пильне око; дивитися (придивлятися) пильно; пильнувати (пантрувати); бути насторожі (на осторозі); бути обережним; (образн.) узяти очі в руки. [Женися — на обидва дивися. Пр.]

Оббить | Лошади оббили ноги – коні обсіклися.

Обвенчаться | Обвенчаться с кем-либо (устар.) – звінчатися (повінчатися) з ким;

(образн.) на рушнику стати з ким. [Ой хто ж теє відерце дістане. Той зі мною на рушничку стане. Н. п.]

Обвертеть | Обвертеть что-либо вокруг (около) пальца (разг.) – легко (за жарт) зробити що; не мудра річ зробити що; легко (швидко) дати раду чому.

Обвес | Без обвеса и обмера (разг.) – без недоважування й недоміру.

Обвинение | Дело по обвинению в… – справа про звинувачення у… | По обвинению в ограблении… – за звинуваченням (звинувачуючи) у пограбуванні… | Судить кого-либо; судится кто-либо по обвинению в… – судити кого; судять кого, звинувачуючи в чому (за що).

Обвинительный | Обвинительный акт – акт звинувачення. | Обвинительный приговор –

обвинувальний вирок (присуд); засуд.

Обвинять | Обвинять, обвинить во лжи кого-либо – звинувачувати, звинуватити кого в неправді (у брехні); завдавати, завдати брехню (неправду) кому; (розм.) шити, пошити у брехуни кого. [Оце так, дочко!.. Спасибі тобі!.. Мені, старій, та брехню завдала!

Грінченко.] | Обвинять, обвикать кого-либо в чём – винуватити, звинуватити, звинувачувати кого в чому (за що); (іноді) привинювати, привинити кому що.

Обводить | Его вокруг пальца не обведёшь (разг.) – його круг пальця (пучки) не обкрутиш

(іноді не обведеш); його не обійдеш (не обдуриш) сплоха. | Обводить, обвести кого-либо вокруг (кругом) пальца (разг.) – обходити, обійти кого; обкручувати, обкрутити (іноді обводити, обвести) круг пальця (пучки) кого. [Лузгін хитнув головою: — Ніколи собі цього не прощу. Отак по-дурному дали себе круг пальця обкрутити. Головко.] | Обводить, обвести что-либо вокруг (кругом) пальца (разг.) – легко (за жарт) зробити що; не мудра річ зробити що; легко (швидко) дати раду чому. | Обводить, обвести что-либо забором, плетнём, тыном, жердями, каменной стеной, рвом – (те саме, що) Обносить, обнести что-либо забором, плетнём… Див. обносить.

Обглоданный | Кто позже пришёл, тому обглоданный мосол – хто пізно ходить, той сам собі шкодить. Пр. Прийшов гість, та на голу кість. Пр.

Обгонять | Он всех обогнал – він усіх повипереджав (випередив, попередив).

Обдавать | Обдавать, обдать ветром кого-, что-либо; ветер обдаёт, обдал кого-, чтолибо – обвівати, обвіяти вітром кого, що; вітер обвіває, обвіяв кого, що. | Обдавать, обдать волной кого-, что-либо; обдаёт, обдала волна кого-, что-либо – обливати, облити, обілляти (зливати, злити) хвилею кого, що; облила, обілляла (зливає, злила) хвиля кого, що; обхлюпувати, обхлюпати кого, що. [Вона підійшла до самої води, хвиля облила її до колін. Яновський.] | Обдавать, обдать снегом кого-, что-либо – обсипати, обсипати снігом кого, що. | Обдало жаром, огнем кого-либо – у жар кинуло, вогнем усипало кого; жаром, вогнем сипнуло на кого. | Обдало морозом, холодом кого-либо – мороз, холод пройняв кого; морозом, холодом пройняло кого; (іноді) холодом звіяло кого.

Обделывать | Обделывать, обделать дело (дельце, дела, делишки) (разг.) – оборудувати, оборудати (упорувати, упорати, облагоджувати) діло (справу, дільце, діла, справи). [Можна впрохати тітку Мотрю, вона це діло облагодить. Коцюбинський.] | Пашня обделана – (про дію) Ріллю упорано; (про стан) рілля упорана.

Обделять | Обделять, обделить кого-либо чем-либо – обминати, обминути кого, обділяючи (наділяючи) чим; кривдити, покривдити кого, обділяючи (наділяючи) чим; недоділяти,

322

Російсько-український словник сталих виразів

недоділити кому чого.

Обдирать | Обдирать, ободрать как липку (липочку) кого-либо (разг. фам.) – обдирати, обдерти, обідрати (оббирати, обібрати, облуплювати, облупити, обчищати, обчистити), як ту (молоденьку) липку (як ту овечку, як барана, як білку) кого; обдирати, обдерти (оббирати, обібрати) до живої кості (до нитки) кого; живцем (до голого тіла) облуплювати, облупити кого; обголювати, обголити кого. [Наша пані журилась і плакала за старою дуже: — Вже тепереньки сама я в світі зосталась! Обдеруть мене тепереньки, як тую липку! Вовчок. Обібрав, як молоденьку липку. Пр. Обчистить вона пана, як білочку… Мирний. Добрий ти чоловік, Йосипе, тільки не попадайся тобі в руки — живцем облупиш! Кропивницький.]

Обедать | Никто того не ведает, как бедный обедает – ніхто не зна, не відає, що голота обідає. Пр. Ніхто не віда, що бідний обіда. Пр. Ніхто того не відає, як сирота обідає [а всяк теє баче, як сирота плаче]. Пр. Ніхто не баче, як сирота плаче, а як заскаче, то всяк побаче. Пр.

Обеденный | В обеденное время – в обід(и); в обідню годину (пору, добу); в обідній час; під обідню годину; обідньої доби; об обідній порі (годині, добі). [Аж ось в обідню годину — бачу: курява стовпом котиться по шляху. Кониський.] | Обеденное время – обідній час; обідня пора (година, доба); обіди. [Уже обіди; сонце гріє; Ущухла трохи гуркотня. Гребінка, перекл. з Пушкіна. А їсти так хочеться, що, либонь, тепер уже не ніч, а саме обідня доба, —одмовив Остап. Загірня.]

Обеднеть | Несколько обеднел кто-либо – прибіднів (побіднішав) хто; підупав хто. [Як я се добро мав, То я тоді кумував. А як тепер підупав, То я вже не кум став. Сл. Гр.] | Обеднел кто-либо скотом, лошадьми и т. д – звівся (вивівся) хто з худоби, з коней… [Звелась вона з свиней. Барвінок.] | Пока богатый обеднеет, бедный околеет – поки багатий стухне, то бідний опухне. Пр. Поки гладкий схудне, то худий здохне. Пр. Поки ситий схудне — худого чорти візьмуть. Пр. (іноді) Доки сонце зійде, роса очі виїсть. Пр. | Совершенно обеднел кто-либо – геть(-чисто) (зовсім) збіднів (зубожів) хто; украй збіднів (зубожів) хто; звівся (перевівся, іноді жарт. з’їхав) на ніщо (на злидні) хто; зійшов на злидні (на біду, фам. на пси) хто.

Обедня | Глухому две обедни не служат – день не петрівський, язик не попівський — по двічі говорити. Пр. Сьогодні не вівторок, щоб переказувати разів сорок. Пр. | Иной две обедни слушает, да и по две души кушает – щодень Бога хвалить і щодень людей дурить. Пр. На Бога дивиться, а чорта бачить. Пр. Борода як у владики, а сумління як у шибеника.

Пр. | Испортить всю обедню кому-либо (перен. разг.) – Перевести (зіпсувати) все діло (всю справу) кому; звести все діло (всю справу) нінащо кому; нашкодити (наробити шкоди) кому.

Обед | Время перед обедом – передобідня година (пора); передобідній час; передобідня. | В самый обед – саме в обід. | Давать, дать обед – справляти, справити обід; ставити, становити, поставити обід; (іноді) давати, дати обід. | До обеда – до обіду (перед обідом); (до обідньої пори) до обід. [Якби поспав до обід, то приснився б ведмідь. Пр.] | Дорога ложка к обеду – дорога ложка до обіду [а пообідавши, то й під лаву]. Пр. До обід ложка [а після обід не треба]. Пр. Дороге яєчко до Великодня. Пр. Поміч у свій час, як дощ у посуху. Пр. | И обед не в обед, коли к обеду хлеба нет – не буде хліба, не буде й обіду. Пр.

Без хліба — не обід [без капусти — не борщ]. Пр. Без солі, без хліба — нема обіду. Пр. | К обеду пришёл, вернулся… кто-ли6о – на обід прийшов, вернувся… хто. | На чужой обед надейся, а свой припасай – хоч іди в гостину та бери хліб у торбину. Пр. Добре в гостях гуляти, коли хліба з дому взяти. Пр. На чужий обід іди, а свою ложку з дому бери. Пр. | Обед из двух, трёх блюд – обід на дві, три страви (обід із двох, трьох страв). | От доброго обеда и к ужину останется – від гарного обіду й вечеря буде. Пр. | Плотный обед –

ситний обід. [Після ситного обіду… тіло його обважніло, думки рвалися… Мирний.] | Подавать, подать обед – давати, дати обідати; подавати, подати обід. | После обеда – по обіді (після обіду, по обідах). | У бедняка всегда после обеда – у бідного (в убогого) все по обіді. Пр.

Обезглавливать | Обезглавливать, обезглавить кого-либо – стинати, стяти (зітнути) голову кому; (про багатьох, докон.) постинати голови кому; (перен.) знечолювати, знечолити кого, що.

Обезуметь | Обезумел от боли, от ужаса кто-либо – збожеволів (здурів, знавіснів) з болю, з жаху хто.

Обертываться | Обёртываться, обернуться кем-, чем-либо, в кого-, что-либо –

обертатися, обернутися (перевертатися, перевернутися, перекидатися, перекинутися) ким, чим (у кого, в що, на кого, на що); скидатися, скинутися ким, чим.

323

Російсько-український словник сталих виразів

Обертывать | Обернуть вокруг (кругом, округ) пальца кого-либо (перен.) – обкрутити крут пальця (пучки) кого; обійти кого.

Обеспечивать | Обеспечивать, обеспечить материально кого-либо – забезпечувати, забезпечити матеріально кого; (образн. розм.) настановляти, настановити на хліб кого.

Обеспокоиться | Чем вы так обеспокоились? – що вас так занепокоїло (знепокоїло, стурбувало)?; чого ви такі занепокоєні (стурбовані)?

Обессилеть | Обессилел от работы кто-либо – знесилів (знесилився) на роботі хто; виробився хто. [Виробився чоловік. Сл. Гр.]

Обесславленный | Быть обесславленным – бути знеславленим (ославленим); у неславі бути (ходити).

Обесславливать | Обесславливать, обесславить кого-либо – знеславлювати, знеславити (ославлювати, ославити) кого; уводити, увести в славу.

Обессудить | Не обессудь, не обессудьте – не осуди, не осудіть; пробач, пробачте (вибач, вибачте). [Бачте, і тепер сльоза — не осудіть на се — не дає мені всього вимовити. Барвінок.] | Не обессудь, не обессудьте на подарке, на угощений… – не осуди, не осудіть (вибачай, вибачайте) за (по)дарунок, за частування… | Не обессудь, не обессудьте на слове – даруй, даруйте (пробач, пробачте) на слові (за слово).

Обетованный | Обетованная земля, обетованный край – обітована (обіцяна) земля, обітований (обіцяний) край. [Коли скінчиться той полон великий, Що нас зайняв в землі, в землі обітованій? Українка. Ті слова про обіцяний край Для їх слуху — се казка. Франко.]

Обет | Давать, дать обет – складати, скласти (зложити) обітницю; давати, дати обітницю (зарік); зарікатися, заректися; (оброком) обрікатися, обректися. | Нарушать, нарушить обет – ламати, зламати, зломити (порушувати, порушити) обітницю.

Обещание | Давать, дать кому-либо клятвенное обещание – (за)присягати(ся), (за) присягти(ся) ((за)присягнути(ся)) кому; (іноді) заклинатися, заклястися [клятьбою] кому. | Давать, дать кому-либо обещание сделать что-либо – давати, дати кому обіцянку зробити що; обіцяти, пообіцяти (іноді, тільки докон. помінитися) кому зробити що. [Помінився дочку за мене дати. Сл. Гр.] | Дав обещание, не отступайся – мовивши слово, треба бути паном. Пр. Краще (лучче) не обіцяти, як слово ламати (як слова не держати).

Пр. | Исполнять, исполнить обещание – дотримувати, дотримати обіцянки; справджувати, справдити обіцянку. | Кормить обещаниями кого-либо (разг. перен.) – годувати обіцянками кого. | Не исполнять, не исполнить обещания; не сдержать обещания – не дотримувати, не дотримати обіцянки, зробити з губи (з писка) халяву. | По обещанию делать, сделать что-либо – як обіцяно (за обіцянкою), робити, зробити що; як обіцяв (-ла, -ли) робити, зробити що. | Прельщать обманчивыми обещаниями кого-либо –

вабити (манити, спокушати) кого марними (облудними) обіцянками (надіями); (розм.) вабити (манити, спокушати) обіцянками-цяцянками кого; (образн. розм.) кози в золоті показувати кому.

Обещанный | Обещанного три года ждут – казав пан, кожух дам, та слово його тепле. Пр. Обіцяла (казала), та не зав’язала. Пр. Надіявся дід на обід, та без вечері спати ліг. Пр. Обіцяв Бог дати, тільки казав заждати. Пр. Пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне. Пр. Ждали, ждали, поки Біг на кисіль шкурку натягне. Пр. Ждали, ждали, та й жданки (жданики) розгубили (погубили, поїли). Пр. Ждали, ждали, та й годі сказали. Пр. Чекай, собачко, здохне конячка, матимеш м’ясо. Пр. Хто живий — діжде. Пр.

Обещать | Всё обещало постоянную погоду – все провіщало, що стане на годині; все провіщало сталу погоду. | Обещает быть хорошая погода – кладеться (збирається, береться, заноситься) на годину; заповідається година. | Обещал бычка, а дал тычка – обіцяв бичка, а дав патичка. Пр. Казала, дам цибулі, та дала дулі. Пр. Дадуть, аби доніс, а доженуть, то й накладуть. Пр. Обіцяв син мамі кожуха, поки не було шептухи коло вуха. Пр. | Обещать невозможное – обіцяти неможливе; (образн. жарт.) обіцяти (показувати) на вербі груші (дулі).

Обе | Обеими ногами стоять на… – обома ногами (обініж) стояти на… | Обеими руками (что-либо делать) – обіруч (обома руками). [Мати помацки схопила за плечі обіруч невістку, обороняючи свою дитину. Барвінок.] | С обеих сторон, по обеим сторонам – з обох боків, по обидва боки; обабіч (пообік, пообіч); обаполи. [Обабіч вулиці бігли садки. Гордієнко. То ж він народні смаглі руки Єднав обаполи Дніпра, Щоб не літали вражі круки Клювати нашого добра. Рильський.]

Обжигаться | Не шути с огнём — обожжёшься – не грай з вогнем, бо о(б)печешся (о(б)палишся). Пр. З вогнем не жартуй, бо то жижа. Пр. Не клади у вогонь пальця, бо спечеш. Пр. Не клади псові пальців у зуби, бо вкусить. Пр. Не тягни пса за хвіст, бо вкусить. Пр. Не стромляй (не сунь, не тикай) пальців (пальця, пучки) між (межи) двері, бо

324

Російсько-український словник сталих виразів

прищикнуть (придавлять). Пр. | Обжёгшись на молоке, станешь дуть и на воду – хто спарився ((об)пікся) на окропі, той і на холодну воду дмухне. Пр. Хто на окропі спарився, той і на холодну (на зимну) воду дмухає. Пр. Як спаришся на молоці, то й на сироватку дмухатимеш. Пр. Обпікшись на молоці, хукатимеш і на воду. Пр. Опаришся (опечешся) на молоці, то й холодну воду студитимеш. Пр. | Около огня обожжёшься, около воды обмочишься – коло вогню ходивши, та не опектися. Пр. Коло води ходивши, не можна, щоб не замочитися. Пр.

Обжигать | Не Боги горшки обжигают – не святі горшки ліплять [а прості люди, а такі ж люди, як і ми, грішні]. Пр.

Обзавестись | Обзавестись обстановкой – придбати обстанову (меблі). | Обзавестись одеждой – справити [собі] одяг (одежу). | Обзавестись хозяйством – завести господарство (хазяйство); загосподарювати (охазяїнуватися, оґрунтуватися). [Наш Дмитро як перестав учащати до шинку, то й загосподарювався. Сл. Гр.]

Обивать | Обивать, обить пороги (перен. разг.) – оббивати, оббити (обтупувати, обтупати, обтирати, обтерти, про багатьох по(по)оббивати, по(по)обтуптувати, по(по)обтирати) пороги; (іноді тільки недокон.) змітати пороги; обтирати, обтерти, про багатьох по(по)обтирати одвірки. | Обивать, обить что-либо обоями – (зокола) Обклеювати, обклеїти; (всередині) виклеювати, виклеїти що шпалерами.

Обида | Всякому своя обида горька – кожному кривда не мила. Пр. Шкода нікому не мила. Пр. Не чини кривди й комашині. Пр. | В тесноте, да не в обиде – тісно, та зате тепло. Пр. Де є приязнь, там не тісно. Пр. Де добрі люди, там хата не тісна. Пр. Хоч не пишно, та затишно. Пр. Якось умістимось. Як буде згода, то буде й догода. Пр. | Кровная обида – смертельна (тяжка) образа (кривда). | Лучше в обиде быть, нежели в обидчиках – краще (ліпше) кривду терпіти, ніж кривду чинити. Пр. | Наносить, нанести (причинять, причинить) обиду кому-либо – кривдити, скривдити (покривдити) кого; кривду заподіювати, заподіяти (чинити, вчинити) кому; завдавати, завдати прикрості кому. | Не в обиду будь сказано (разг.) – не ображаючи сказати (скажу); не хотівши (не хотячи) образити, скажу; пробач, пробачте (хай пробачить, пробачать) на слові; не ображайся, | Не дать себя в обиду – не майте (не беріть) це за образу; не сприйміть це як образу. | Обиды выносить от кого-либо – кривду терпіти чию. | Обиду, обиды наносить кому-либо

– кривду (кривди) чинити кому; кривди кому завдавати. | Почувствовал обиду кто-либо – відчув (почув, почутив) образу (кривду, прикрість) хто; (образн.) як (мов, наче…) муху ковтнув хто. [Отаман вивіз забродчикам могорич. Могорич був скупенький. Забродчики неначе ковтнули муху і почали підіймати отамана на сміх. Н.-Левицький.]

Обидно | Мне за него обидно – мені за нього прикро (боляче) [що йому таке вчинено (заподіяно)]. | Это никому не обидно – це нікого не кривдить (не ображає, не вражає); це нікому не завдає (не заподіює) кривди. | Это обидно и оскорбительно для кого-либо – це кривдить і ображає кого; це кривдно і образливо для кого (кому).

Обижать | Мухи не обидит кто-либо – і мухи (і комашини) не скривдить (не зачепить) хто. Обиженный | Быть обиженным кем – мати кривду від кого.

Обильно | Обильно цветущий (обильный цветами) – рясноцвітний (рясноквітний). [Ти в мені, як весна рясноцвітна. Сосюра.]

Обильный | День был обилен происшествиями – день був багатий на події. | Обильная зелень – буйна (розкішна) зелень. | Обильный грибами – багатий на гриби; грибний, | Обильный зверьём – багатий на звіра (на звірину); звірний. | Обильный источниками – багатий на джерела (на криниці); джерелястий (криничастий). | Обильный лесами – багатий на ліси; лісний. | Обильный мёдом – багатий на мед; медний. | Обильный почками (о растениях) – багатий на брость (на бруньки); броснатий. | Обильный цвет – рясний (буйний, пишний) цвіт; (поет. ще) (цвіт-)рясноцвіт; буйноцвіт.

Обиловать | Обиловать чем (устар.) – бути багатим на що; рясніти чим.

Обинуясь | Не обинуясь (говорить, идти…) – не задумуючись; не вагаючись (без вагання); прямо (просто, навпростець).

Обиняки | Говорить без обиняков (разг.) – казати (говорити) прямо (просто); казати (говорити) навпростець (навпрямець); без підхідців казати (говорити); (іноді образн.) казати (говорити) просто з мосту. | Говорить обиняками (разг.) – казати (говорити)

манівцем (манівцями, на(з)догад, позавгорідно); (жарт.) казати (говорити) наздогад буряків [щоб дали капусти]. [Ви так чудно сьогодні манівцями говорите, що я й не розумію. Кониський.]

Обираться | Беды не оберёшься – біди (лиха) не збудешся (не скараскаєшся, не об(б)ерешся, не обженешся). | Дела, хлопот, неприятностей… не оберешься – діла, клопоту, неприємностей… не обкидаєшся (не збудешся, не об(б)ерешся).

325

Російсько-український словник сталих виразів

Обитатель | Обитатели города (горожане) – мешканці (жителі) міста.

Обитель | Каков строитель, такова и обитель – робив — на себе дивив. Пр. Зробив дядя, на себе глядя. Пр. Який пан, такий і крам. Пр.

Обиходный | Обиходные предметы – речі (предмети) щоденного (повсякденного) вжитку.

Обиход | Быть в обиходе – бути в ужитку; уживатися. | Вводить, ввести в (широкий) обиход что-либо – запроваджувати, запровадити в (широкий) ужиток що; узвичаювати, узвичаїти що. | В обиходе и эта вещь пригодится – у господарстві (у хазяйстві) і ця річ здасться (придасться, згодиться). | Вошедший в обиход – що (який) увійшов у вжиток; узвичаєний. | Входить, войти в ежедневный обиход – уходити, увійти у щоденний ужиток; узвичаюватися, узвичаїтися. | Для домашнего обихода – для домашнього (хатнього) вжитку; на домашні (на хатні) потреби. | Для своего обихода – для власного вжитку; для власної потреби; собі на вжиток. | Пускать, пустить в обиход что-либо – пускати, пустити до вжитку (в ужиток, в обіг) що; запроваджувати, запровадити в ужиток що.

Обкладывать | Обкладывать, обложить камнем что-либо – обкладати, обікласти каменем що; (тільки докон.) обкаменувати що. [У Вишні, трохи за селом, були три гарячі джерела… Громада… обкаменувала ті джерела… Вільде.]

Облагать | Облагать, обложить кого-, что-либо налогом – оподаткувати, оподатковувати кого, що.

Облагодетельствовать | Облагодетельствовать кого-либо (устар. ирон.) – зробити добро (багато добра, ласку) кому; обдарувати кого ласкою (добром).

Обладать | Кислород, водород… обладает свойством… – кисень, водень… має властивість (силу)… | Обладать землёй – володіти (обладувати, владати) землею; посідати землю. | Обладать правом – мати право. | Обладать собой (устар.) – (те саме, що) Владеть собой. Див. владеть. | Обладать способностями – мати хист (здібності, розм. кебету). [Ех, якби те!.. Та що й казать! Кебети не маю. Шевченко.] | Обладать хорошим слухом, зрением – мати добрий слух, зір; добре чути, бачити; (образн.) мати добрі вуха, очі.

Облако | Витать (быть, находиться) в облаках; в облака (к облакам) улетать, уноситься – витати (літати, буяти) в хмарах; заходити в хмару; заноситися у хмари (за хмари). | [Как] с облака упал (свалился, спустился) кто-либо – (як, мов, наче…) з неба (зхмари) впав (спустився) хто. | Подняться выше облаков – (по)над хмари піднестися. | Под облаками, до облаков – (по)під хмарами, [аж] до хмар. | Покрыться облаками – укритися хмарами; захмаритися. | Темна вода в(о) облацех (церк.-слав.) – Див. темный.

Область | Исследования в области этнографии – дослідження (студії) в царині (у галузі, на полі) етнографії; етнографічні дослідження (студії). | Отойти в область предания – казкою (легендою) стати (зробитися).

Облачко | Небольшие белые облачка – невеличкі білі хмарки; молоди (памолодки).

Облегчаться | Болезнь моя, его… несколько облегчилась – мені, йому… трохи полегшало (попустило).

Облегчать | Облегчать, облетить душу, сердце – давати, дати полегкість душі, серцю; розважати, розважити душу, серце.

Облегченный | С облегчённым сердцем – з легким (з полегшеним) серцем; з полегкістю на серці.

Облекаться | Облекаться, облечься в плоть и кровь – набирати, набрати плоті і крові. Облекать | Облекать, облечь властью кого-либо – надавати, надати влади (права) кому. |

Облекать, облечь в плоть и кровь что-либо – надавати, надати плоті і крові чому. | Облекать, облечь в слова свои чувства – утілювати, втілити у слова свої почуття; виявляти, виявити свої почуття [у словах]; висловлювати, висловити свої почуття. | Облекать, облечь доверием кого-либо – наділяти, надшити довірою (довір’ям) кого. | Облекать, облечь славой кого-либо – покривати, покрити (укривати, укрити) славою кого. | Облекать, облечь тайной что-либо – повивати, повити (оповивати, оповити, огортати, огорнути) таємницею що.

Обливаться | Обливается, облился потом кто-либо – обливається, облився потом хто; піт заливає, залив кого; піт очі заливає, залив кому. [Холодним потом облилась Маланка, вся терпла… Коцюбинський.] | Обливаться, облиться слезами – обливатися, облитися (заливатися, залитися, уливатися, улитися, обсипатися, обсипатися, зрошатися, зроситися) сльозами (слізьми); (образн.) умиватися, умитися рясними [сльозами, слізьми]. [Часом Юзя не витримувала, кидайася в обійми до Зоні і заливалася слізьми. Українка.] | Сердце обливается, облилось кровью – серце обливається, облилося (обкипає, обкипіло) кров’ю; серце кривавиться. [У неї серце обкипає кров’ю, коли подума вона, яке горе, яку

326

Російсько-український словник сталих виразів

нужду та недостачу терпить її Йосип. Мирний.]

Обливать | Обливать, облить кого-либо грязью (помоями) (перен.) – обкидати, обкидати (закидати, закидати, іноді обляпувати, обляпати) кого | Обливать, облить презрением кого-либо – виявляти, виявити якнайбільше презирство (якнайбільшу зневагу) до кого; дивитися, подивитися на кого з якнайбільшим презирством (з якнайбільшою зневагою).

Облизать | Пальчики оближешь, оближете – пальчики (пальці) оближеш, оближете; пальчики (пальці) облизуватимеш, облизуватимете; аж губи злипаються. [Секлета: …Але ж і гарний оцей вражий панич! Як мед з маком, аж губи злипаються! Старицький.]

Обличаться | Виновный обличается всем ходом дела – винуватця виказує (виявляє) увесь хід справи. | Всякая неправда обличается – брехня покажеться. Пр. Правда, як олива, наверх вийде. Пр. Брехнею недалеко зайдеш. Пр. Не на брехні світ стоїть. Пр. Все минеться, одна правда зостанеться. Пр.

Обличать | Обличать, обличить кого-либо во лжи, в измене… – виявляти, виявити (виводити, вивести, виказувати, виказати) чию брехню, зраду…

Облокачиваться | Облокачиваться, облокотиться на (о) что-либо – обпиратися, обпертися (спиратися, спертися) ліктем (ліктями) нащо.

Облупленный | Знать кого-либо как облупленного (разг.) – знати кого як (мов, наче…) облупленого, знати кого як (мов, наче…) старі свої чоботи (рідше як чоботи на своїх ногах). [Ворона знала кожного з нас як облупленого, бачила — хто чим дише і чого хоче. Довженко.]

Облупливать | Облупливать, облупить как липку кого-либо (разг. фам.) – (те саме, що) Обдирать, ободрать как липку (липочку). Див. обдирать.

Обманный | Не обманешь — не продашь – нам, крамарям, як не забожитися, так і не розжитися. Пр. Хвалячи продати, а гудячи купити. Пр. | Счастье, что волк, обманет да в лес уйдёт – щастя переходя(чи) живе. Пр. Щастя йому з рук вилетіло, як птиця з сіті. Пр. Щастя — як трясця: коли схоче, то й нападе.

Обман | Вводить, ввести в обман кого-либо – уводити, увести в оману кого; підходити, підійти оманою кого; підводити, підвести на облуду кого; призводити, призвести до облуди кого; дурити, одурити (обдурювати, обдурити, піддурювати, піддурити, підманювати, підманити) кого; ошукувати, ошукати (підводити, підвести, зводити, звести) кого; (образн.) підвозити, підвезти воза кому. [Мені було соромно і сумно. Сумно — бо я видав книгу, яка попри всі мої добрі заміри вводила читача в оману. Смолич.] | Впадать, впасть в обман – заходити, зайти в облуду; обманюватися, обманутися (обдурюватися, обдуритися, ошукуватися, ошукатися). | Добыть обманом что-либо – здобути обманом (оманою) що; видурити (витуманити) що. | Не дать в обман – не дати себе обдурити (ошукати); не датися одурити. | Обманом много не наторгуешь – обманом баришів не наживеш. Пр.

Обморок | В обмороке – зомлілий, зомліла (непритомний, непритомна); зомлілим, зомлілою (непритомним, непритомною) бувши; (іноді образн. розм.) без душі [бувши]. | Очнуться от обморока – опритомніти (прокинутися, очутитися); прийти до пам’яті. | Падать, упасть в обморок – зомлівати, зомліти (непритомніти, знепритомніти). | Упавший, упавшая в обморок – зомлілий, зомліла (непритомний, непритомна, знепритомнілий, знепритомніла). | Упал в обморок кто-либо – зомлів (знепритомнів) хто; млості обняли (млості б’ють) кого.

Обмывать | Обмывать и одевать покойника – обряджати покійника (небіжчика).

Обнадеживать | Обнадёживать, обнадёжить кого-либо – подавати, подати надію кому; запевняти, запевнити кого.

Обнажать | Обнажать, обнажить голову – здіймати, здійняти (знімати, зняти, скидати, скинути) шапку, капелюх [а], хустку… | Обнажать, обнажить душу, сердце – відкривати, відкрити (розкривати, розкрити, розгортати, розгорнути) душу, серце. | Обнажать, обнажить противоречия (перен.) – оголювати (оголяти), оголити (викривати, викрити, виявляти, виявити) суперечності. | Обнажать, обнажить саблю, шпагу… – виймати, вийняти (добувати, добути, видобувати, видобути) шаблю, шпагу… [із піхов]. | Обнажать, обнажить фронт, фланг… (воен.) – оголювати (оголяти), оголити фронт, фланг…

Обнаженный | Обнажённая голова – непокрита голова. | Обнажённая гора – лиса гора (лисогора). [Круглі лисогори, мов велетенські шатра, кидали од себе чорну тінь, а далекі шпилі, сизо-блакитні, здавались зубцями застиглих хмар. Коцюбинський.] | Обнажённая сабля, шпага – вийнята (гола, добута, видобута) шабля, шпага.

Обнаружиться | При ревизии обнаружился большой недостаток денег – ревізія виявила великий недолік грошей.

327

Російсько-український словник сталих виразів

Обнаружить | Ревизией обнаружен перерасход – ревізія виявила перевитрату.

Обниматься | Обниматься, обняться пламенем – братися, узятися вогнем (полум’ям).

Обнимка | Идти, сидеть, лежать в обнимку с кем-либо – іти, сидіти, лежати, об (ій)нявшись з ким.

Обноситься | Небо обносится тучами – хмари небо облягають.

Обносить | Обносить, обнести кого-либо клеветою, поклёпом (разг.) – оклеггувати, оклепати (обпліскувати, обплескати, обносити, обнести, тільки докон. облихословити) кого. | Обносить, обнести что-либо забором, плетнём, тыном, жердями, каменной стеной, рвом – обгороджувати, обгородити що парканом, плотом (лісою), тином, воринням, муром, обводити, обвести що ровом; обпарканювати, обпарканити, обплітати, обплести (плотом, лісою), обтинювати, обтинати (тином), обворювати, обворити, обмуровувати, обмурувати (суром), обкопувати, обкопати (ровом) що.

Обобщение | Факты нуждаются в обобщении – факти потребують узагальнення.

Обогащаться | Обогащаться, обогатиться на чей счет – багатіти, збагатіти (збагачуватися, збагатитися) чиїм коштом (із кого). | Обогащаться, обогатиться чем – багатіти, збагатіти (збагачуватися, збагатитися) на що (також чим). | Язык обогащается за счёт нового материала (новообразованный, заимствованный) – мова збагачується новим матеріалом (новотворами, запозиченнями).

Обоготворение | Обоготворение явлений природы – (процес і докон. дія) Обожування, обоження (обожнювання, обожнення) природних явищ (явищ природи, явищ у природі).

Обожать | Обожать кого-, что-либо – палко (ревне) кохати (любити) кого, дуже любити що; обожувати (обожнювати, божествити) кого, що.

Обознаться | Обознаться – помилитися на кому; узяти кого за кого.

Обоз | Быть, тянуться, плестись в обозе – бути, тягтися, плентатися позаду; (образн. розм.) пасти задніх.

Обольщаться | Обольщаться надеждами, мечтами… – манити (вабити) себе надіями, мріями…; тішитися надіями, мріями…

Обольщать | Обольщать, обольстить кого-либо своей красотой – вабити (зваблювати), звабити (спокушати, спокусити) кого своєю вродою (красою). | Обольщать себя мечтами, надеждами – тішити себе мріями, надіями.

Обольщенный | Обольщённая девушка – зведена дівчина; (часом) зведениця. [Вітер шумить, сором до села наносить, зведениці дорогу стелить. Черемшина.]

Обоняние | Воспринять обонянием (почуять) – почути (зачути) носом; занюхати; (книжн.) сприйняти нюхом.

Оборачиваться | Оборачиваться, оборотиться в кого-либо, кем-, чем-либо – обертатися, обернутися (перевертатися, перевернутися, перекидатися, перекинутися) ким, чим, в кого, в що, на кого, на що; скидатися, скинутися ким, чим; перемінятися, перемінитися в кого, у що. [Як прилетів він туди, перевернувся котиком. Н. п. Русалка з звичайної дівчини перемінюється в русалку, а опісля перекидається з русалки у звичайну рибку. Сл. Гр.] | Хорошо оборачиваться (разг.) – на добре кластися (заходити); (іноді розм.) на добре закривлятися. [Пригадувалися останні події в околиці і в себе в слободі. Еге ж, так уже ніби на добре закривлялося. Головко.]

Оборона | Искал обороны петух у вороны – сорока у ворони прохала оборони. Пр.

Оборотный | Оборотная сторона медали (перен.) – другий (зворотний) бік медалі. | Оборотные фонды – обігові фонди.

Оборот | Брать, взять в оборот кого-либо (разг.) – брати, узяти в роботу кого; (іноді)

брати, узяти (прибирати, прибрати) до рук кого. | Давать, дать делу другой оборот – повертати, повернути діло (справу) інакше. | Давать, дать разговору иной оборот – повертати, повернути (звертати, звернути) розмову на інше. | Дело принимает, приняло опасный оборот – справа набуває, набула (набирає, набрала) небезпечного характеру. | Дело принимает, приняло хороший, дурной оборот – справа повертає, повернула (діло повертає, повернуло) на добре, на лихе. | Деньги лежат без оборота – гроші лежать без діла; гроші дармують (розм. гуляють). | Пускать, пустить деньги в оборот – пускати, пустити гроші в обіг. | Разговор принимает, принял такой оборот, что… – розмова обертається, обернулася так, що…; розмова звертає, звернула в такий бік (на таке), що…; розмова набуває, набула (набирає, набрала) такого характеру, що,… | Смотри на обороте

– дивися на звороті; дивися на зворотному (на другому, на тому) боці.

Оборудовать | Оборудовать дело – (процес і закінчена дія) Облагоджувати, облагодити (оборудувати) дію. [Можна впрохати тітку Мотрю, вона це діло облагодить. Коцюбинський. …Оборудуєм це діло… Мирний.]

328