курсова 2013

2.4. Речові докази Предмети, які завдяки своїм властивостям, якості, зовнішньому вигляду, місцезнаходженню можуть містити інформацію про обставини, які мають значення для справи, називаються речовими доказами (ч.1 ст. 65 ЦПК України). Так, наприклад, по справі про розподіл майна померлого художника як речові докази може фігурувати збір картин, що належали спадкоємцю. В справі про відшкодування шкоди, заподіяної умисним пошкодженням майна, речовими доказами можуть бути побутові предмети, пошкоджені відповідачем (пальто, телевізор, осколки фарфорового посуду і ін.). По справі про стягнення боргу речовим доказом є, наприклад, розписка із слідами виправлень. Як речові докази можуть фігурувати також фотографії, зліпки, відтиснення . Так, наприклад, по справі про розподіл будинку як речові докази використовувалися фотографії будинку до перебудови. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи (ч.2 ст.65 ЦПК України). З наведених прикладів ми бачимо, що речові докази достатньо різноманітні. Це може бути спірна річ по віндикаційному позову, предмет договору побутового підряду, підроблений документ, пошкоджене майно. Будь-який предмет, якщо тільки залишені на ньому сліди, його зовнішній вигляд, а в деяких випадках сам факт знаходження предмету у визначеному місці здатні підтвердити обставини, що мають значення для справи, може зіграти роль речового доказу. Речові докази подаються в суд сторонами й іншими особами, що беруть участь в справі, а також можуть бути витребувані судом за своєю ініціативою. Якщо речові докази знаходяться у інших осіб, ці особи зобов”язані передати їх в суд по його вимозі. Речові докази зберігаються в справі або по особливому опису здаються в камеру речових доказів суду. Якщо як речові докази фігурують продукти або інші речі, що піддаються швидкому псуванню, суд зобов”язаний негайно їх оглянути, після чого вони повертаються тим особам, від яких були одержані, або передаються організаціям, які можуть використовувати їх за призначенням . В останньому випадку власнику речей згодом повинні бути повернені предмети того ж роду і якості або їх вартість за державними цінами на момент повернення. Після вступу в силу рішення суду речові докази повертаються особам, від яких були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речі.

2.5. Висновки експертів В процесі дослідження доказів і встановлення обставин, які мають значення для справи, суд може зіштовхнутися з необхідністю отримання відомостей про факти і обставини від кваліфікованих фахівців. Встановлення відсотка втрати працездатності, ступеня зношення пошкодженої автомашини, наявності плагіату в музичному творі або підробки в представлених документах тощо можуть бути найбільш достовірно здійснені експертом, фахівцем в тій галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла, знання якої необхідне в даній конкретній справі. Експерт є суб”єктом цивільного процесуального правовідношення і відповідно до закону має певні процесуальні права і несе процесуальні обов”язки. Висновок експерта – один з видів засо

3. Інститут забезпечення доказів в цивільному процесі Належні докази по справі не завжди знаходяться у заінтересованих осіб, на яких покладений обов'язок із доказування певних обставин, а у їхніх процесуальних противників чи інших осіб, які не є учасниками процесу, і їх подання, якщо не вжити необхідних заходів, згодом стане утрудненим або неможливим, вони можуть зникнути або загинути. З метою запобігання таким наслідкам ЦПК передбачений інститут забезпечення доказів, тобто вжиття судом невідкладних заходів до закріплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як доказів при розгляді цивільних справ. Інститут забезпечення доказів врегульований статтями 133-135 ЦПК. Забезпечення доказів - це їх процесуальна фіксація судом з метою використання їх в якості доказів, якщо згодом їх подання стане неможливим або утрудненим. Належні докази у справі не завжди знаходяться в розпорядженні заінтересованих осіб, на яких покладено обов'язок по доказуванню певних обставин у справі, а у їх процесуальних противників чи інших осіб, які не є учасниками процесу. Забезпечення доказів здійснюється судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Підставою для забезпечення доказів є побоювання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що вони будуть втрачені або їх подання стане неможливим. Відповідно до ст. 133 ЦПК способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за місцем їх знаходження. Судом можуть також бути застосовані інші способи забезпечення доказів. У заяві про забезпечення доказів має бути зазначено: o докази, які необхідно забезпечити; o обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; o обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може згодом стати неможливим або ускладненим; o справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою потрібно їх забезпечити. Заява про забезпечення доказів може бути подана протягом усього періоду розгляду справи. Також суд за заявою заінтересованої особи може забезпечити докази до пред'явлення нею позову. У цьому випадку заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви в зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів. Заява про забезпечення доказів розглядається протягом п'яти днів (з дня її надходження) судом, який розглядає справу, а якщо позов ще не пред'явлено, - місцевим загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів, з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою [2;50]. У разі обгрунтованої вимоги заявника, а також якщо нею можна встановити, до кого пізніше можна буде пред'явлено позов, заява про забезпечення доказів розглядається невідкладно лише за участю заявника. Відповідно до ст. 135 ЦПК питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою, яка може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу. Самостійний процесуально-правовий порядок забезпечення доказів встановлений ст. 53 Закону України "Про авторське і суміжні права". Зазначена норма включена до змісту статті, котра має назву "способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права та суміжних прав" але її аналіз свідчить про те, що нею врегульовані питання забезпечення доказів з цих категорій справ. Таке забезпечення можливе, якщо відповідач по справі, з порушення авторського чи суміжних правовідносин, відмовляє у доступі до необхідної по ній інформації чи не забезпечує її надання у прийнятий строк, робить перешкоду у здійсненні судових процедур, або з метою збереження відповідних доказів щодо інкримінованого порушення, особливо у випадку, коли будь-яке відсторонення може завдати непоправимої шкоди особі, яка має авторське право, суміжні права, або коли є очевидний ризик того, що доказ буде знищено, то суд або суддя одноособово мають право за заявою, поданою заявником, застосувати тимчасові заходи до пред'явлення позову або до початку розгляду справи за участю іншої сторони (відповідача). Тимчасові заходи забезпечення встановлені такі: " огляд приміщення, в якому як припускається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням авторського права , суміжних прав; " накладення арешту і вилучення всіх примірників творів ( у тому числі комп'ютерних програм та баз даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, засобів обходження технічних засобів захисту, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх виготовлення і відтворення; " накладення арешту і вилучення рахунків та інших документів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення (чи підтверджують намір вчинення порушення) авторського права, суміжних прав. Заява про застосування тимчасових заходів розглядається тільки за участю заявника у дводенний строк з дня її подання, про що виноситься ухвала. Ухвала про задоволення заяви про застосування тимчасового заходу підлягає негайному виконанню органом державної виконавчої служби.[6;53] ВИСНОВОК В даній курсовій роботі досліджувались погляди різних учених на інститут доказів та доказування в цивільному процесі України. Отже, при здійсненні завдань і для досягнення цілей правосуддя з цивільних справ допускається застосування судом норм матеріального права для встановлення в ході судового розгляду фактичних обставин справи. Самі фактичні обставини конкретної справи не можуть бути пізнані судом безпосередньо, оскільки вони, як правило мали місце в минулому. Тому виникає питання про дослідження джерел, що містять відомості про фактичні обставини справи. Таке дослідження спрямоване на з'ясування наявності чи відсутності певних юридичних фактів (дії чи події, що мають юридичні наслідки), з якими закон пов'язує виникнення, зміну і припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин. І саме це дослідження джерел, що містять відомості про факти, і є доказуванням, а самі відомості про факти, будь-які фактичні дані - доказами. Докази в цивільному процесі характеризуються сукупною єдністю: змістом, яким виступають фактичні дані, що інформують про обставини, необхідні для правильного вирішення справи; процесуальною формою, в якій закладена така інформація - засоби доказування; встановленим процесуальним порядком одержання, дослідження й оцінки змісту і процесуальної форми (доказової інформації і засобів доказування). Зміст доказів - сукупність фактичних даних про обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставинами будуть юридичні факти - дії (бездіяльність) і події. Фактичні дані як доказова інформація можуть виступати в безпосередній і опосередкованій формі - прямого або побічного доказу. Забезпечення доказів - це їх процесуальна фіксація судом з метою використання їх в якості доказів, якщо згодом їх подання стане неможливим або утрудненим. Належні докази у справі не завжди знаходяться в розпорядженні заінтересованих осіб, на яких покладено обов'язок по доказуванню певних обставин у справі, а у їх процесуальних противників чи інших осіб, які не є учасниками процесу. Забезпечення доказів здійснюється судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Я зрозуміла, що докази та доказування в цивільному судочинстві є невід'ємною частиною і процесуальним засобом пізнання у справі, її правильного вирішення. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І. Нормативно-правові акти 1. Україна Конституція (1996). Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії верховної Ради України 28 черв. 1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 80 с. 2. Україна. Закони. Цивільний процесуальний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами станом на 1 вересня 2005р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2005. - 156 с. 3. Україна. Закони. Цивільний кодекс України: текст відповідає офіц. - К.: Школа, 2003, - 384 с. 4. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. Упоряд. та переднє слово: М. І. Мельник, М. І. Хавронюк / М. І. Хавронюк Категорії злочинів і санкції Особливої частиниКК України: наукові дослідження та деякі висновки. За ред. М. І. Мельника. - К.: А.С.К., 2001. - 304 с. 5. Закон України "Про судову експертизу". Від 25 лютого 1994 р. Преса України. - К.: 1994. - 21 с. 6. Закон України "Про авторське право і суміжні прва" від 11 липня 2001р. Преса України. - К.: 2001. - 25 с. 7. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996р. №9 "Про застосування судами норм Конституції України при здійсненні правосуддя" ІІ. Науково-методична література 8. Грінченко А.Д., Шульженко О.О., Надгоний Г.М. Практика використання в Цивільному судочинстві матеріалів судових експертиз // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - №3. 9. Громадсько-правий тижневик МВС України "Іменем закону" №39/5477 жовтень 2005р. ст.21. 10. Клейнман А.Ф. Советский гражданский процес. - М., 1970. - 652 с. 11. Коваленко А.Г. Исследованиесредств доказивания в гражданском судопроизводстве.- Саратов, 1989. - 234 с. 12. Комаров В. В. Цивільне процесуальне право України: Практика застосування. Навчальний посібник. X.: 2003. - 208 с. 13. Курылев С.В. Основи теории доказивания в советском правосудии. - Минск, 1969. 14. М.Й. Штефан. Цивільний процес. Видання друге, перероблене та доповнене.2001. - 694 с. 15. Новелізація Цивільно-процесуального законодавства // Вісник академії правових наук України. 2003. - 2/3 - 467 - 482 с. 16. Онопенко В. Новели цивільного процесу // Дзеркало 2004 30 квітня №17 6 с. 17. Цивільний кодекс України: Коментар. Видання друге із змінами за станом на 15 січня 2004р. - Х.: ТОВ "Одіссей". 2004. - 856 с. 18. Цивільний процес: Навч. посіб./ А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська та ін. - за ред. Ю.В. Білоусова. - К.: Прецедент, 2005. - 293 с. 19. Чорнооченко С.І. Цивільний процес України: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004.- 308 с. 20. Юдельсон. Проблеми доказування в советском гражданском процессе. - М., 1981.- 208с.