2.1. Поняття та ознаки галузі права.

Галузь права – це відносно відокремлена в межах системи права сукупність правових норм, які регулюють групу (сферу) однорідних суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.

Ознаки галузі права:

1. охоплює певну якісно однорідну сферу суспільних відносин;

2. має відносно самостійну сукупність юридичних норм - диспозицій (прав і обов'язків), що визначають умови їх реалізації, та своєрідних санкцій;

3) відзначається своєрідністю обсягу, кількістю інститутів, що її складають; наявністю чи відсутністю підгалузей права;

4) володіє лише їй властивим режимом правового регулювання, котрим забезпечується ефективність дії як галузі в цілому, так і підгалузей та інститутів права, що утворені в її складі;

5) є стійкою і автономною у своєму функціонуванні.

2.2. Критерії розмежування галузей права. Предмет і метод правового регулювання.

Основними критеріями розмежування галузей права є предмет і метод правового регулювання.

Предмет правового регулювання відповідає на питання “що регулює?”, а метод вказує на те, “яким способом?” .

Предмет правового регулювання – це сфера суспільних відносин, на яку поширюється право і яка відповідно урегульована або потенційно мала б бути врегульована.

Характерні риси правового регулювання:

1. суспільні відносини, які включаються в предмет правового регулювання, є життєво важливими для окремих індивідів і для суспільства в цілому.

2. Виникнення цих відносин пов’язане з цілеспрямованою діяльністю членів суспільства (визначає інтелектуально-вольовий характер).

3. Ці відносини є стійкими і повторюваними.

4. Поведінка людей у межах цих відносин є принциповою не лише для її виконавця, а й для інших суб’єктів.

5. Суспільні відносини і поведінка суб’єктів в межах цих відносин з огляду на це потребує зовнішнього контролю з боку держави.

6. І внаслідок відносини стають не лише суспільно значимі, а й юридично значимі.

Структура предмету правового регулювання:

• Суб’єкти правовідносин.

• Діяльність суб’єктів.

• Об’єкти правовідносин.

• Соціальні факти (конкретні життєві обставини, умови, в яких функціонують члени суспільства).

Метод правового регулювання – сукупність засобів, прийомів, впливу (регулятивного і охоронного) права на суспільні відносини.

Структура методу правового регулювання:

• Встановлення меж правовідносин.

• Створення формально-юридичних джерел права, якими передбачаються права та обов’язки об’єктів правовідносин.

• Надання суб’єктам відносин правоздатності, дієздатності; закріплення тих характерних рис, які даюсь можливість суб’єкту виступати в якості суб’єкта правовідносин.

• Закріплення всіх параметрів юридичної відповідальності суб’єктів цих відносин.

Методи правового регулювання:

• Імперативний (метод владних приписів) використовуються переважно зобов’язуючі або забороняючі правові норми; характеризує нерівність сторін правовідносин; переважно використовується в сфері публічного права.

• Диспозитивний. Надає суб’єктам альтернативні можливості обрання власного варіанту поведінки, але в межах права; використовуються для цього уповноважуючи правові норми; використовується переважно у сфері приватного права.

• Метод заохочення. Має своїм завданням стимулювання корисної, бажаної з точки зору держави і суспільства поведінка суб’єктів права; застосовується переважно в трудовому праві.

• Рекомендаційний метод. Передбачає бажану, але не обов’язкову поведінку (найбільш характерний для аграрного права).