- •1.4. Співвідношення національного та міжнародного права.
- •2.1. Поняття та ознаки галузі права.
- •2.2. Критерії розмежування галузей права. Предмет і метод правового регулювання.
- •2.3. Класифікація галузей права.
- •2.4. Система галузей права України. Загальна характеристика основних галузей права України.
- •3.1. Поняття та ознаки інституту права.
2.1. Поняття та ознаки галузі права.
Галузь права – це відносно відокремлена в межах системи права сукупність правових норм, які регулюють групу (сферу) однорідних суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.
Ознаки галузі права:
охоплює певну якісно однорідну сферу суспільних відносин;
має відносно самостійну сукупність юридичних норм - диспозицій (прав і обов'язків), що визначають умови їх реалізації, та своєрідних санкцій;
3) відзначається своєрідністю обсягу, кількістю інститутів, що її складають; наявністю чи відсутністю підгалузей права;
4) володіє лише їй властивим режимом правового регулювання, котрим забезпечується ефективність дії як галузі в цілому, так і підгалузей та інститутів права, що утворені в її складі;
5) є стійкою і автономною у своєму функціонуванні.
2.2. Критерії розмежування галузей права. Предмет і метод правового регулювання.
Основними критеріями розмежування галузей права є предмет і метод правового регулювання.
Предмет правового регулювання відповідає на питання “що регулює?”, а метод вказує на те, “яким способом?” .
Предмет правового регулювання – це сфера суспільних відносин, на яку поширюється право і яка відповідно урегульована або потенційно мала б бути врегульована.
Характерні риси правового регулювання:
суспільні відносини, які включаються в предмет правового регулювання, є життєво важливими для окремих індивідів і для суспільства в цілому.
Виникнення цих відносин пов’язане з цілеспрямованою діяльністю членів суспільства (визначає інтелектуально-вольовий характер).
Ці відносини є стійкими і повторюваними.
Поведінка людей у межах цих відносин є принциповою не лише для її виконавця, а й для інших суб’єктів.
Суспільні відносини і поведінка суб’єктів в межах цих відносин з огляду на це потребує зовнішнього контролю з боку держави.
І внаслідок відносини стають не лише суспільно значимі, а й юридично значимі.
Структура предмету правового регулювання:
Суб’єкти правовідносин.
Діяльність суб’єктів.
Об’єкти правовідносин.
Соціальні факти (конкретні життєві обставини, умови, в яких функціонують члени суспільства).
Метод правового регулювання – сукупність засобів, прийомів, впливу (регулятивного і охоронного) права на суспільні відносини.
Структура методу правового регулювання:
Встановлення меж правовідносин.
Створення формально-юридичних джерел права, якими передбачаються права та обов’язки об’єктів правовідносин.
Надання суб’єктам відносин правоздатності, дієздатності; закріплення тих характерних рис, які даюсь можливість суб’єкту виступати в якості суб’єкта правовідносин.
Закріплення всіх параметрів юридичної відповідальності суб’єктів цих відносин.
Методи правового регулювання:
Імперативний (метод владних приписів) використовуються переважно зобов’язуючі або забороняючі правові норми; характеризує нерівність сторін правовідносин; переважно використовується в сфері публічного права.
Диспозитивний. Надає суб’єктам альтернативні можливості обрання власного варіанту поведінки, але в межах права; використовуються для цього уповноважуючи правові норми; використовується переважно у сфері приватного права.
Метод заохочення. Має своїм завданням стимулювання корисної, бажаної з точки зору держави і суспільства поведінка суб’єктів права; застосовується переважно в трудовому праві.
Рекомендаційний метод. Передбачає бажану, але не обов’язкову поведінку (найбільш характерний для аграрного права).
